Система змащування двигуна Рисунок 2.6

Із магістралі мастило поступає до проміжної шестерні 5. По каналу в одній із шийок розподільного валу мастило пульсуючим потоком подається у вертикальний канал блоку і по каналах у голо­вці - в пустотілу вісь коромисла 12.

Робочу систему змазування контролюють манометри 11, що показує тиск в головній магістралі.

Система змащення призначена для зменшення тертя спрацьовування та перегріву поверхонь деталей, які взаємно переміщуються. Крім того, олія, проходячи між деталями двигуна, охолоджує їх і відводить продукти зносу. Це сукупність пристроїв, які подають масло в необхідній кількості до поверхонь тертя.

Тертя є трьох типів:

Сухе - поверхні деталей сухі і безпосередньо контактують між собою;

Напіврідинне – може виникати руйнування шару оливи і деталі можуть частково контактувати між собою;

Рідинне – робочі поверхні повністю розділені шаром оливи.

При сухому терті коефіціент тертя f=0,1, при напіврідинному – f=0,01, при рідинному – f=0,001.

В залежності від способу подачі масла до поверхонь тертя є такі системи змащування: розбрискуванням, під тиском, комбіновані.

В більшості двигунів застосовується комбінована система змащування. Під тиском змащуються корінні і шатунні підшипники, підшипники розподільного вала, осі коромисел, наконечники штанг, втулки шестерень розподільного вала, кулачки. Решта деталей змащуються розбрискуванням.

Масляний радіатор

При роботі двигуна температура картерної оливи не повинна сильно підвищуватися щоб уникнути падіння її в'язкості. Часткове охолодження оливи відбувається в піддоні картера й в корпусах зовнішніх фільтрів внаслідок обдуву їх повітрям від вентилятора системи охолодження. Для більш інтенсивного охолодження картерної оливи застосовують масляні радіатори. Радіатори бувають з повітряним чи водяним охолодженням.

При повітряному охолодженні масляний радіатор трубчастого типу, включений у масляну магістраль, ставлять перед радіатором водяної системи охолодження двигуна. При цьому масляний радіатор прохолоджується повітрям, що просмоктується за допомогою вентилятора.

Основні властивості олив — це в'язкість (властивість опору часток оливи взаємному переміщенню) і маслянистість (властивість оливи утворювати на поверхні металу суцільну важкорозривну плівку).

Інші властивості олив: хімічна і термоокислююча стабільність, миючі властивості, коксівність, зольність, координуючі дії, температуру спалаху і застигання.

Основу мастильних матеріалів сучасних двигунів складають мінеральні оливи тієї чи іншої в'язкості, отримані з мазуту — продукту нафти після відгону з її паливних фракцій. Якість отриманих олій поліпшується різними присадками, що знижують їхню температуру застигання, збільшують в'язкість при високих температурах, сприяють змиванню нагару з поршневих кілець. Присадки додаються в кількості 3...15 % (по масі).

Для змазування автомобільних карбюраторних двигунів і дизелів застосовують моторні оливи, що відповідають ДСТУ 10541 — 78 і ДСТУ 8581 — 78 . У позначенні оливи (пр. М-8А) перша буква вказує на його призначення (М — моторне); цифри — на кінематичну в'язкість оливи в м2/с чи в сСт (сантистоксах) при 100 °С; друга буква — це група оливи. Моторні оливи по експлуатаційних властивостях поділяють на шість груп: А, Б, В, Г, Д, Е. Групи олив відрізняються кількістю й ефективністю введених присадок. Найменше присадок в оливах групи А, а в кожній наступній більше, ніж у попередній. Присадки — це складні органічні чи металоорганічні з'єднання, що вводять в оливи для поліпшення їхньої якості.

Олії груп Д і Е використовують для спеціальних двигунів. Олії груп Б, В и Г виробляють трьох видів: Б1, В1 і Г1 — для карбюраторних двигунів; Б2, У2 і Г2 — для дизелів. Універсальні оливи, призначені для застосування як у карбюраторних двигунах, так і в дизелях позначають буквою без цифрового індексу. Оливи групи А рекомендується для нефорсованих двигунів, групи Б — для малофорсованих, групи В — для середньофорсованих і групи Г — для високофорсованих.

У зимових і всесезонних сортах олив в'язкість вказують двома цифрами (дробом). Наприклад, у позначеннях 43/10 чи 63/8 цифри 4 і 6 означають кінематичну в'язкість оливи при температурі 18 °С (4 — в'язкість не менш 1300 і не більш 2600 сСт, а 6 — в'язкість не менш 2600 і не більш 10400 сСт). Буква «3» у чисельнику означає, що олива містить загущуючі присадки і призначена для використання в зимовий час чи у якості всесезонного; цифра в знаменнику відповідає кінематичній в'язкості оливи в сСт при температурі 100°С. Для змазування двигунів необхідно застосовувати оливи тільки тих сортів, що зазначені в інструкції з експлуатації. У теплий час року застосовують оливи з більшою в'язкістю, а в холодний час — з меншою в'язкістю чи всесезонні оливи.

За ДСТУ 10541 — 78 випускають олії: М-8А, М-8Б1, М-8В1, М-8Г1, М-6з/10Г1, М-12Г1. ДСТУ 8581—78 встановлює наступні марки моторних олив для автотракторних дизелів: М-8В2, М-8Г2, М-8Г2к - зимового; М-10В2, М-10Г3, М-10Г3к – літнього. У маркуванні моторних олив для дизелів є буква «к», що вказує, що дана олива застосовується для дизелів типу КамАЗ.

Система охолодження призначена для запобігання перегрі­ву деталей двигуна шляхом відводу тепла від стінок циліндрів, ка­мер стиску і клапанних коробок. У сучасних машинах для будівни-

цтва магістральних трубопроводів застосовується водяна система охолодження.

Середня температура газів працюючого двигуна складає біля 1000°С. Гази в процесі роботи нагрівають стінки циліндра, поршня і головки циліндрів. Якщо двигун не охолоджувати, то згорить плів­ка мастила між поверхнями тертя, в результаті чого підвищиться знос деталей, може виникнути заклинення поршнів в результаті їх розширення.

Для нормальної роботи двигуна температура охолоджуючої рідини повинна складати 80-95°С. Охолоджуючою рідиною слу­жить вода або рідина з низькою температурою замерзання -антифриз.

У склад системи охолодження (рис. 2.7) входить водяна соро­чка охолодження блоку 6 і головки циліндрів 7, радіатор 2 зі штор­ками 1, водяний насос 9, вентилятор 3, а також допоміжне облад­нання: водорозподільний канал 8, термостат 4, з'єднувальні шланги, чливний кран 10 і показник температури рідини (термометр).

При роботі пускового двигуна до початку провертання колін­чатого валу основного двигуна проходить термосифонна циркуля­ція води (охолодження по малому колу), тобто під дією різниці те­мператур вода циркулює із водяної сорочки пускового двигуна в його головку, а потім направляється у водяну сорочку головки бло­ку основного двигуна.

Під час роботи основного двигуна примусова циркуляція во­ди в системі охолодження створюється центробіжним насосом 9. Вода термостатом направляється в верхній бак радіатора, рухаю­чись по великому кругу. Проходячи із верхнього баку радіатора в нижній по багаточисленних трубках, вода охолоджується потоком повітря, що створюється вентилятором. Із нижнього баку радіатора вода знову нагнітається насосом у повітряну сорочку двигуна.

9 8 7