3.4.Контрольні питання

1. Призначення одноковшевих екскаваторів.

2. Робочий процес одноковшевого екскаватора.

3. Класифікація екскаваторів.

4. Яке змінне обладнання використовується на екскаваторах при

спорудженні магістральних трубопроводів?

5. Що є основним начіпним обладнанням при копанні траншеї?

6. Переваги і недоліки одноковшевих екскаваторів.

7. Особливості конструкції драглайна.

8. Заходи щодо підвищення якості земляних робіт при використанні екскаваторів.

Лабораторна робота №4 конструкція основних агрегатів роторного траншейного екскаватора

4.1. Мета роботи

Вивчити будову роторного траншейного екскаватора, зверут: особлиг; увагу на його робочі орпани і навчитись визгчачати потужніс­ть на роботу його ротора та укісників.

4.2.Програма роботи

1) Вияснити, в яких випадках застосовується роторний траншейний екскаватор при розробці траншей під магістральний трубопровід.

2)Вивчити конструкції екскаватора, особливості роботи ротора та транспортера.

3) Ознайомитися з особливостями будови роторного траншейного екскаватора, призначеного для розробки траншеї під труби великого діаметру. Заходи по збільшенню терміну роботи робочих органів у зв'язку з їх роботою в умовах сильного абразивного зносу.

4)Визначитй потужність двигуна екскаватора.

4.3.Основні теоретичні положення, які необхідні для виконання роботи і порядок її виконання

Роторним траншейним екскаватором називається самохідна земле­рийна машина, яка обладнана робочим органом у вигляді жорсткого колеса (ротора) з розташованими по його периметру ковшами і призна­чена для копання траншей прямокутного чи трапецієподібного профілів. Продуктивність роторних траншейних екскаваторів і 5-6 разів вища, аніж одноковшевих. Вони практично, працюють на всіх видах грунтів, включаючи тяжкі різноскальні, мерзлі і багаторічно-мерзлі.

Всі моделі роторних траншейних екскаваторів напівпричіпні. Така система дає змогу зменшити масу тягача і екскаватора, збільшити можливість використання базових тракторів за рахунок перерозподілу навантаження на ходову частину.

За рахунок силового обладнання і передання руху двигуна до робочого органу екскаватори розрізняють з механічним приводом, елек­тричним і змінним.

Тягач роторного траншейного екскаватора зроблений на базі переобладнаного трактора: ланжерони його рами видовжені і двигун висуну­тий вперед; коробка передач замінена або доповнена новою, яка має більшу кількість понижуючих передач; гусеничний хід розширений по колії і видовжений; збільшена довжина гусеничних візків; напівжорст­- ка підвіска замінена жорсткою.

Ротор являє собою жорстке металеве колесо, яке складається з двох паралельних плоских кілець - дисків, з'єднаних між собою ковшами і поперечками. Двохрядні ротори, на відміну від однорядних, мають три диски - два крайні і один середній. Кожен ряд ковшів кріпиться прогоничами (болтами) до дисків, при цьому один ряд відстані ковшів зміщений відносно другого на півкроку.

Ротори різних марок відрізняються один від одного діаметром і кількістю ковшів, а також типом зубів. Кількість ковшів зумовлюється продуктивністю і залежить від розміру траншеї.

Всі ковші роторних екскаваторів на лобовій стінці мають ріжучий інструмент - зуби.

Як відвальний пристрій у траншейних екскаваторах служить стрічковий транспортер. Швидкість стрічки обмежена умовами зсуву грунту, тобто силою тертя грунту об стрічку. Він розташований на горішній частині рами у внутрішній порожнині ротора. Його приводите в рух механічна трансмісія або електродвигун.

Робочий орган роторного траншейного екскаватора буває навісного та напівпричіпного типів. Навісний робочий орган у транспортному положенні закидається на тягач, повністю передаючи свою вагу на його ходову частину. Застосування навісного робочого органу підвищує маневреність екскаватора і дозволяє заглиблювати робочий орган, коли машина стоїть на місці.

Рисунок 4.1 – Роторний траншейний екскаватор навісного типу

Напівпричіпний робочий орган кріпиться передньою части­ною до рами тягача, а задньою опирається на додаткову опору у виді колеса.

Рисунок 4.2 – Роторний траншейний екскаватор напівпричіпного типу

В такій машині заглиблення робочого органу здійснюється поступово в процесі руху тягача. В той же час навантаження на хо­дову частину екскаватора з напівпричіпним робочим органом мен­ше, ніж у навісного.

Рисунок 4.3 – Розробка траншеї під кабель зв’язку

Технічна характеристика роторних траншейних екскаваторів наведена в таблиці 4.1.

ЭТР204

ЭТР254

Таблиця 4.1 - Технічна характеристика роторних траншейних екскаваторів	ЭТР254	1420	2.5	2.4	1200	20-509	220	150	24	0.07		14.4	4.8	40
	ЭТР231	1220	2.3	1.8	600	38-224	190	160	14	0.065		12.8	4.4	35.5
	ЭТР224	529	2.2	1.1	650	10-300	100	85	15	0.062		11.4	4.1	29.7
	ЭТР223	1020	2.2	1.5	650	10-300	100	160	14	0.068		11.4	4.2	32.8
	ЭТР204	820	2	1.2	650	10-300	100	140	14	0.06		10.9	4.2	29.4
	ЭТР162	820	1.6	0.8	300	54-312	56	70	10	0.076		8.8	3	12.8
	Показник	Діаметр трубопроводу, мм	Найбільша глибина траншеї, м	Ширина траншеї, м	Технічна продуктивність, м3/год	Швидкість робочого ходу, м/год	Потужність двигуна, кВт	Об'єм ковша, м3	Кількість ковшів	Питомий тиск на грунт, Мпа	Габаритні розміри, м:	довжина в транспортному положенні	висота	Вага, т

Перший роторний траншейний екскаватор ЕР-2, призначений для риття траншей під магістральні трубопроводи, був випущений у 1950 р. В наступних моделях екскаваторів гусеничний хід був розширений і збільшений по довжині, введена додаткова коробка передач з більшим діапазоном робочих швидкостей. Все це значно покращило техніко-економічні показники екскаватора. Для розробки траншей під трубопроводи малого діаметру і кабелі зв'язку були виготовлені екскаватори ЕР-6 (на базі трактора ДТ-54) і ЕР-8, а потім екскаватор ЕТР 141 на базі трактора ДТ-75 і сучасний екскаватор ЕТР 161.

Наступним етапом у розвитку нових типів роторних тран-шейних екскаваторів було створення дизель-електричних машин для забезпечення більш надійного захисту механізмів від ударних навантажень і можливості автоматизації. Передня частина цих екскаваторів винесена далеко вперед і в ній розміщена дизель-електрична силова установка, що постачає трифазним струмом індивідуальні двигуни приводу ротора, транспортера і ходового механізму. До цієї групи екскаваторів відносяться моделі ЕР-5, ЕТР 301, а також сучасні моделі ЕТР 231, ЕТР 232 і ЕТР 253.

Поява екскаватора ЕТР 221 характеризує початок застосування гідродинамічних передач у трансмісіях сучасних роторних траншейних екскаваторів. Ведуться роботи по застосуванню гідропередач об'ємного типу для приводу робочих органів і ходового механізму, а. також по автоматизації систем управління. Це екскаватори марок ЕТР 204, ЕТР 223, ЕТР 304, які мають змінні літні та зимові робочі органи.

Наша промисловість повністю забезпечує будівельників трубопроводів сучасними роторними траншейними екскаваторами, які не гірші від зарубіжних машин.

Будова роторного траншейного екскаватора

Роторний траншейний екскаватор складається із тягача та робочого органу. Робочий орган призначений для розробки грунту і подачі його на транспортер. Він представляє собою жорстке колесо з рівномірно розташованими на ньому ковшами. Ротор підтримується і направляється чотирма або трьома парами роликів, закріп­лених на рамі робочого органу. При розробці траншеї в нестійких ґрунтах до рами робочого органу з двох сторін кріплять ножі-відкосники, які зрізають грунт зі стінок траншеї, завдяки чому тра­ншея одержує трапецевидну форму поперечного січення. Зрізаний грунт підхоплюється ковшами ротора і висипається на транспортер.

Транспортер призначений для видалення розробленого рото­ром і ножами-відкосниками грунту у відвал. Він розташований у верхній частині внутрішньої порожнини ротора перпендикулярно до повздовжньої осі екскаватора і закріплений на рамі робочого органу. При розробці траншеї ротор, обертаючись, руйнує зубами грунт, який, попадаючи потім у ковші, піднімається ними вверх по спеціальному щиту, що обмежує осипання грунту, до місця виван­таження на транспортер. Транспортер підхоплює висипаний із ков­шів грунт, розганяє його і висипає в сторону від траншеї, утворюю­чи рівний відвал.

Тягач представляє собою переобладнаний промисловий трак­тор, обладнаний додатково жорсткою зварною рамою. В задній час­тині рами знаходяться прямолінійні або криволінійні направляючі, на яких встановлюються повзуни, здатні переміщатися вздовж них. До повзунів шарнірно монтується передній кінець рами робочого органу. На рамі екскаватора розташовується механізм підйому ро­бочого органу, що складається із двох силових гідроциліндрів, кор­пуси яких кріпляться до рами, а штоки закінчуються рухомою обоймою з зубчастими зірочками. Через зірочку першого гідроци­ліндра перекинутий ланцюг, один кінець якого закріплений на рамі екскаватора, а другий з'єднаний з повзуном. При втягуванні або ви­тягуванні штока гідроциліндра ланцюг відповідно піднімає або опускає повзун, а з ним і передній кінець рами робочого органу. При цьому, хід повзуна в два рази перевищує хід штоку. Закріпле­ний поруч з першим другий гідроциліндр за допомогою аналогічної передачі піднімає задню частину рами робочого органу.

Якщо екскаватор виконаний за схемою навісного робочого органу, то передня частина рами ротору має невеликий хід. Підйом та опускання робочого органу здійснюється, в основному, за раху­нок повертання рами ротора у вертикальній площині навколо шар­нірів у повзунах. При цьому, ротор для досягнення транспортного положення трохи піднімається і звисає над землею, повністю пере­даючи свою масу на ходову частину тягача. Якщо екскаватор вико­наний за схемою напівпричіпного робочого органу, то його рама має в задній частині додаткову стійку, яка закінчується колесом, що сприймає і передає на грунт частину маси робочого органу, розван­тажуючи тим самим, ходову частину базового трактора.

Для початкового заглиблення екскаватора з навісним робо­чим органом включають ротор і починають заглиблювати його в грунт при нерухомому екскаваторі. При досягненні необхідної гли­бини включають робочу швидкість переміщення тягача,

Екскаватор з напівпричіпним робочим органом не може за­глибитися на місці, бо йому буде перешкоджати опорне колесо. В цьому випадку одночасно з ротором включають механізм пересу­вання тягача і опускають передню опору рами робочого органу. Ро­тор, нахилившись відносно опорного колеса вперед, врізається в грунт, і, поступово заглиблюючись, з'їжджає в траншею по похиле­ній площині, утворений ним в результаті нахилу робочого органа. При досягненні необхідної глибини екскаватор рухається вперед, викопуючи траншею необхідної глибини. Для підбирання просипа­ного грунту і планування дна траншеї між ротором і опорним коле­сом встановлений щит.

Для забезпечення нормальної роботи роторного траншейного екскаватора необхідно надати його трьом основним агрегатам на­ступні рухи; поступальний тягача, обертання ротора і переміщення стрічки транспортера. Для цього в трансмісії екскаватора передба­чено три головні вітки.

Рисунок 4.4 – Кінематична схема екскаватора

Згідно кінетичної схеми обертання від двигуна 1 через напів­жорстку муфту 2 передається коробці передач 3. Від коробки пере­дач обертання передається на привід ходу екскаватора і на привід робочого органа. Привід руху екскаватора здійснюється від короб­ки передач через карданний вал 4 і рухозменшувач 5, що має дві робочі швидкості, які в поєднанні з шістнадцятьма передачами тра­кторної коробки розробляють грунт на 32 швидкостях.

Від рухозменшувача обертовий момент передається на веду­чий міст тягача з головною передачею, планетарними редукторами і пневматичним управлінням.

На правій і лівій понижуючих ланках 18 ведучого мосту вста­новлені ведучі зірочки 17 для приводу гусениць. Управління рухом екскаватора і його поворот здійснюють за рахунок вмикання і ви­микання обертових фрикціонів 19 і гальм ведучого моста.

Привід робочого органа здійснюється від верхнього валу ко­робки передач через муфту 7 до циліндричного редуктора реверса ротора 6 і через редуктор приводу ротора (ведучий міст трактора). У головну передачу ведучого мосту вмонтований конічний дифере­нціал 8 для рівномірного розподілу навантажень на зубчасті пере­дачі ротора.

На правому та лівому планетарних редукторах ведучого мос­та закріплені зірочки шарнірно-ланцюгової передачі 9 з дворядними підсиленими ланцюгами 10, що приводять в обертання два піввали приводу ротора. На кожному піввалу встановлена роз'ємна ведуча шестерня 11, яка знаходиться в постійному зачепленні з зубчастим колесом, що утворено із набору реєчних секторів, прикріплених до дисків ротора. Ведучі шестерні 11 обертають ротор, а дія сили ваги ротора і зусилля відпору сприймаються окремі бігові доріжки, що забезпечує більш високу зносостійкість деталей.

Привід транспортеру 15 здійснюється від циліндричного двошвидкісного редуктора 12 через карданні передачі до нижнього і проміжного барабанів 14, а від проміжного - до верхнього бараба­на. Обертання барабанів здійснюється через спеціальні, частково вмонтовані в барабани, конічні редуктори 16.

Силова установка екскаваторів з дизель-електричним приво­дом і комбінованою електромеханічною трансмісією складається із двигуна внутрішнього згорання (дизель) і генератора змінного струму. Привід механізмів машини здійснюється від індивідуаль­них електродвигунів. Механізм пересування екскаватора приво диться в дію електродвигуном, з'єднаним з ведучим валом коробки передач за допомогою ланцюгової муфти. Привід ротора здійсню­ється від електродвигуна через редуктор і реєчні передачі. Редуктор включає деталі заднього мосту автомобіля. Диференціал, що знахо­диться в задньому мості, забезпечує рівномірний розподіл зусиль в обох вітках приводу ротора, завдяки чому здійснюється постійне зачеплення ведучих шестерень з рейками ротора. Транспортер ку­тового типу має два ведучі барабани. Верхня частина транспортера утримується в заданому положенні стрілою, обладнаною електро-тельфером. Ведучі барабани з'єднані з електродвигунами через ре­дуктори. В трансмісію приводу ротора і механізму ходу екскаватора введений турботрансформатор для автоматичної зміни обертового моменту на роторі і зміни подачі в залежності від опору грунту.

Турботрансформатор надійно захищає двигун і трансмісію від виникаючих при копанні перевантажень, що збільшує довговіч­ність машини. Оскільки у нього високий к.к.д. тільки в певному ді­апазоні частот обертання, то можлива область режимів роботи екс­каватора розбита шляхом введення шестишвидкісної коробки пере дач відповідно на 6 діапазонів, в кожному із яких турботрансфор­матор працює в одному сприятливому для нього режимі.

Трансмісія приводу робочого ходу кінематично пов'язана з трансмісією приводу ротора. При копанні зусилля різання на роторі змінюється в залежності від категорії грунту. Кожному зусиллю різання відповідає своя частота обертання ротора і швидкість робо­чого ходу екскаватора (швидкість подачі). Завдяки цьому досяга­ється постійне повне завантаження потужності двигуна і автомати­чне регулювання швидкостей різання і подачі, що приводить до найменшої енергоємності процесу і максимальній продуктивності.

Основні агрегати роторного траншейного екскаватора

Тягач будь-якого екскаватора виконаний на базі трактора з деяким переобладнанням. Він відрізняється від трактора тим, що лонжерони його рами подовжені, двигун винесений вперед; короб­ка передач замінена або доповнена новою з більшим числом пони­жуючих передач; гусениці розширені по колії подовжені; збільшена довжина гусеничних візків; напівжорстка підвіска замінена жорст­кою. Кабіна машиніста в сучасних екскаваторах винесена на одну із бокових сторін машини, що полегшує одночасний контроль маши­ністом правильності напряму траншеї, що розробляється.

Ротор представляє собою жорстке металічне колесо із двох паралельних плоских кілець-дисків, з'єднаних між собою ковшами і поперечинами. Кріплення ковшів і поперечин до дисків здійсню­ється болтами. До зовнішньої сторони кожного диску кріпиться за­мкнута концентрична рейка із сегментів, яка входить у зачеплення з шестернею приводу ротора. Утворена, таким чином, реєчна переда­ча має зачеплення внутрішнього типу.

У перших конструкціях вітчизняних та в більшості моделей закордонних екскаваторів диски ротора з'єднані між собою тільки арками ковшів. Поперечини в них відсутні. До арки кожного ковша приварені загнуті металічні прути, розташовані паралельно один другому з деяким проміжком. Гребінка, яка встановлена на рамі ротора в місці, де ковші проходять над ним, допомагає висипатися із ковшів приліпленому грунту.

При розробці сипучого грунту встановлюють знімні суцільні основи ковшів, а гребінка з рами ротора знімається. Але така конс­трукція ковшів задовільно працює тільки на однорідних ґрунтах. При зустрічі з камінням ковші можуть виходити з ладу, крім того при роботі в мерзлих грунтах така конструкція ротора недостатньо жорстка. Тому в сучасних екскаваторах диски ротора з'єднані між собою крім арок ковшів ще і жорсткими поперечинами коробчатого січення. Гребінка на рамі ротора відсутня, а дно ковшів виконане плетінням під прямим кутом круглих ланцюгів. Утворене таким чином гнучке тіло може коливатися в процесі зміни положення ко­вша, скидаючи грунт при проходженні над транспортером. Для то­го, щоб скидання грунту було більш інтенсивним, іноді до ланцюгів дна підвішують металеві вантажі. Однак, при розробці дуже плас­тичних глин, у яких практично відсутній пісок, навіть цього недо­статньо і машиністам приходиться очищати ковші вручну.

До зовнішньої сторони арки кожного ковша приварюється одна або декілька кишень для кріплення ріжучого інструменту.

Внутрішні концентричні поверхні дисків служать біговими доріж­ками при обертанні ротора по підтримуючих роликах, закріплених на рамі ротора.

Збільшення діаметрів трубопроводів, що будуються, до 1420 мм заставило створювати роторні траншейні екскаватори зі збільшеною до 2 м шириною ротора. Таке збільшення розмірів ро­тора викликало значне підвищення навантажень на нього і часті поломки внаслідок виникнення великих згинаючих деформацій. Тому ротори шириною більше 1,2 м обладнуються додатковим тре­тім внутрішнім кільцем-диском і двома рядами ковшів. При цьому, один ряд ковшів зміщений по відношенню до другого на половину кроку ковша. Така конструкція крім збільшення міцності робочого органу, забезпечує більш рівномірне навантаження приводу екска­ватора.

Роторні траншейні екскаватори здатні розробляти траншею трапецевидного профілю з різними ухилами. Для цього застосову­ються ножі-відкосники, що представляють собою плоскі металеві пластини з симетричним заточенням ріжучої грані, встановлені і закріплені на рамі робочого органу з двох її сторін боковим розва­лом і нахилені верхньою частиною вперед по ходу екскаватора.

Сучасні роторні екскаватори мають продуктивність до 1000 м³ грунту за годину, тому на його транспортування у відвал необхідно затратити до ЗО % загальної потужності екскаватора. У верхній частині порожнини ротора розташований транспортер, що служить для видалення розробленого грунту у відвал (бруствер). Він повинен бути високопродуктивним і малогабаритним. Найбі­льше розповсюдження одержали радіусні та кутові криволінійні транспортери.

У радіусних транспортерах робоча вітка стрічки рухається по кривій, окресленій радіусом кола. Переміщення грунту із точки ви­вантаження проходить за рахунок сили тертя, що виникає між стрі­чкою і ґрунтом. При русі по криволінійній поверхні на грунт крім сили тяги діє центробіжна сила, завдяки якій збільшуються сили нормального тиску, а відповідно, сили тертя.

Завдяки використанню криволінійної траєкторії руху стрічки можна одержати швидкий розгін грунту до швидкості, близької до швидкості стрічки. Недивлячись на малу довжину шляху розгону, кут траєкторії грунту, який вилітає з транспортера, досягає 35-40 градусів відносно поверхні землі, що забезпечує необхідну від­стань відвалу від розробленої траншеї.

Зварна рама радіусного транспортера має два лонжерони, з'єднаних між собою поперечинами. На обох кінцях рами розміщені кінцеві барабани, один із яких виконує роль натяжного, а другий -тягового. Барабани складаються із звареного корпуса, в ступиці якого запресований ведучий вал. Барабани з валом обертаються в сферичних підшипниках. На одному кінці валу насаджена зірочка ланцюгової передачі. Для підвищення тягової здатності поверхня барабана, що дотикається до стрічки, має гумове покриття.

Для придання стрічці транспортера необхідної кривизни в не-навантаженому стані і запобігання зсипання грунту на сторони в процесі транспортування з боків стрічки болтами прикріплені фар­тухи із морозостійкої гуми.

Біля кінцевих барабанів розміщені очищувачі стрічки і бара­банів, які притискаються до внутрішньої поверхні холостої вітки стрічки і скидають на сторони грунт, який попадає у внутрішню порожнину транспортера. Очищувачі барабанів складаються із скребків, прикріплених болтами до поперечини очищувача. У випа­дку налипання на поверхню барабана грунт зрізається скребками очищувача і зсипається вниз.

Привід транспортера здійснюється від привідного валу ротора через конічний редуктор і ланцюгову передачу. Для зміни вильоту транспортера, або переміщення його із одного крайнього положен­ня в інше, застосовується механізм пересування. Він складається із двох пар роликів, розміщених попарно з кожної сторони рами рото­ра. Транспортер встановлюється на ролики так, що вони утримують його и певному положенні. Одна пара роликів має реборди, а інша -шипи, які входять в отвори нижнього лонжерона. Пара роликів з шипами з'єднана між собою валом. Рукояттю обертають вал і пере­сувають транспортер в робоче положення, після цього встановлю ють необхідну довжину ланцюга, регулюють її натягом рухомої зірочки і закріпляють стопорними болтами.

У кутових транспортерах робоча частина стрічки рухається за траєкторією, що складається із двох прямолінійних дільниць (гори­зонтальної і нахиленої) і криволінійного переходу між ними. В зоні, що навантажена ґрунтом, розташована горизонтальна дільниця. Грунт розганяється на ньому, проходить криволінійну зону, посту­пає на нахилену частину транспортера і скидається у відвал.

Зусилля в транспортерах такої конструкції передається тяго­вим барабаном від асинхронних електродвигунів через індивідуа­льні понижуючі редуктори. Положення нахиленої частини транспо­ртера може бути змінене машиністом з робочого місця вимиканням лебідки, розташованої на стрілі. Для транспортних перегонів нахи­лена секція опускається вниз і закріплюється на рамі ротора, завдя­ки чому можна переводити екскаватор або переганяти його своїм ходом без демонтажу транспортера.

Конструкція ржучого інструменту

Конструкція ріжучого інструменту і його розташування на ковшах екскаваторів в значній мірі визначають їх продуктивність, надійність та довговічність.

Робочі органи екскаватора, що має змінні зуби, повинні від­повідати наступним вимогам: мінімальна питома енергоємність процесу копання грунту, максимальна надійність і довговічність всіх елементів робочого органу, здатність швидкої заміни зношено­го ріжучого інструменту.

Перші моделі екскаваторів мали розташування робочого ін­струменту за схемою 1, яка називається шахматною. При цьому, в забої одночасно знаходиться велика кількість зубів, в результаті чого доля загального зусилля на роторі, що приходиться на один зуб, незначна і не дає можливість розробляти тверді ґрунти. При розробці траншеї таким ротором кожен зуб зрізає тонку смужку і при її відділенні переважають деформації лобового стиску і зім'яття грунту зі значними втратами потужності на тертя контактної пове­рхні зубів з вибоєм. Тому такий метод розробки грунту є найбільш енергоємним.

Схема 2 називається ступінчато-шахматним розташуванням зубів. Тут ковші на роторі розділяються на дві або три групи в за­лежності від діаметра ротора, причому в межах кожної групи зуби на ковшах встановлюються в певному порядку. При цьому, вся ши­рина вибою траншеї розподіляється між зубами кожної групи таким чином, що кожен зуб розробляє певну, призначену тільки йому ді­льницю ширини вибою. В результаті подача на зуб збільшуються і він починає працювати за методом одночасного зколювання і зрізу грунту, найбільш вигідному за затратами енергії.

Зменшення числа зубів, що одночасно знаходяться у вибою, приводять до збільшення зусилля на один зуб і забезпечує, таким чином, розробку більш твердих ґрунтів. Одночасно збільшуються вимоги до жорсткості і міцності самого ротора.

У даний час робочі органи такого типу мають всі сучасні ро­торні траншейні екскаватори, що розробляють ґрунти І-ІУ катего­рій. Однак, розробка більш твердих ґрунтів екскаватором з таким ротором ускладнена. Для цієї мети застосовується змінний ротор, призначений для руйнування міцних і замерзлих ґрунтів, в яких зу­би розташовані згідно схеми 3. Тут розміщення зубів на ковшах ро­тора здійснюється в ступінчато-шахматному порядку з тією різни­цею, що ковші на роторі складають тільки одну групу і в кожному ряду працює тільки один зуб, який зрізає смужку грунту більшого січення.

Рисунок 4.5 - Типи розташування зубів

Рисунок 4.6 – Схема процесу копання

Рисунок 4.7 – Схема для розрахунку параметрів транспортера: