69.Поглиблення знань учнів про морфемну будову слова та словотворення під час вивчення основних частин мови

Пропедевтичне ознайомлення школярів з іменниковим, прикметниковим і дієслівним словотворенням спирається на набуті раніше знання про будову слова, його значущі частини. Тому саме ці відомості повторюються під час виконання практичних завдань на аналіз і синтез слів різних частин мови. Систематизація й узагальнення вивченого про морфемну структуру слів української мови стають можливими лише за умови виділення вчителем вузлових питань. Такими є зна­чущість морфем і словотворчі зв'язки між словами. ^ Важливим засобом повторення матеріалу, закріплення й удосконалення аналітичних умінь учнів є мовний розбір (морфемний з елементами словотвірного). Він не тільки тренує дітей у членуванні структури слів різних лексико-граматичних розрядів, а й сприяє відтворенню ними максимального обсягу відомостей з цього розділу мовознавства.

Відомі й інші способи організації повторення, узагальнення і системати­зації навчального матеріалу, наприклад, зіставлення різних явищ за спільними й відмінними (розрізнювальними) ознаками. Так, після виконання завдання на конструювання іменників і прикметників доречно порівняти, за допомогою яких морфем утворилися слова цих частин мови.

Узагальнення знань учнів про морфемну будову слова є результативним, якщо вчитель постійно дбає про розвиток пізнавальних здібностей дітей, озброює їх умінням виділяти найголовніше з вивченого матеріалу. Оскільки в основі логіч­ного мислення лежать операції порівняння, класифікації, узагальнення, а також аналізу і синтезу, вчитель поступово відпрацьовує в учнів уміння використовувати їх у навчальній діяльності.

^ Важливими навичками молодших школярів є групування мовних фактів та виявлення принципу, за яким здійснюється їх класифікація. Бажано, наприклад, частіше визначати, за якою ознакою слова, записані на дошці, об'єднано в групи: учительський, шахтарський, школярський; прибити, приклеїти, прибігти, при­гвинтити, припливти.

Вправи у групуванні споріднених слів доцільно завершувати визначенням лексико-граматичного розряду кожного слова. Наприклад, виписавши з тексту слова зелений, зелень, зеленіють, школярі не тільки доводять, що ці слова мають однаковий корінь зелен- (зелень), а й те, що вони є різними частинами мови.

Важливо постійно наголошувати на тому, що корінь зберігається в усіх спо­ріднених словах, а за допомогою префікса і суфікса утворюються нові слова, які належать або до тієї самої частини мови, або ж до іншої (друг — дружити, дружба, дружний, дружній, подруга, подружитись).

Ураховуючи те, що знання учнів про формальні ознаки частин мови дуже обмежені, слід якомога частіше показувати їм граматичну значущість закінчення. З цією метою пропонуються вправи, які тренують школярів одночасно в морфем­ному і морфологічному конструюванні. Наприклад, дібрати іменники жіночого роду із закінченнями -а, -я; прикметники в множині із закінченням -і; дієслова теперішнього часу із закінченням -е.

Таким чином, школярі поступово засвоюють граматичне значення закінчення як частини слова. Вони оволодівають умінням добирати і вживати в мовленні різні граматичні форми змінюваних слів. Це готує учнів до повноцінного засвоєння понять про словосполучення і речення.

Крім закінчень, матеріальними показниками граматичних значень висту­пають афіксальні морфеми (форманти). У початкових класах увагу дітей можна акцентувати лише на граматичній функції найбільш уживаних префіксів і суфіксів. Цікавими й корисними для учнів є завдання «одягнути» корінь, щоб одержати слова різних частин мови. У процесі виконання різноманітних завдань школярі мають практично засво­їти, що найпоширенішим способом творення похідних іменників є суфіксальний. Причому іменники можуть творитися як від самих іменників, так і від прикмет­ників та дієслів.

Прикметники ж найчастіше творяться від іменників за допомогою суфіксів (хліборобський), а також від прикметників (негарний).

Дієслова в сучасній українській мові творяться як від основ інших частин мови (іменників, прикметників), так і від дієслів. Віддієслівне творення за допо­могою префіксів дає можливість передати різні відтінки в значенні дії. Отже, учні мають усвідомити, що префікс змінює лексичне значення слова, що приєднанням префікса можна утворити нові слова (розсипати, написати).

Зрозуміти закономірності творення слів різних частин мови допомагає учням елементарний словотвірний аналіз. Застосовувати його слід з метою систематиза­ції знань дітей про певні групи афіксальних морфем, що надають словам різного значення або вносять певний семантичний відтінок.

Найефективнішими під час засвоєння учнями морфологічних тем є завдання, що супроводжуються складанням схем словотворчого процесу.

Ефективність розглянутих аналітико-синтетичних вправ на завершальному етапі роботи над розділом «Будова слова» не знижується. Учителеві слід подбати лише про те, щоб матеріал, на якому вони виконуються, ускладнювався, а їх ха­рактер передбачав би активну розумову роботу учнів.

Доречно звернути увагу учнів на такі мовні явища, як перехід слів з однієї частини мови в іншу (синій — синіти), творення іменників жіночого роду від іменників чоловічого роду (школяр — школярка), заміна словосполучень ім. + ім. словосполученнями прикм. + ім. (портфель зі шкіри — шкіряний портфель).