60.Методика вивчення дієслова

Дієслово. Дієслово вивчається в усіх класах початкової школи:

1клас: ознайомлення зі словами — назвами дій; постановка питання що робить? що роблять?; співвіднесення слова і дії;

2клас: слова, які відповідають на питання що робити? що зробити? що робив? що буде робити? (дієслова);

3клас: загальне поняття про дієслово як частину мови; зв'язок дієслова з іменником; неозначена форма дієслова; значення дієслова в мові й мовленні; змінювання дієслів за часами; правило написання не з дієсловами; використання дієслів у власних висловлюваннях;

4клас: узагальнення і розширення знань про дієслово як частину мови; неозначена форма дієслова (початкова форма); змінювання дієслів за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі; І і ІІ дієвідміни дієслова; особові закінчення дієслів І і ІІ дієвідмін; дієслова на -ся (літературна вимова і правопис); використання дієслів в усних і письмових висловлюваннях різних типів.

Робота над словами — назвами дій уже в 1—2 класах є підготовкою до фор­мування в учнів поняття про дієслово як частину мови, яка істотно відрізняється від іменника, прикметника і займенника не тільки своїм лексичним значенням, а й формально-граматичними ознаками (категоріями). Тому, навчаючи школярів знаходити в тексті дієслова, слід спиратися як на їх лексичне значення, так і на властиві їм граматичні ознаки (закінчення, суфікси, вказівку на час виконання дії, зв'язок з іменниками). У зарахуванні слова до категорії дієслів не можна орієнту­ватися виключно на позначення ним дії чи стану, оскільки це може призводити до помилок: до дієслів може бути віднесено і багато віддієслівних іменників, що також є назвами опредмечених дій (біг, крик, ходіння, плавання, читання, штурм).

Загальне уявлення про слова — назви дій починає формуватися з добуквар- ного періоду навчання грамоти. Вправи з дієсловами мають органічно включатися в роботу з розвитку навичок мовленнєвої діяльності, засвоєння першокласниками знань про мову та вироблення у них мовних умінь. Діти користуються дієсловами, відповідаючи на запитання учителя за текстом чи малюнком та будуючи запитання, відтворюючи діалоги з прослуханих чи прочитаних казок і розповідей, перека­зуючи невеликі прослухані тексти, повторюючи зразки зв'язних висловлювань, запропонованих учителем, тощо.

Відповідної уваги потребують окремі сполучення дієслів з іменниками, вжи­тими в текстах Букваря, які доцільно активізувати у творчому мовленні дітей у процесі опису природних явищ, наприклад: тане сніжок, оживає лужок, дощ поливає, липа цвіте, жито поспіває, спустіли поля, мокне земля, віхола гуляє.

У Важливо, щоб учні помічали зв'язок між тим, що слово називає дію і відпо­відає на питання що робить? що роблять?. Ефективними є завдання на продовження речень: Для ознайомлення з терміном «дієслово» у 2 класі вчитель, наприклад, про­понує розглянути малюнки і сказати, хто що робить. У У 1 і 2 класах важливо навчити учнів правильно ставити питання до різних граматичних форм, які трапляються в реченнях і текстах, і, навпаки, добирати відповідні дієслівні форми до поставленого дієслівного питання. Учитель має брати до уваги те, що дієслова в текстах Букваря вжито в усіх трьох часових формах. Тому, не ознайомлюючи першокласників з граматичними термінами теперішній, минулий, майбутній час, доцільно вчити їх ставити до дієслів різного часу, виду, особи і числа, а в минулому часі — і різного роду граматичні питання що робить? що робила? що зробили? що буде робити? що зробилося? і т. ін.

Працюючи у 3 класі над темою «Змінювання дієслів за часами», учні мають навчитися: розрізнювати часові форми дієслів; ставити питання до дієслів різних часових форм; змінювати дієслова за часами у формах доконаного і недоконаного виду (без уживання термінів) за допомогою питань що робить? що зробить? що робив? що зробив?; розрізнювати часові форми дієслів у тексті, використовувати їх у власних висловлюваннях.

Вивчення матеріалу буде ефективним за умови використання евристичного методу. Бесіду доцільно провести на основі особистих вражень дітей, власного досвіду, спостережень за явищами природи.

Важливо стимулювати учнів до називання різних дій, які вони виконують у момент мовлення, виконували раніше або ще виконуватимуть. Далі, працюючи з підручником, учні складають речення на основі спостережень за змінами в при­роді про те, що: 1) відбулося вчора; 2) відбувається сьогодні; 3) відбудеться через місяць.

Аналіз мовного матеріалу допомагає учням усвідомити, що дієслова можуть називати різні дії: 1) яка відбувається тоді, коли про неї говорять; 2) яка відбувалася раніше, ніж про неї говорять; 3) яка відбудеться після того, як про неї сказали. Від цього залежить і питання, яке ставимо до дієслова.

У процесі сприймання та первинного усвідомлення вчитель повідомляє учням, що дієслова змінюються за часами (є три часи: теперішній, минулий і майбутній). Важливо виробляти в учнів уміння правильно користуватися питанням з ме­тою розпізнавання й утворення часових форм дієслова. Для визначення часу слід навчати дітей вникати у зміст дієслова, правильно ставити до нього питання. Найчастіше молодші школярі помилково зараховують до форм теперішнього часу ті дієслова минулого часу, які вживаються для опису явищ природи, подій, що вже відбулися, але результати їх продовжують існувати і в момент мовлення

Корисно пропонувати учням за допомогою питань (що робить? що робив? що буде робити?) утворювати від неозначеної форми дієслова теперішнього, минулого та майбутнього часу і вводити їх у речення.

У процесі вивчення теми слід працювати над формуванням в учнів умінь правильно використовувати видо-часові форми дієслів у текстах. Ефективними є завдання на зміну форм дієслів у тексті.

У 4 класі доцільно практикувати різноманітні творчі роботи (перекази, творчі диктанти, диктанти із завданням, твори), спрямовані на засвоєння категорії часу. Можна давати учням такі завдання: розповісти про події, що відбулися раніше, вживаючи дієслова минулого часу; прочитати оповідання, в якому розповідається про події, що відбуваються зараз, і переказати його зміст, уживаючи дієслова в майбутньому часі, тощо.

Змінювання дієслів за числами молодші школярі починають засвоювати прак­тично ще в 1 класі, коли виконують завдання, які вимагають відповіді на питання що робить? що роблять?. Поступово учні узагальнюють свої спостереження: якщо дієслово називає дію одного предмета, воно стоїть в однині; якщо дієслово називає дію двох і більше предметів, воно стоїть у множині.

У процесі виконання вправ слід орієнтувати учнів на встановлення зв'язку між питанням, на яке відповідає дієслово, формою числа, в якому воно вжите, та закінченням: квітка (що робить?) цвіте — квіти (що роблять?) цвітуть; пташка (щоробить?) летить — пташки (щороблять?) летять.

Для формування вмінь розрізняти, визначати, змінювати число дієслів, пра­вильно використовувати дієслова в мовленні слід практикувати вправи на встанов­лення зв'язку між словами в реченні, постановку питань до дієслів, зміну дієслів відповідно до питання, доповнення речень дієсловами у відповідній числовій формі, обґрунтування правильності вживання числової форми дієслова тощо.

У 3—4 класах школярі вчаться змінювати дієслова минулого часу за родами з опорою на навчальну таблицю та за зразком, ставити дієслова минулого часу в по­трібну родову форму за питанням щоробив(-ла, -ло)?, що зробив(-ла, -ло)?.

Учням пропонуємо знайти дієслова минулого часу в однині і визначити, з іменниками якого роду вони зв'язані. Діти переконуються, що дієслова мину­лого часу, які означають дію одного предмета, можуть зв'язуватися з іменниками чоловічого, жіночого, середнього роду. Учитель пояснює, що від цього залежить і рід дієслова: якщо дієслово минулого часу зв'язане з іменником середнього роду, то воно теж стоїть у формі середнього роду.

У Важливо, щоб учні засвоїли питання та закінчення дієслів різного роду.Закріпленню вивченого сприятимуть такі завдання: визначити рід дієслів у минулому часі, позначити закінчення; змінити дієслова минулого часу за ро­дами; виписати дієслова минулого часу, утворити від них дієслова жіночого та середнього роду; доповнити речення дієсловами відповідного роду, обґрунтовуючи свій вибір тощо.

Вивчення неозначеної форми дієслова передбачає формування в молодших школярів таких умінь: V упізнавати на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова; Vдобирати неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах; V використовувати неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад.

Роботу над темою «Неозначена форма дієслова» у 3 класі вчитель може розпочати з аналізу запропонованого у підручнику тексту.

У Необхідно, щоб учні сприймали неозначену форму як початкову форму діє­слова (4 клас). Слід підкреслити, що саме цю форму дієслів наводять усі словники, з неї потрібно розпочинати розбір дієслова як частини мови. Дієслова, які відповідають на питання що робити? і що зробити?, можуть утворюватися і за допомогою суфіксів з тим самим префіксом: виглядати — виглянути. Спочатку дієслівні форми недоконаного і доконаного видів вводяться у словосполучення і речення, і тільки після цього учням пропо­нуються тексти, насичені обома цими формами.

Саме поняття «неозначена форма» розкривається перед учнями поступово, у процесі вивчення часу, особи і числа дієслів. Зіставляючи неозначену форму з особовими, часовими і числовими, учні переконуються, що вона справді нео­значена, бо не вказує ні на час, ні на особу, ні на число, а лише дає узагальнену назву дії.

Відповідно до вимог програми учні 4 класу мають знати: 1) дієслова тепе­рішнього і майбутнього часу змінюються за особами і числами (є 1-ша, 2-га, 3-тя особа однини і множини); 2) усі дієслова поділяються на дві дієвідміни.

У процесі вивчення цього матеріалу необхідно сформувати в дітей такі вмін­ня: V змінювати дієслова за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі за зразком (таблицею); V уживати ці дієслівні форми в реченнях і зв'язних ви­словлюваннях; V переконструйовувати навчальні тексти шляхом заміни дієслівних форм відповідно до поставленого завдання; Vвизначати дієслова, які належать до

і ІІ дієвідміни з опорою на закінчення в 3-й особі множини; V використовувати навчальну таблицю для визначення особи дієслів теперішнього і майбутнього часу, їх закінчень у різних особових формах.

Поняття і термін «особа» для учнів не нові, оскільки вони це засвоїли під час вивчення займенника. Знання про особові займенники 1, 2, 3 особи однини і множини стануть опорними для учнів під час вивчення теми «Зміна дієслів за особами і числами».

Для спостереження треба використати таблицю з колонками: число, особа, відповідає на питання, приклади дієслів.

У процесі виконання завдання учні мають можливість узагальнити, що дієсло­во змінює своє закінчення в однині та множині залежно від особи займенника.

Важливо навчити школярів визначати особу і число дієслова за допомогою займенника, питання та закінчення. Найпростіше учням спочатку добирати за­йменник до дієслова: пишу — що я роблю? — 1 особа однини; пишемо — що ми робимо? — 1 особа множини.

Для виконання вправ на добір дієслів у відповідній формі учитель орієнтує дітей на дотримання такої послідовності: 1) дієслово пов'язати з іменником; 2) до іменника підставити займенник; 3) визначити особу і число займенника; 4) вжити дієслово в такому самому числі та особі.

Вивчення змінювання дієслів за особами і числами готує учнів до засвоєння поділу дієслів на дієвідміни («Перша і друга дієвідміни дієслів»).

З метою сприймання та первинного усвідомлення учнями матеріалу слід організувати спостереження за таблицею змінювання дієслів теперішнього і май­бутнього часу в однині та множині:

Прочитайте дієслова. Порівняйте закінчення. Чим вони відрізняються? (В одних закінченнях є буква и, ї (-иш, -їш, -имо, -їмо, -ите, -їте), а в інших — е, є (-еш, -єш, -емо, -ємо, -ете, -єте). Назвіть закінчення дієслів у 3 особі множини.

Учитель повідомляє, що дієслова залежно від особових закінчень поділяються на дві дієвідміни: до І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають

закінчення -уть,- ють, а в інших особових закінченнях е, -є; до ІІ дієвідміни

належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення -ать, -ять, а в інших особових закінченнях и, -ї.

Визначити дієвідміну дієслова учням допоможе колективне складання схе­ми: 1) ставимо дієслово у форму 3-ї особи множини; 2) визначаємо закінчення; 3) якщо закінчення -уть, -ють — І дієвідміна; якщо закінчення -ать, -ять —

дієвідміна.

У Однією з найскладніших тем у 4 класі є правопис ненаголошених осо­бових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу. Учні мають навчитися безпомилково визначати особу дієслів і ставити їх у певній особовій формі. При цьому вони повинні керуватись як підстановкою до дієслова особового займенника, так і розрізненням форм особових закінчень.

Для закріплення і перевірки засвоєння правопису ненаголошених особових закінчень дієслів доцільно застосовувати усні вправи ігрового характеру з ви­користанням сигнальних карток [е], [и]. Наприклад, учитель ставить завдання показати карткою, який голосний треба позначати в закінченнях 2-ї особи однини дієслів ріжуть, їдуть, ходять, орють, сушать. Своєрідним орієнтиром для пра­вильного піднімання сигнальної картки з е або и у цих словах слугують відповідні закінчення особових форм -уть, -ють або -ать, -ять. Тому складнішим варіантом подібної вправи буде називання вчителем дієслів у формі інфінітива. Учителеві легше буде контролювати відповіді учнів, якщо букви е, и на картках будуть подані різними кольорами.

Ще одна тема в розділі «Дієслово» вимагає до себе рівносильної уваги з боку вимови і написання, вона пов'язана з вимовою і правописом дієслівних форм на -ся. Навичку правильного вимовляння цих слів учитель починає формувати в учнів ще в букварний період навчання грамоти, опрацьовуючи їх на сторінках Букваря — в процесі читання і переказування відповідних букварних текстів: зветься (с. 123), хлюпочуться (с. 135), тішиться, упирається (с. 137). У 2 класі на сторінках підручника час від часу пропонуються таблиці слів для зіставлення вимови і написання дієслів на -ся, які трапляються в навчальних текстах вправ. У формі подачі для вимовляння (читання) застосовано елементарну фонетичну транскрипцію:

ВИМОВЛЯЙ: ПИШИ:

подиві[ц':а], лащи[ц':а] подивіться, лащиться При цьому слід розкривати таку закономірність: особові закінчення дієслів на -ся і відповідних спільнокореневих дієслів без -ся збігаються. Частка ся, сполучаючись з особовими закінченнями -еш, -єш, -иш, -їш, -ить, -їть, -ать, -ять, не впливає на вимову голосного звука: -ишся [ис': а], -иться [иц': а], -аться [ац': а].

У процесі вивчення розділу «Дієслово» граматичні, орфографічні та лексичні вправи поєднуються з логічними, стилістичними, що позитивно впливає на роз­виток загальних мовленнєвих умінь молодших школярів.