- •2. Україна – співзасновниця оон. Діяльність України на міжнародній арені.
- •3. Депортації українського та польського населення.
- •4. Акція «Вісла» в політичній історії укр. Народу.
- •5. Повоєнна відбудова в Україні та її особливості.
- •6. Постать й. Сліпого в політичній історії України.
- •8. Радянізація західних областей України.
- •9. Укр. Греко-кат. Церква в повоєнний період.
- •10. Національний рух опору на західноукраїнських землях др. Пол. 40-х – 50-х рр.
- •11. Діяльність упа після завершення Другої світової війни.
- •12. Політичний портрет р. Шухевича
- •15. Ідеологічні наступ сталінізму в повоєнний час. «Жданівщина».
- •16. Міжнародне становище України у другому повоєнному десятиріччі.
- •17. Політична боротьба в Україні після смерті й. Сталіна. Л. Берія та Україна.
- •18. Процес десталінізації в суспільному житті України.
- •19. Хх з’їзд кпрс та його наслідки для України.
- •20. Суспільно-політичне життя в урср у 1953-1956 рр.
- •26.Етносоціальні процеси та рівень життя населення України у 60 – 80-ті роки.
- •28.„Контрольований автономізм” в Україні за п. Шелеста
- •32. Гуманітарна наука в Україні 1965-1985 рр.
- •34. "Шістдесятництво" як феномен українського опозиційного руху.
- •36. Релігійне дисидентство в Україні кінця 1950-х - першої половини 1980-х рр.
- •39. Чорнобильська катастрофа: суспільно-політичний аспект.
- •40. Розвиток процесу самоорганізації суспільства: утворення неформальних організацій в Україні.
- •41. Консолідація опозиційних сил, виникнення Народного руху України.
- •44. Початок формування багатопартійної системи: проблеми, характерні риси, особливості.
- •46. Спроба державного перевороту в срср у серпні 1991 року. Проголошення Української незалежної держави.
- •48. Біловезька угода. Утворення снд
- •49. Міжнародні відносини незалежної України на поч. 90-х рр.
- •50. Конституційний процес в Україні. Конституція України 1996 р.
- •55.Вибори до Верховної Ради України 1998 р. І президентські вибори 1999 р.
- •59. Культура, освіта, наука в умовах нового століття.
- •56. Політична опозиція в Україні в період президентства л. Кучми.
- •57. Діяльність Верховної Ради України в 1994-2002 рр.
- •60. Парламентські вибори в Україні 2002 року.
- •2002 Р. 31 березня - вибори.
- •60. Парламентські вибори в Україні 2002 р.
- •61. Президентські вибори 2004 р.
- •3.12.2004 Р. Верховний Суд України визнав результати другого туру недійсними, у зв'язку з численними системними порушеннями на користь в. Януковича.
- •62. «Помаранчева революція»: причини, хід подій, наслідки
- •64. Внутрішня та зовнішня політика за президентства в, Ющенка
- •65.Соціально-економічна політика уряду ю. Тимошенко
- •66. Загострення укр.-рос. Взаємин. Газова криза в Україні
- •67. Соціально-економічна політика уряду в. Януковича (2006-2007)
- •68. Парламентські вибори в Україні 2006, 2007 р.
- •69. Політична реформа в Україні: досягнення та проблеми
- •70. Президентські вибори в Україні 2010 р. Політика в. Януковича
2. Україна – співзасновниця оон. Діяльність України на міжнародній арені.
Наприкінці Другої св.в. Україна знову виходить на зовнішньополітичну арену. Проте, залишаючись складовою частиною Радянського Союзу, вона була не спроможною проводити самостійну зовнішню політику.
27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП (б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин. Х сесія Верховної Ради (28 січня – 1 лютого 1944 р.) прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-республіканський. А в березні 1944 р. ВР УРСР прийняла закон про створення Народного комісаріату закордонних справ республіки – очол. Д.Мануїльський.
6 травня 1945 р. українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН і активно включилася в її роботу. Д.Мануїльський очолив комітет з підготовки тексту преамбули і першого розділу Статуту ООН. Інші члени української делегації – І.Сенін, О.Палладін, В.Бондарчук, М.Петровський, П.Погребняк – взяли активну участь у роботі комітетів.
На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1946 р. Україну було обрано до складу Економічної і соціальної ради, а в 1948-1949 рр. – непостійним членом Ради Безпеки.
На чолі з наркомом Д.Мануїльським – участь у Паризькій мирній конференції (29 липня – 15 жовтня 1946 р.).
Працюючи в Комісії з прав людини, українські дипломати зробили вагомий внесок у розробку і прийняття "Загальної декларації прав людини" Генеральною Асамблею ООН 10 грудня 1948 р. У травні 1945 р. УРСР стала членом Міжнародної організації праці Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).
В умовах "холодної війни" українській дипломатії вже не можна було виявляти особливих ініціатив. Застосовувався метод гострої конфронтації. Так, заохочений міжнародним визнанням України низкою європейських країн, уряд Великобританії запропонував у травні 1947 р. встановити дипломатичні зв'язки з УРСР, але ця пропозиція не мала відповіді.
Провідним напрямом розвитку міжнародних відносин для України були економічні зв'язки, передусім з країнами - членами РЕВ (утвореної 1949), де переважала зовнішня торгівля. Україна надавала технічну допомогу в будівництві промислових і народногосподарських об'єктів за кордоном, надсилала кваліфіковані технічні кадри, а з 1953 р. щороку вносила понад 500 тис. доларів у фонд ООН для країн, що розвивалися.
У повоєнні роки помітну роль почала виконувати народна дипломатія. Набував сили й організаційно зміцнювався рух прихильників миру. Представники України були делеговані на Конгрес захисту миру, що відбувався в серпні 1948 р. у польському м. Вроцлаві.
Делегація Української РСР взяла активну участь у роботі Першого Всесвітнього конгресу прихильників миру в квітні 1949 p., одночасно в Парижі та Празі. У 1951 р. у Києві відбулася Перша Українська республіканська конференція прихильників миру.