
- •1. Жанрові різновиди літературних казок. Українська реалістична літературна казка. («Сосонка» Олена Пчілка, «Королівна крихітка та киць-киць» Грицько Григоренко, «Квіти» Борис Грінченко).
- •2. Лірика Лесі Українки в дитячому читанні. Художня майстерність ліричних мініатюр циклу «в дитячому крузі».
- •3. Соціально-моральний та естетичний зміст казки Єршова «Горбоконик». Фольклорні основи казки.
- •1. Твори дітей-авторів. Поезії Віки Івченко, Ніки Турбіної.
- •2. Жанрові різновиди літературних казок. Українська літературна романтична казка (л. Боровковський «Рушниця-зовсім», є. Гребінка «Мачуха і панночка», п. Куліш «Півпівника»)
- •3. Жанрове розмаїття творів для дітей а. Барто.
- •1. Проблема сучасних українських букварів. Українська абетка і. Малковича.
- •2. 2. Фольклорні традиції казок і.Франка (збірка «Коли ще звірі говорили»)
- •3. Теми й проблеми казок о. Пушкіна.
Білет 10
1. Жанрові різновиди літературних казок. Українська реалістична літературна казка. («Сосонка» Олена Пчілка, «Королівна крихітка та киць-киць» Грицько Григоренко, «Квіти» Борис Грінченко).
Літературна казка - епічний жанр: орієнтований на вигадку твір, тісно пов'язаний з народною казкою, але, на відміну від неї, належить конкретному автору, не існував до публікації в усній формі і не мав варіантів.
Казку поділяють на три жанрові різновиди (за конститутивною жанроутворюючою ознакою): про тварин (головними героями виступають звірі), фантастичні (герої фантастичних казок, як правило, наділені надзвичайною силою, здібностями, винахідливістю, які допомагають їм подолати усі випробування на шляху до мети), соціально-побутові (переважають мотиви з повсякденного життя, однак часто у цих казках зустрічаються персоніфіковані образи — Доля, Щастя, Горе, Правда, Кривда).
Українська реалістична літературна казка характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.
«Сосонка» Олена Пчілка. У хатцi бiля лiсу жив чоловiк Максим. Було в нього четверо дiтей, старшому, Iвасевi, — десять рокiв. Недалеко вiд Максимовоï хати росла така гарна сосонка, що аж запишалася перед сусiдками — березами та липками. Аж ось прилiтає сорока й каже: Че-че-че! Чекай, чекай!.. Знала вона, що будуть якiсь змiни. Якось запрiг Максим коня, зрубав сосонку та й повiз ïï до мiста на торг. З батьком попросився й Iвась.
Коли стояли з ялинкою, пiдiйшла до них жiнка з двома панськими дiтьми — нянька. Вона впiзнала в Максимовi кума. Купила млинку й запросила землякiв на чай. Iвасевi дiстався гарний бублик. I батько пiшов у своïх справах, а Iвась залишився. Надвечiр повернувся Максим та й журиться, що не все вдалося зробити — чоботи и шевця ще не готовi, доведеться й завтра ïхати, а хотiлося б Новий рiк удома бути. Нянька запропонувала ïм у них переночувати, i вранцi як справляться, то й додому ïхати. А увечерi Iвась може подивитися, як прикрашатимуть ялинку. Повели хлопчика в горницi, а там — диво! Ялинка сяє свiчечками, лiхтариками, яблучками, цяцьками. Пiд нею — подарунки, а навкруги дiти ходять, як живi ляльки.
Сосонка тiшилася — от ïï щастя прийшло! Коли б це липки побачили! Але недовго радiла сосонка — скоро ïï почали розбирати, я потiм i винесли на вулицю, покинули. Побачив бiдну сосонку Iвась, попросив дозволу забрати деревце назад, додому. Вдома сосонку прикрасили тими дарунками, що одержав Iвась. Потiшилися трохи дiти та й витягли сосонку знову на подвiр'я. Iвась навiть пропонував порубати на дрова, а батько вирiшив поставити ïï як вiху на дорозi, щоб люди в заметiль могли орiєнтуватися. Приïхала якось до Максима кума й сказала, що пани шукають хлопця для послуг у горницях. Можна було 6 вiддати Iвася в ту службу — грошей заробить та одягу. Батько погодився. Але не дуже гарно було хлопцевi на службi: його перейменували на Ваньку, дали вузьку й тiсну одежину, всi штурхають, б'ють, кричать на нього. Не витерпiв такоï наруги хлопець i пiд час великого бенкету втiк додому.
Йде, радiє, що на волi. Пройшов поле, аж тут завiрюха. Збився хлопець iз дороги, плаче, не знає, що дiяти. Раптом побачив... сосонку-втiху. Зрадiв, швидко дiйшов до хати, а зайти боïться — думає, що лаятимуть. У домi почули якiсь звуки, вийшли — а там Iвась. Привiтали, вiдiгрiли, пожалiли дитину. Наступного дня Iвась iз братиком побiг подякувати сосонцi, яка врятувала його.
Письменниця розповiла iсторiю сосонки, яка пишалася перед iншими, радiла гарним iграшкам, не знаючи, що це все несправжнє й скороминуче. Iсторiя хлопчика Iвася — iнша. Вiн вiдчув, що найбiльше щастя — тепло рiдного дому, любов i турбота батькiв. Олена Пчiлка показала також гарнi, щирi стосунки мiж членами родини, украïнськi звичаï й традицiï.
«Королівна крихітка та киць-киць» Грицько Григоренко. Добра й чуйна Королівна-Крихітка хоче допомогти усім бідним і нещасним. Вона готова віддати їм усе найкоштовніше, що має. Але одного дня, щоб уберегти королівську скарбницю від спустошення, тато-король віддає наказ повиганяти усіх бідолах за ворота королівського палацу. І тоді стається щось неймовірне — уві сні до Королівни-Крихітки з’являється добра фея з чарівною Киць-Киць.