2. Лірика Лесі Українки в дитячому читанні. Художня майстерність ліричних мініатюр циклу «в дитячому крузі».

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) прийшла у дитячу літературу зі своїми темами та образами, з власним оригінальним голосом. Її вірші «На зеленому горбочку…», «Вишеньки», « Літо краснеє минуло…», «Мамо, іде вже зима», «Колискова», «На стоянці», казки «Біда навчить», «Метелик», «Лелія» та інші, які увійшли до золотого фонду української дитячої літератури.

Леся Українка сприяла розвитку жанрового розмаїття дитячої авторської літератури, а власне: розвивала жанр казки (прозової та віршованої). Вона одна з перших і небагатьох, хто вдався до ритмічної прози.

Своїми записами та друкуванням дитячого фольклору письменниця не просто подбала про їхнє збереження як мистецьких пам'яток, а сприяла укоріненню думки про значну роль фольклору для дитячого виховання, причому незалежно від соціального походження читача(слухача). Якщо дивитися ширше, вона сприяла зміцненню традиційного для української нації вертикального типу культури з характерним проникненням її в усі соціальні верстви та класи.

Образ дитини в творчості Лесі Українки подається в усій різноманітності психологічних характеристик. Герої творів Лесі Українки приваблюють дитячою чистотою, відвертістю у сприйнятті прекрасного. Цим вона доводить, що дитина – це особистість зі своїми поглядами на життя, певними смаками, почуттями власної гідності. Поезія Лесі Українки пройнята любов’ю до дитини, повагою до жінки-матері. Визначальною рисою художньої прози письменниці є гармонійне єднання зі світом природи.

Цикл "В дитячому крузі" починається добре знаним "На зеленому горбочку". Поезія створює гарний настрій у малої дитини типово українським ідеалізованим пейзажем з білою хатою та вишневим садком (природно, квітучим). Одночасно у свідомості карбуються ці слова-поняття як знаки національної культури. До циклу також увійшли поезії "Літо краснеє минуло", "Мамо, іде вже зима", "Тішся, дитино, поки ще маленька". У циклі “В дитячому крузі” більшість поезій пов’язана з природою. “Літо красне минуло” – майстерний опис зимової пори, передається бажання дітей, щоб швидше прилинуло літо.

Важливу роль у розкритті внутрішнього світу героїв відіграють картини природи. Це природа з дивовижним світом річки, лісу, квітів, неба, поля, птахів і тварин. Образ матері й дитини зігрівають пейзаж вірша “На зеленому горбочку” внутрішнім теплом, роблять його рідним і близьким. Вірш розвиває у юних читачів любов до рідного краю, допомагає усвідомити нерозривність зв’язку з рідним краєм. У вірші відчувається відгомін народних забавлянок, які так люблять малі діти. Хатинка і сонце порівнюється з дитинкою і матір’ю. В основі сюжету – мотив чекання хатинки-дитинки на матір-сонце. «На зеленому горбочку...» важливе значення має образ сонця, яке не лише символізує чистоту життя, а й виступає носієм життєвої енергії у важкі для дітей моменти.

3. Соціально-моральний та естетичний зміст казки Єршова «Горбоконик». Фольклорні основи казки.

Головною гідністю казки є яскраво виражена народність. Начебто не одна людина, а весь народ колективно складав її й з покоління до покоління передавав усно: вона невіддільні від народної творчості.

Соціально-моральною основою казки являється нерівноправність між різними соціальними класами, яка панувала за всяк час, адже перед Івано-дурником ставилися завдання, які неможливо виконати звичайній людині, однак за доброї вдачі нашого головного героя у подоланні всіх проблем йому допомагає Горбоконик. Щоправда за невиконання царських указів Іванові погрожують смертною карою, тобто це є свідчення того, що для можновладців людське життя все ще залишається пустим.

Єршов оригінально трансформував персонажі російської народної казки. З одного боку, система персонажів складається з традиційних образів фольклорній казки. Це Іван-дурак, брати Івана, старий цар, Царівна, чудовий кінь - чарівний помічник, Жар-птиця. З іншого боку, казковий світ Єршова є багатоперсонажним. У ньому представлене різноманіття другорядних героїв, доповнених "двійниками" - в "дзеркальному" відображенні підводного царства (цар - кит, Іван - йорж). Позитивним героєм обраний народно-казковий тип Івана-дурня. Прообразом Іванушки є "іронічний дурень". Іванушка нікому не служить, простий у вчинках (якість "дурня" - природність), але внутрішньо залежить від чужої думки. Персонаж Єршова втілює корінну властивість російського життя - її одночасну рухливість і нерухомість. У житті Іванушка не виявляє ініціативи (і завдає цим шкоди оточуючим), його активність можлива лише за допомоги чарівної сили, якою є коник-горбоконик - втілення потенційної, дрімаючої сили Івана. Як дурень, він активний у мові: автор зобразив у тому образі критичність та відсторонене ставлення народного серця до будь-якої влади, але схильне до будь-яких людських зваб (єдина спокуса Іванушки - перо Жар-птиці).

У першій частині це полон кобилиці. Події йдуть за подіями. Кобилица дарує Івану лошат; водночас і Іван потрапляє на службу в царську конюшню.

В другій частині центральними є дві події: Іван Іванович з допомогою Конька-горбунка ловить Жар-птицю та приносить до палацу Царівну.

Як у багатьох народних казках, Іван виконує третє, найважче, майже непосильне завдання — видобуває перстень Цариці і зустрічається з китом; заодно побував на небі, де розмовляв із Місяцем Місяцьовичем, матір'ю Царівни, звільнив кити від муки, внаслідок чого той допоміг Івану дістати перстень. Третя частина, в такий спосіб, найбільш насичена подіями. У ній використано відомі у народної казці мотиви: герой. допомагає зустрічному, який у часи чергу, через ланцюжок дійових осіб, виручає самого героя, сприяючи виконання найбільш важкого завдання.

(Головні герої – Іванушка-дурник, Горбоконик; Данило – найстарший брат, Гаврило – середній брат,

Білет 15