90. Орфографічні та пунктуаційні помилки. Робота над ними

Загальновизнано, що успішність навчання молодших школярів орфографії та

пунктуації значною мірою залежить від здійснення систематичного контролю за

станом сформованості правописної навички, а також від роботи над помилками

учнів.

Система контролю й оцінювання орфографічних та пунктуаційних умінь

і навичок учнів охоплює:

а) чітке розмежування помилок, за які оцінка знижується або ж не знижується;

уведення до текстів контрольних робіт в основному лише тих слів, правопис яких

доступний учням;

б) відмову від негативних оцінок за письмові роботи з розвитку зв’язного

мовлення;

в) постійну роботу з метою запобігання орфографічним і пунктуаційним

помилкам (словниково-орфографічна робота, зорієнтована на певний диктант,

переказ, твір тощо).

На думку М. С. Вашуленка, текст для контрольного диктанту після опра-

цювання певної теми слід добирати заздалегідь, щоб усі «помилконебезпечні»

слова, які трапляться учням у майбутньому диктанті, можна було опрацювати під

час виконання навчальних вправ на різні види мовного розбору, конструювання

словосполучень, речень.

Отже, учителеві необхідно знати, як класифікують орфографічні помилки,

якими є їх причини (діагностика), як організувати роботу із запобігання орфогра-

фічним помилкам та їх виправлення.

У науково-методичній літературі помилки учнів класифікують залежно від:

1. Розділу орфографічної системи.

Ідеться про такі групи помилок, як помилки на позначення фонем буквами,

помилки в написанні разом і окремо, помилки під час перенесення слова з рядка

в рядок, помилки у вживанні великих і малих букв, пунктуаційні помилки.

Найчисленішою є перша група помилок, до якої належать усі орфограми

кореня, написання префіксів, суфіксів, закінчень, а також ті орфограми, які не

перевіряються правилом.

2. Причини допущеної помилки.

Орфографічні помилки можуть бути зумовлені нерозумінням або неточним

розумінням семантики слів, словосполучень, речень, тексту; невмінням свідомо

членувати слова на морфеми; недостатнім засвоєнням граматичних знань, невмін-

ням правильно визначати граматичні категорії та форми слів; несформованістю

орфоепічних навичок; слабкою пам’яттю; нестійкою увагою; несформованістю

орфографічної зіркості; незнанням правила і невмінням користуватися ним (не-

володіння алгоритмом); невмінням співвідносити звуковий склад слова з букве-

ним позначенням; недостатнім орієнтуванням у структурі речення (пунктуаційні

помилки).

3. Принципу орфографії і пунктуації, який порушено учнем.

Кожна орфографічна помилка є наслідком недотримання певного принципу

правопису (фонетичного, морфологічного, смислового, традиційного). До пунктуаційних помилок призводить ігнорування принципів уживання розділових знаків (синтаксичного, смислового, інтонаційного).

4. Частотності помилки.

Частотними є помилки, допущені багатьма учнями. Крім таких помилок,

трапляються ще індивідуальні порушення орфографічної норми.

5. Характеру помилки (груба-негруба).

грубими помилками прийнято вважати такі, що допущені на вивчені правила,

актуальні для початкової школи. Негрубі помилки найчастіше є наслідком того,

що учні певне правописне правило ще не вивчали.

До пунктуаційних помилок належать порушення, пов’язані з неправильним

уживанням розділових знаків під час членування мовлення на речення, речення —

на його частини. Пунктуаційними помилками вважаються пропуск або постановка

зайвого розділового знака, вживання розділового знака не в тому місці, де він має

стояти, необґрунтована заміна одного знака іншим, перенесення розділового зна-

ка на новий рядок.

 Виправляючи пунктуаційні помилки в письмових роботах учнів, аналізуючи

їх причини, слід пам’ятати, що такі помилки є більш серйозними й небезпечними,

ніж орфографічні, оскільки свідчать про недоліки писемного (а іноді й усного)

мовлення, про відсутність навичок зв’язно викладати власні думки. Розвиток грама-

тичного ладу мовлення молодших школярів випереджає процес формування в них

пунктуаційних навичок. Саме тому вчитель має допомагати учням оформлювати

на письмі самостійно складені ними синтаксичні конструкції.

Описана класифікація учнівських помилок дає можливість учителеві мето-

дично правильно побудувати діагностичну роботу, систему запобігання орфогра-

фічним і пунктуаційним помилкам та їх виправлення, організувати повторення

правописного матеріалу.

Здебільшого перевірка учителем письмових робіт не стимулює учнів на сві-

доме виправлення власних помилок. Як правило, учитель сам виправляє помилки,

а учень зором сприймає як виправлене, так і оцінку. Практика переконує, що така

робота марна, оскільки вона не сприяє розвитку мислення й пам’яті учня, удо-

сконаленню його знань, повторенню раніше вивченого матеріалу. Отже, необхідно

аналізувати помилки, шукати причини їх виникнення. Наприклад, учень помиля-

ється, бо не знає правила; знає правило, але не може застосувати його на практиці;

змішує правила; не розуміє значення слова або загального смислу речення, тексту;

має дефекти мовлення, слуху тощо.

 Велике значення в забезпеченні орфографічної грамотності учнів має

систематичний

аналіз (облік) помилок. Важливо фіксувати не тільки типові

помилки класу, але й типові індивідуальні помилки, допущені кожним учнем.

Як відомо, всі помилки, допущені учнями, мають бути виправлені. Сучасна

методика рекомендує вчителеві фіксувати всі помилки, однак самому виправляти

їх лише у найскладніших випадках. Бажано, щоб сам учень відшукав і випра-

вив помилку під час індивідуальної роботи. Для цього він може скористатися

«пам’яткою». Наприклад, у 2 класівона маєтакий вигляд:

1. Крапка, знак питання ізнак оклику в кінці речення.

Випиши речення. Постав у кінці його потрібний знак. Наприклад: А хто в цій

хатці буде жить?

2. Перенос слова.

Поділи слово на склади для переносу. Роби так: оси-ка.

Запам’ятай! Одну букву не можна залишати на рядку і не можна переносити

на новий рядок.

3. Знак м’якшення на кінці слова.

Випиши слово, в якому допущено помилку, правильно. Підкресли знак

м’якшення і букву приголосного перед ним. Запиши ще два-три слова на це пра-

вило. Наприклад: пень, тінь, сіль.

4. Знак м’якшення у середині слова.

Випиши слово, в якому допущено помилку. Запиши ще два-три слова на це

правило. Наприклад: сильний, візьми, лялька.

5. Велика буква в іменах, по батькові і прізвищах людей.

Випиши слово правильно. Запиши ще два-три слова на це правило. Напри-

клад: Андрій, Авраменко Тамара Петрівна, Сашко.

У 3—4 класах «пам’ятка» роботи над помилками розширюється й усклад-

нюється. Користуючись нею, учні свідомо працюють над виправленням власних

помилок, повторюють забуті ними правила, вдосконалюють навички грамотного

письма. Отримавши зошит, учень роздивляється позначки на полях, зроблені

вчителем, і виконує стільки завдань, скільки позначок на полях.

Приступаючи до роботи над помилками, школяр має пригадати, на яке пра-

вило допущено помилку, знайти це правило в «пам’ятці», а потім уже працювати

над помилкою.

Якщо учень допустив помилку на ще не вивчене правило, вчитель тільки

виправляє помилку, не роблячи поміток на полях; учень зором сприймає виправ-

лене.

На індивідуальний характер роботи над помилками вказує О. Н. Хорош-

ковська. Вона пропонує розробляти індивідуальні орфографічні завдання для

учнів залежно від першопричин помилок (невміння визначати наголошений склад

у слові, невміння добирати споріднене перевірне слово та ін.). Після виконання

індивідуальних завдань даються колективні вправи на списування і запис під

диктовку. Тривала (упродовж 5—7 уроків) робота над помилками, на думку мето-

диста, має завершуватись спеціальною перевіркою, результати якої свідчитимуть

про ефективність опрацювання написань або про необхідність подальшої корекції

орфографічної вправності учнів.