Геологічні карти

Основним результатом геологічної роботи та матеріалом для обґрунтування районного планування є геологічна карта, на якій показано розповсюдження на поверхні Землі порід різного геологічного віку (відносного). Геологічною картою називають проекцію геологічної структури на горизонтальну площину в певному масштабі і умовних позначках. Геологічні (геолого-стратиграфічні) карти відображають виходи до четвертинних порід на поверхню, або під покрівлю четвертинних відкладень, які на карті не показані. Останні наносяться в тому випадку, якщо вони мають велику потужність, або швидко формуються. На геологічній карті не показують породи четвертинного віку, які покривають практично суцільним чохлом поверхню суші і приховують таким чином більш древні утворення. їх знімають з геологічної карти та зображують лише ті верстви, які знаходяться під ними. Для порід четвертинного віку складають спеціальну карту порід четвертинних відкладів, яка доповнює основну геологічну карту. Уміння складати та читати геологічні карти обов'язкове для геолога, інженера-будівельника, еколога. Існує геологічна дисципліна, яка займається розробкою методів складання геологічних карт— це геологічне картування, яке нерозривно пов'язане з усіма іншими галузями геології. У завдання курсу входить лише перше коротке знайомство з геологічною картою, з основними принципами її побудови. Студентам необхідно набути уміння бачити на карті основні риси геологічної будови чи

119

структури району та відновлювати основні етапи геологічної історії його формування.

На геологічних картах магматичні породи виділяються перш за все за петрографічною ознакою, яка доповнена звичайно більш грубою ніж для осадових порід віковою характеристикою.

Під час геологічних досліджень складаєтся ще ряд карт, які відображують окремі спеціальні сторони геологічної будови. До них належать:

• геоморфологічна карта, на якій показане розповсюдження по поверхні різноманітних типів рельєфу та зв'язок їх з певними процесами;

• гідрогеологічні карти, що відображають розповсюдження підземних вод, їх склад, глибину, умови залягання та інші дані;

• тектонічна карта, на якій показані різні структури земної кори, їх взаємовідношення, історія та час утворення;

• карта корисних копалин містить відомості про корисні копалини — відомі родовища та напрямки пошуків.

У залежності від характеру робіт можуть складатись інші спеціальні карти.

Для зображення на карті віку верств (шарів) існує загальновизнана кольорова шкапа. Певним кольором слід користуватися при зображенні відділів та інших дрібніших стратиграфічних підрозділів, дотримуючись лише правила, за яким молоді верстви системи фарбуются у світлі відтінки даного кольору, а древні — у більш темні. Так, нижній відділ крейдової системи зафарбовується густим зеленим кольором, верхній — світло-зеленим. На кольоровому полі проставляються індекси, які відповідають віку даного шару (верстви). Для різного складу магматичних порід також встановлено кольорові умовні позначення та індекси. На геологічні карти наносять елементи залягання верств, проекції розривів та деякі інші дані. Використані кольори та інші знаки роз'яснюються в умовних позначеннях (легенді), які супроводжують геологічну карту. В умовних позначеннях вікові підрозділи розташовуються від молодих до більш древніх зверху вниз або зліва праворуч. Після них ідуть знаки, які відповідають магматичним породам. Далі розташовують пояснення всіх інших

120

геологічних знаків, які є на карті, а саме: розривних порушень, елементів залягання та ін.

Геологічні карти будуються на основі топографічних карт. Геологічні карти різноманітні за масштабом: 1) оглядові, які складають на великі території в масштабі 1:1000000 та дрібнішому; 2) регіональні, які складають на площі окремих районів у масштабах 1:500000, 1:200000, 1:100000; 3) детальні — карти у масштабах 1:50000, 1:25000 та більш крупних. В залежності від масштабу геологічна карта зображує геологічну будову з більшою або меншою детальністю.

Для складання геологічної карти необхідно вивчити геологічний розріз району. Для цього в полі досліджуються та описуються розрізи, у яких можна бачити гірські породи. Такі геологічні розрізи або відслонення можуть бути природніми або штучними. Перші зустрічаються вздовж берегів річок, на схилах ярів, на крутих гірських схилах. До штучних відслонень належать розчистки, канави, шурфи, свердловини, які дають відомості про породи, що залягають на значних глибинах. Вивчення і зіставлення окремих відслонень дозволяє побудувати зведену стратиграфічну колонку (пошаровий розріз) усього району (рис. 12). У колонці зліва вказують стратиграфічні підрозділи (від систем до самих дрібних, що виділяються в районі) та їх індекси, далі подається графічне зображення порід, їх потужність і праворуч наводитися опис порід та вказуються знайдені в них органічні залишки. Згідні границі між стратиграфічними підрозділами проводяться в колонці прямими лініями, а незгідні — хвилястими. Геологічна колонка дає наочне уявлення про породи, які розвинуті в районі, послідовність їх залягання, потужність, вікові співвідношення, перерви в осадконакопиченні та ін.

Маючи чітку уяву про геологічний розріз району (породи та послідовність їх залягання) можна приступати до побудови геологічної карти, простежуючи по поверхні границі між різновіковими верствами та виділяючи площі розвитку одновікових.

Спроектовані на топографічну карту ці границі виділяють на ній ділянки розповсюдження порід різного геологічного віку, тобто карта стає геологічною. її малюнок залежить головним чином від

121

характеру структурних форм, які розвинуті в районі та від рельєфу місцевості.

Читання геологічної карти починають з використанням геохронологічної шкали та умовних позначень до них. При читанні стратиграфічних колонок беруть до уваги вік гірських порід, послідовність їх залягання, перерви в нагромадженні (позначені хвилястою лінією) та потужність пластів, якими вони представлені.

Приклади побудови геологічної карти, геологічного розрізу показано на рис. 13, 15 а приклад зображення розривних порушень на геологічних картах на рис. 14.