Логопедія з історією логопедії (3.31. – 3.60.)

31. Логопедія як інтегративна галузь науки, що використовує знання з медицини, психології, лінгвістики та педагогіки.

32. Причини виникнення порушень мовлення у дітей.

33. Класифікація мовленнєвих порушень.

34. Дислалія. Класифікація дислалії за етіопатогенетичним критерієм, за обсягом порушень звуковимови, за симптоматикою.

35. Функціональна дислалія. Етіологія і симптоматика. Класифікація функціональної дислалії. Загальна характеристика форм.

36. Порушення сонорних звуків. Загальна характеристика.

37. Види порушень свистячих і шиплячих звуків. Загальна характеристика.

38. Мета, принципи та зміст обстеження дитини з дислалією.

39. Методика логопедичної роботи з подолання вад вимови звуків „л”, „л’”

40. Методика логопедичної роботи з подолання вад вимови звуків „р”, „р’”

41. Класифікація ринолалії за симптоматикою. Загальна характеристика форм.

42. Мовленнєва та немовленнєва симптоматика при відкритій ринолалії. Вплив розщеплень піднебіння на формування мовлення дитини.

43. Особливості роботи над звуками при відкритій ринолалії на різних етапах корекційної роботи.

44. Диференційна діагностика дизартрій.

45. Провідні синдроми дизартрії. Загальна характеристика.

46. Методика логопедичної роботи з подолання дитячої псевдобульбарної дизартрії.

47. Етіологія алалії. Класифікація алалії (критерії, загальна характеристика форм).

48. Мовленнєва симптоматика моторної алалії. Рівні розвитку мовлення при моторній алалії.

49. Методика логопедичної роботи з формування мовлення у дітей з моторною алалією.

50. Етіопатогенетична класифікація і симптоматика афазій.

51. Етіологія порушень писемного мовлення. Загальна характеристика.

52. Класифікація дисграфії. Загальна характеристика форм.

53. Етіологія, класифікація і симптоматика заїкання.

54. Психолого-педагогічна характеристика дітей з невротичною формою заїкання.

55. Психолого-педагогічна характеристика дітей з неврозоподібною формою заїкання.

56. Комплексний метод подолання заїкання. Напрями і зміст.

57. Особливості реабілітації заїкання у дошкільників. Методики логопедичної роботи з дошкільниками (Чевельової Н.А., Миронової С.А., Волкової Г.А.). Загальна характеристика .

58. Методика обстеження осіб, які заїкуються (мета, принципи, напрями, зміст).

59. Психолого-педагогічна характеристика дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення. Методика подолання фонетико-фонематичного недорозвитку мовлення.

60. Психолого-педагогічна характеристика дітей із загальним недорозвитком мовлення. Методика подолання загального недорозвитку мовлення у дітей дошкільного віку.

ОТВЕТЫ

3.31. Логопедія як інтегративна галузь науки, що використовує знання з медицини, психології, лінгвістики та педагогіки.

Логопедия тесно связана со многими науками. Для того чтобы успешно заниматься коррекцией и профилактикой различных речевых нарушений, всесторонне воздействовать на личность, необходимо знать симптоматику речевых нарушений, их этиологию, механизмы, соотношение речевых и неречевых симптомов в структуре нарушений речевой деятельности. Различают внутрисистемные и межсистемные, связи: К внутрисистемным относятся связи с педагогикой, различными отраслями специальной педагогики: судропедагогикой, тифлопедагогикой, олигофренопедагогикой; методиками обучения родному языку, математике; с логопедической ритмикой, общей и специальной психологией. К межсистемным связям относятся связи с медико-биологическими и лингвистическими науками. Логопедия использует знания общей анатомии и физиологии, нейрофизиологии о механизмах речи, мозговой организации речевого процесса, о строении и функционировании анализаторов, принимающих участие в речевой деятельности. Логопедия тесно связана с оториноларингологией, невро-патологией, психопатологией, клиникой олигофрений, педиатрией. Так, данные патологии органов слуха и речи (например, при нарушениях голоса) дают возможность не только определить этиологию нарушений, но и позволяют правильно сочетать логопедическую работу с медицинским воздействием (медикаментозным и физиотерапевтическим лечением, оперативным вмешательством и др.). Многие виды речевых нарушений связаны с органическим поражением центральной нервной системы, и их диагности­ка возможна только совместными усилиями логопеда и врача-невропатолога или психоневролога. Логопедия тесно связана с лингвистическими науками и психолингвистикой. Речь предполагает использование языковых единиц различного уровня и правил их функционирования. Они могут по-разному нарушаться при различных расстройствах речи. Знание законов и последовательности усвоения ребенком норм языка способствует уточнению логопедического заключения, является необходимым для разработки системы логопедического воздействия.

Логопедия опирается на следующие основные принципы:

- системность,

- комплексность,

- принцип развития,

- рассмотрение нарушений речи во взаимосвязи с другими сторонами психического развития ребенка,

-  деятельностный подход,

-  онтогенетический принцип,

-  принцип учета этиологии и механизмов (этиопатогенетический принцип), принцип учета симптоматики нарушения и структуры речевого дефекта, принцип обходного пути,

-  общедидактические и другие принципы.