2. Характеристика індивідуального соціального регулювання

Соціальне регулювання реалізується в суспільстві, його змістом є перехід від нормативного регулювання до індивідуального. Процес упорядкування відносин між суб’єктами пов’язується з можливістю конкретизації правил загального характеру до певного випадку чи суб’єкта.

Урегульовані на нормативно – правовому рівні суспільні відносини у межах нормативного регулювання можуть бути врегульовані й в індивідуально – правовому порядку [21, 20].

Таким чином, винесення рішення у певній справі на підставі та у відповідності з нормою загального характеру і визначає практичну реалізацію соціального регулювання.

Вказані види соціального регулювання мають рівноцінне значення, оскільки нормативне визначає правила поведінки в цілому, а індивідуальне - є засобом реалізації нормативного шляхом його конкретизації до певних життєвих обставин.

Волинка К.Г. вважає, що «індивідуальне регулювання - це упорядкування поведінки людей за допомогою разових рішень, що стосуються окремих випадків, конкретних осіб» [6].

Індивідуальне соціальне регулювання досягається шляхом винесення рішень, які приймаються:

- для кожного конкретного випадку суспільних відносин;

- конкретного кола осіб чи окремих суб’єктів;

- одноразового використання.

Прикладом індивідуального регулювання є вирок суду щодо конкретної особи, яка вчинила хуліганські дії.

Індивідуальне соціальне регулювання має певні переваги: допомагає у вирішенні життєвих проблем з урахуванням особливостей конкретної ситуації, особистих якостей особи, характеру відносин, що виникають.

Індивідуальному регулюванню властиві ознаки, протилежні нормативному регулюванню, а саме: реагування на конкретні соціальні факти та обставини, що виникають у сфері правового регулювання, спрямованість на юридичне опосередкування відносин між чітко визначеними (персоніфікованими) особами. Індивідуальні правові рішення завжди формулюються лише «для даного випадку» і не є обов’язковими для інших аналогічних ситуацій. Як правило, індивідуальне правове регулювання засновується на нормативному, полягає в уточненні, пристосуванні правових норм до особливих умов їхньої дії [6].

Недоліки індивідуального регулювання проявляються за відсутності нормативного регулювання: кожного разу життєву ситуацію необхідно вирішувати заново, відсутній єдиний загальний порядок, а головне - існують великі можливості для прийняття суб’єктивних рішень. Зазначені недоліки можна ліквідувати за допомогою нормативного регулювання: з прийняттям загальних правил досягається єдиний безперервно діючий порядок у суспільних відносинах; забезпечується приведення поведінки людей до загальних норм, що спричинюються вимогами економіки, соціальним життям загалом; значно зменшуються можливості для сваволі чи випадковості.

Отже, існуючі види соціального регулювання: нормативне та індивідуальне, існують у взаємодії і представляють собою процес упорядкування відносин між суб’єктами з можливістю конкретизації правил загального характеру до певного випадку чи суб’єкта. Вони відіграють важливу роль у суспільних відносинах.