Тема 1. Теорії підприємств і основи підприємництва

1. Підприємство як економічній суб'єкт.

2. Підприємництво як сучасна форма господарювання.

3. Функції підприємницької діяльності. Суб'єкти та об'єкти підприємництва

1. Підприємство як економічній суб'єкт.

Будь-яку роботу, в процесі якої люди виготовляють та реалізують необхідні для життя продукти та предмети (матеріальні блага), здійснюють післяпродажне сервісне обслуговування товарів тривалого користування, називають виробничо-господарською та комерційною діяльністю, а підприємства (організації, фірми), на яких відбувається така діяльність, є суб'єктами господарювання (підприємницької діяльності).

Господарська (виробнича, комерційна) чи підприємницька діяльність може здійснюватися в різноманітних організаційно-правових формах, сферах бізнесу, але в будь-якому випадку вона повинна бути забезпечена економічними ресурсами (необоротними та оборотними активами, трудовими ресурсами, фінансами, інформацією тощо).

Залежно від ступеня інтеграції складових економічних систем виокремлюють економіку народного господарства країни (макроекономіку), економіку тих чи інших галузей і територіальних одиниць (регіонів), економіку первинних суб'єктів господарювання (мікроекономіку).

Основною ланкою економічної системи країни є підприємство.

Підприємство — це організаційно відокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виробляє продукцію (виконує роботи, надає послуги). Крім того, підприємство є самостійним статутним суб'єктом господарювання, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Підприємство створюється компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом і систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами з питань господарської політики. Підприємство має відокремлене майно, замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, а також товарний знак (марку) у вигляді певного символу, малюнка.

У Господарському кодексі України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, мають відокремлене майно і несуть відповідність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

У своїй діяльності підприємства взаємодіють з рядом контрагентів.

Традиційно під заінтересованими контрагентами розуміють суб'єктів зовнішнього середовища чи учасників господарської діяльності підприємства, які: намагаються реалізувати власні економічні інтереси за допомогою певного підприємства (компанії, фірми, організації).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТРАГЕНТІВ ПІДПРИЄМСТВА

Учасник бізнесу	Цільовий аспект діяльності
Акціонер (власник)	Стабільність, зростання частки прибутку, що підлягає капіталізації, а також зростання ринкової ціни акції на цій основі
Менеджер	Стабільність розвитку компанії та забезпечення зростаючої заробітної плати
Працівник(профспілка)	Поліпшення умов праці, соціальна захищеність та поступове підвищення заробітної плати
Банківська чи інша фінансова установа	Стабільне зростання резервів коштів підприємства на рахунках, гарантія виконання кредитних зобов'язань
Постачальник матеріальних ресурсів	Стабільність ринку збуту власної продукції та своєчасна оплата поставок відповідно до комерційних угод
Страхова компанія	Максимальна нейтралізація господарських та інших ризиків діяльності підприємства
Держава (орган влади)	Стабільність отримання податкових платежів, виконання державних замовлень(контрактів), дотримання екологічного законодавства, виконання політичних рішень
Споживач (суспільство)	Стабільність постачання дешевої продукції за умови постійного підвищення рівня якості
Конкурент	Процеси захоплення ринків чи їх сегментів, співвідношення рівня ціни та якості тощо
Освітня чи науково-дослідна організація, рекламна кампанія та інші заінтересовані фізичні й юридичні особи	Інноваційна діяльність, її супровідне обслуговування, надання інформаційних послуг тощо

Для ефективного господарювання підприємству необхідно визначити головну мету і сукупність цілей, яких воно повинно досягнути, а також напрями діяльності, за рахунок яких досягаються ця низка цілей і головна мета. Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці заведено називати місією. Здебільшого місією сучасного підприємства (фірми) вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

Такий підхід допомагає деталізувати (ієрархічно подрібнити) загальнофірмові цілі діяльності підприємства до рівня окремих виконавців, а на цій основі встановити відповідальність та систему мотивації для кожного працівника. Здійснюючи свою діяльність, що підпорядкована місії, підприємство виконує велику кількість видів робіт, котрі за ознакою спорідненості можна об'єднати в окремі головні напрями діяльності. Відповідно до логіки і послідовності стадій відтворювального процесу основні напрями поділяють так: ♦ маркетингова діяльність - дослідження ринку товарів, визначення цільових груп споживачів, вивчення їх потреб, розроблення рекламних заходів, формування цінової політики, комерційна діяльність тощо; ♦ менеджмент - діяльність з управління підприємством, тобто цілевстановлення, розроблення алгоритму досягнення цілей, організація ресурсів, мотивація працівників, розподіл повноважень тощо; ♦ фінансово-економічна діяльність - визначення обсягів і джерел фінансування діяльності підприємства, управління фінансовими потоками, здійснення податкових платежів, визначення витрат/оцінювання ефективності реалізації інвестиційних проектів тощо; ♦ виробнича діяльність - побудова виробничого процесу в часі та просторі, впровадження певної технології виробництва, запуск та експлуатація обладнання тощо; ♦ обліково-контрольна діяльність - формування облікової звітності (фінансової, статистичної, податкової), організація системи управлінського обліку, контроль витрат за напрямами, виконавцями, товарами тощо; ♦ інноваційна діяльність - пошук та розроблення нових рішень у всіх сферах діяльності підприємства, впровадження нових технологій, модифікація товарів відповідно до споживчих вимог, удосконалення організації виробництва тощо.

Традиційно виділяють два інтегровані напрями діяльності підприємств: економічний і соціальний. До основного інтегрованого напряму, що охоплює багато конкретних видів, належить економічна діяльність підприємства (фірми). Зокрема вона включає: стратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему мотивації праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо. Цей напрям є визначальним для оцінювання й регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві. Зміст окремих видів економічної діяльності підприємства (фірми) детальніше буде висвітлено у відповідних розділах цього підручника. Важливе значення має соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає на ефективність усіх інших напрямів і конкретних нидів діяльності (інноваційної, виробничої, комерційної, економічної), результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки й компетентності всіх категорій працівників, дієвості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу. Тому ефективне управління персоналом має бути пріоритетним і найважливішим напрямом діяльності кожного підприємства (фірми) за умов соціально орієнтованої ринкової економіки.

У процесі історичної еволюції економічної наукової думки та розвитку практики господарювання сформувалися й у певні періоди домінували такі функціональні моделі підприємств

ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ ПІДПРИЄМСТВА	ОСНОВНА ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ
Виробнича	максимізація обсягів виробництва продукції (послуг)
Ринково орієнтована	ефективне пристосування до умов ринку
Маркетингова	створення підприємства під вимоги ринку та споживачів
Споживацька	повне задоволення вимог споживачів
Компромісна	основна ціль - задоволення вимог споживачів відповідно до можливостей підприємства
Інноваційна	виявлення і задоволення нових вимог споживачів згідно з можливостями розвитку підприємства

Наведені в таблиці функціональні моделі підприємств хоча й сформувалися в процесі історичної еволюції, але й сьогодні залишаються ефективними в певних сферах бізнесу. Наприклад, виробнича модель характерна для компаній, які є монополістами на ринку, працюють виключно на виконання державних замовлень, задіяні в ліквідаціях стихійних лих тощо. Роль інших складових суттєва, але не визначальна, основним критерієм у такому разі є продуктивність підприємства. Ринково орієнтована модель сьогодні є найбільш бажаною для вітчизняних підприємств. Результати дослідження досвіду ведення господарської діяльності підприємствами різних галузей економіки свідчать про неоднозначність тенденцій їх трансформації. Окремі компанії вже працюють не тільки за ринково орієнтованою моделлю, але й перейшли до маркетингової, інші ж не закінчили формування повноцінних маркетингових підрозділів і фактично продовжують працювати за виробничою домінантою. Особливе значення для економіки України має інноваційна модель підприємства, яка базується на дослідженнях не тільки сформованих сьогодні ринків та уподобань споживачів, але й на використанні механізмів активного розвитку ринку. Ключовим елементом цієї моделі є персонал як носій інтелектуального капіталу підприємства, генератор нових ідей та активна складова виробничої системи.