Тернопільський район

Територія району знаходиться  на Подільській височині. Сучасний рельєф району утворився в умовах інтенсивного підняття місцевості та процесів глибинної водної ерозії, головну роль у його формуванні відіграли річкові та поверхневі текучі води. Вони створили річкові долини, балки, яри. Днища долин заторфовані. Поверхня – хвиляста лесова рівнина, розчленована долинами річок, ярами і балками.  Рельєф району представлений двома комплексами – Тернопільська структурно-пластова рівнина і Товтрова гряда, в якій зосереджені зсуви і обвали. В результаті карстових процесів утворились блюдцеподібні западини, кар’єри, заповнені вапняками і пісками.

У структурному відношенні територія Тернопільського району розміщена в межах  Волино-Подільської частини Східноєвропейської платформи.  В її геологічній будові беруть  участь осадові породи верхнього протерозою, палеозою, мезозою і кайнозою, які залягають на докембрійському кристалічному фундаменті. Породи кристалічного фундаменту знаходяться на значній глибині ніде в районі на поверхню не виходять.

На розмитій поверхні кристалічних порід, які за віком відносяться до середнього протерозою-архе., залягає кількасот метрова товща слабо метеморфізованих осадків волинської і валдайської серій вендського комплексу верхнього протерозою.  Потужність відкладів вендського комплексу становить близько 200 м. місцями вони відсутні зовсім. В таких випадках безпосередньо на гранітах і гранодіоритах кристалічного фундаменту залягають осадові утворення кембрію.

За даними пробурених свердловин загальна потужність кембрійських відкладів  коливається в межах 500-700 м. Це переважно  аргіліти, алевроліти, пісковики. Залягають вони полого, моноклінально занурюючись зі сходу на захід. В цьому напрямку зростає їх потужність.

Силурійські відклади є найдавнішими з  геологічних утворень, які виходять на поверхню в межах району.

Нижньосилурійські відклади  представлені в основному карбонатними та менше теригенними глинистими породами. Серед них переважають темно-сірі та чорно-глинисті вапняки та аргіліти з багатою фауною брахіопод, граптолітів і остракод.

Девонські відклади на території  району залягають на силурійських згідно у вигляді поступового переходу.

Поклади кварцового піску, глини, вапняків, піщаників, торфу, самород. сірки. Є джерела мінеральних вод (побл. с. Настасів).

3.Рельєф.

Рельєф Тернопільської області рівнинний. Вона займає західну частину Подільської височини, має нахил із півночі на південь. Це підтверджують напрями русел рік. Абсолютні висоти поверхні тут коливаються від 443 м (г. Попелиха біля с. Мечищів Бережанського району) до 116 м (у гирлі річки Збруч).

На території Подільської височини в межах області можна виділити окремі частини: Тернопільське плато, Подільське і Кременецьке горбогір'я, Товтровий кряж і Придністровську рівнину, які відрізняються геоморфологічною будовою.

Тернопільське плато - найбільш рівнинна центральна частина області. Поверхня розчленована долинами Стрипи і Серету. Відносні висоти не перевищують 40-50 м, а абсолютні висоти- 380-400 м у північній частині, 300-350 м - у південній. Блюдцеподібні зниження на плато заболочені.

Подільське горбогір'я (іноді його називають Опіллям) займає західну частину області. Східною межею його є вододіл Золотої Липи і Стрипи. Його поверхня порізана ярами, балками і долинами рік. Відносна висота горбів досягає 100-150 м у північній частині і до 200 м - у південній. Абсолютні висоти горбів - 400-440 м. Тут знаходиться найвища точка області - г. Попелиха, а також г. Лисоня поблизу Бережан, ерозійні останці - біля с. Куряни і с. Лісники Бережанського району.

Кременецьке горбогір'я (або Кременецькі гори) займає північний край Подільської височини. З півночі воно круто обривається до низовини Малого Полісся, а південний його схил пологий. Горби піднімаються до висоти понад 180 м над навколишньою місцевістю і мають вигляд гір-останців. Такими є гора Бона в Кременці, гора Божа в селі Великі Бережці, Данилова гора поблизу с. Антонівці тощо. Тут доволі густа мережа ярів і балок.

Товтровий кряж простягається з північного заходу на південний схід від сіл Чорний Ліс і Загір'я до смт. Гусятин. Це бар'єрний риф, який має вигляд пасма горбів, що підносяться над Тернопільським плато на 50-60 м. Абсолютна висота цих горбів досягає 380^30 м. Серед них мальовничі горби Бабина і Довбушева біля с. Залужжя, Киданецькі скелі, останці Подільських Товтр біля с. Мшанець Збаразького району. Поширені тут форми поверхневого карсту (лійки, печери, широкі тріщини) надають рельєфу Товтр мальовничості та своєрідності. Північно-східний схил Товтр переходить у Східно-Подільське плато, розміщене на схід від даного кряжу. Його поверхня слабохвиляста. Абсолютні висоти досягають 350 м. Найвища частина плато - вододіл рік Горині, Збруча - має назву Авратинської височини. Долини рік Горині, Ікви, Вілії широкі, заболочені. Вододіли рік - плоскі, на них трапляються блюдцеподібні зниження.

Придністровська рівнина займає південну частину області, її умовна межа проходить по лінії Бучач - Борщів. Рівнина почленована каньйоноподібними долинами Дністра і його приток. Схили долин порізані глибокими ярами. Між долинами Серету і Збруча поширені форми підземного карсту - печери і поверхневого карсту - лійки. Мальовничості цим територіям додають форми вивітрювання - вапнякові скелі-останці, які під впливом кліматичних чинників набули подекуди химерних форм - грибів, сфінксів, космічних літаючих блюдець, стовпів тощо. Доволі багато їх можна спостерігати в урочищі Криве, поблизу м. Заліщики, між с. Лисичники і с. Вовчків Заліщицького району, у с. Бабинці Борщівського району, на берегах Касперівського водосховища.

У долинах Дністра і його приток часто зустрічаються відслонення гірських порід. Особливо вони помітні на урвистих високих берегах Дністра ("стінках"). Найбільшою "стінкою" є берег біля с. Колодрібка (230 м заввишки).

Унаслідок тектонічних зсувів і геологічної діяльності р. Дністра утворилося 20 меандр, які теж надають цій території неповторності.

На північ від крутого уступу Кременецького горбогір'я розміщена Кременецько-Дубнівська рівнина. Вона не належить до Поділля, а є зниженням, яке лежить між північним уступом Подільської і південним уступом Волинської височин. Рельєф її плоский із незначними абсолютними висотами (210-250 м). Він сформувався під впливом льодовикових вод, які стікали сюди під час танення льодовика з Поліської низовини. Цю рівнину часто називають Малим Поліссям. Потоки льодовикових вод утворили тут піщані горби ("гриви"), висота яких подекуди досягає 20 м. У зниженнях між "гривами" поверхня заболочена.