ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ім. О.М. БЕКЕТОВА

Рід Кішки (Felis): положення в біологічній класифікації та в структурно-рівневій організації живих систем; внутрішня організація, роль в системах геоценотичного ряду

Курсова робота

з дисципліни «Загальна біологія»

студентки І курсу

групи ЕОНС ін. 12-2

Самошиної Вікторії Валеріївни

Викладач: О.Г. Шатровський

Харків 2013

ЗМІСТ

Зміст 2

Вступ 3

Розділ 1. Положення кішки в типологічній класифікації 4

Розділ 2. Структурно-рівнева організація котячих 5

Розділ 3. Роль котячих в системах геоценотического ряду 9

Висновки 10

Список використаних джерел 11

Вступ

Кішки (лат. Felis) — рід хижих ссавців з родини котячих. У застарілих систематиках до нього прираховували усіх представників малих кішок, проте у сучасній класифікації безпосередньо до кішок відносять лише деякі малі види, що мешкають у Евразії та Африці, з яких найвідоміша, яка має походження від лісової, домашня кішка.

До роду кішок відносяться види:

• Felis bieti — китайська кішка

• Felis chaus — очеретяна кішка

• Felis manul — манул

• Felis margarita — барханна кішка

• Felis nigripes — чорнонога кішка

• Felis silvestris — лісова кішка

  • Felis silvestris catus — домашняі кішка (підвид лісової)

Котячі – найдосконаліший тип хижаків. Подібної відповідності між будовою кінцівок та тіла (тулуба), подібної пропорційності усіх частин тіла не зустрінеш у інших тварин. Кожна окрема частина тіла кішки гарна та витончена.

Вуса кішки - видозмінене волосся, біля основи якого знаходяться нервові закінчення, через це вони надто чутливі до дотику.

Великі чуткі вуха можуть ловити звуки, недоступні для людського вуха. Вони чують найтихіші звуки на великій відстані та правильно оцінюють його походження.

Зіниці круглих очей розширюються, для того щоб впустити максимальну кількість світла. Шар, що відображає світло, знаходиться на дні ока і посилює світло.

Доросла кішка має 30 зубів.

Сплять коти більше за інших ссавців, проводячи ¾ доби уві сні.

В середньому доросла кішка сягає довжини в 50 см від кінчика носа до кінчика хвоста. Як правило, самки менші за самців, проте середній розмір залежить також і від породи.

Вага кішки становить зазвичай від 2 до 7 кг, але вага представників певних пород може виходити за ці рамки.

У неволі коти живуть від 15 до 20 років, відомий випадок, коли кіт дожив до 36 років.

Нормальна температура тіла дорослої кішки становить 38-39,5°C, у кошенят вона дещо вища.

Частота пульсу у дорослих котів змінюється в залежності від фізичної та психічної активності і становить від 120 до 220 ударів за хвилину.

Частота дихання – 20-40 дихальних рухів за хвилину.

Коти з’явились на Землі значно раніше за людей. А саме близько 50 мільйонів років тому, в третинному періоді.

Міациди – маленькі тварини що жили на деревах, нагадували сьогоднішніх ласок чи білок. Озброєні гострими й міцними зубами, вони полювали на травоїдних. Саме від них, приблизно 40 мільйонів років тому виникли перші хижаки: собачі, ведмеді, куницеві, енотові, віверові, гієни та котячі.

Згідно з генетичними дослідженнями, всі домашні кішки походять від групи самостійно одомашнених лісових кішок підвиду степова (лівійська) кішка (Felis silvestris lybica). Перше археологічне свідоцтво приручення домашньої кішки знайдено на Кіпрі й відноситься воно до 7500 років до н.е. У Стародавньому Египті кішка вважалась священною твариною, вбивство якого каралось смертю. Сьогодні кішка є однм з найпопулярніших домашніх улюбленців.

Розділ 1. Положення в типологічній класифікації

Класифікація Родини «Котячі»

• Підродина Малі кішки (Felinae)

• рід гепарди (Acinonyx)

• рід каракали (Caracal)

• рід катопуми (Catopuma)

• рід кішки (Felis)

  • китайська кішка  (Felis bieti)

  • камишовий кіт  (Felis chaus)

  • манул (Felis manul)

  • барханна кішка (Felis margarita)

  • чорнонога кішка (Felis nigripes)

  • лісова кішка (Felis silvestris), в тому числі домашня кішка

  • степова кішка (Felis libyca)

• рід тигрові кішки (Leopardus)

• рід сервали (Leptailurus)

• рід рисі (Lynx)

• рід азіатські кішки (Prionailurus)

• рід пуми (Puma)

• Підродина Великі кішки (Pantherinae)

• рід димчаті леопарди (Neofelis)

• рід пантери (Panthera)

• рід сніжні барси (Uncia)

Домашня кішка - ссавець з родини котячих, ряду хижих. З точки зору сучасної біологічної систематики, домашня кішка є підвидом лісової кішки.

В наш час у світі налічується близько 600 млн домашніх кішок, виведено близько 256 порід, від довгошерстних (персидська кішка) до позбавлених шерсті (сфінкси), котрі визнані та зареєстровані різними фелінологічними організаціїми.

В 1758 році Карлом Ліннеєм у «Системі природи» домашній кішці було дано назву Felis catus. Йоганн фон Шребер в 1775 році дав кішці назву Felis silvestris.

Міжнародна комісія по зоологічній номенклатурі закріпила за дикою кішкою назву F. silvestris и F. silvestris catus – за одомашненою формою, при чому F. catus може використовуватись у тому випадку, якщо домашня кішка вважається окремим видом.

Розділ 2. Структурно-рівнева організація

Кішки – одні з небагатьох тварин, які володіють різноманітними фізичними можливостями. У них до автоматизму доведені такі необхідні їм дії як стрибки, лазіння, координація, повзання, швидкий біг, елементи акробатики, здатність рухатись з перемінною швидкістю та проявляти миттєву реакцію.

Серед головних рис кішок можна виділити витончений слух, великі очі, вуса достатньої довжини, кігті, які кішка втягує під час бігу.

Серед всіх видів тварин лише кішка, верблюд та жираф виділяються незвичним типом ходи: під час руху вони спочатку пересувають ліві, потім праві кінцівки. Подібний спосіб ходи не випадковий: завдяки йому тварина рухається з великою швидкістю та без шуму.

Ще одним всім цікавим вмінням кішки є її мурчання. Вчені дійшли висновку, що мурчання – звук, котрий утворюється перемінно з допомогою діафрагми та м’язів гортані. Звук цей відтворюється з частотою від 25 до 150 герц.

Опис анатомічної будови кішки та її особливостей варто почати зі скелету. Будова скелета кішки де в чому нагадує будову людського, відрізняючись лише формою та способом розташування деяких кісток.

У

Рисунок 2. 1 Скелет кішки

кішки досить короткий та круглий череп, розміри якого у дорослої особини різняться в залежності від породи, статі, а також індивідуальних спадкових ознак.Кістки черепної коробки більші за кістки писку.

Одним з «недоліків» у будові котячих є відсутність нормальних ключиць, проте це надає їм дивовижну здатність пролізати через найвужчі отвори, куди пройде їхня голова.

Хребет утворюють 7 шийних, 13 грудних та 7 поперекових хребців. Крім того, 3 хребці, що зрослись та розташовані нижче поперекової області, утворюють хрестець. Далі йдуть хвостові хребці, кількість яких різниться у представників різних порід в середньому від 10 до 15, та зустрічаються також короткохвості та безхвості кішки, у яких кількість хребців менша.

Хвіст , рухомий та пружний, необхідний кішкам для утримання рівноваги під час стрибків або у разі падіння з висоти.

Більшість кішок володіють сильними кінцівками, середньої довжини, м’язи на кінцівках дуже розвинені, завдяки цьому кішка здатна тихо й непомітно підкрадатись до здобичі та нападати на неї стрімким стрибком. Обережно пересуватись кішці дозволяють особливі утворення на лапах – подушечки, на яких розташовані чутливі нерви та потові залози.

Особливу увагу хотілося б приділити кігтям. Вони розташовані на пальцях, на фалангах котрих знаходяться сухожилля та м’язи, які керують випусканням та втягуванням кігтів. Кішка випускає їх лише у разі необхідності. Це допомагає не зіпсувати цей основний засіб нападу та оборони кішок під час руху. З родини котячих лише гепарди виявились позбавленими такої здатності.

Іншою зброєю, а також важливою складовою системи травлення котів є зуби. З їхньою допомогою кішка відкушує та подрібнює їжу, а також захищається у бійці.

У дорослого кота 30 зубів:

• Верхня щелепа: 6 передніх різців, з обох сторін яких розташовані по 1 іклу та по 4 коренні зуби.

• Нижня щелепа: 6 передніх різців, 1 іклу та по 3 коренні зуби.

Ясна малочуттєві, зовнішнє вони являють собою слизову оболонку, яка з усіх боків покриває краї щелепи та формує лунки зубів і зубні шийки. В яснах багато кровоносних судин.

Язик у кішок витягнутий та плоский, рухомий з великою кількістю згрубілих сосочків, які покривають всю поверхню його слизистої оболонки. Саме через них язик котів шаршавий.

Ці соски виконують роль своєрідних рухомих воронок, в яких затримується рідина при «хліібанні». На язику присутні також чуттєві сосочки іншого виду, які відповідають за сприйняття.

Колір, довжина та густина шерстяного покриву кішок зустрічаються найрізноманітніші, все залежить від породи, до якої належить дана особина. Шерсть будь-якої довжини складається з двох шарів: тонкого внутрішнього та грубішого зовнішнього. Їхня функція – терморегуляція та захист організму від шкідливого впливу навколишнього середовища. В теплу пору року кішки позбавляються від внутрішнього шару шкіри та хній шкіряний покрив стає легким та пухнастим, через що тварини легше переносять високу температуру повітря.

Крім цього,терморегуляцію забезпечують пори, в яких містяться виходи потових залоз, судини та нервові закінчення шкіряного покриву кішки. Як і шерсть, вони перешкоджають потраплянню в організм шкідливих мікроорганізмів та бактерій. Висока рухливість шкіряного покриву дозволяє кішці вести властиве їй рухливе життя, так як рани, отримані в бійці, через рухливість шкіри, виявляються частіше за все більш-менш безпечними для життя.Сальні залози також містяться у шкірі, виділяють необхідну для правильної роботи організму кішки жирову змазку. Завдяки їй шерсть тварини захищена від шкідливої дії навколишнього середовища а також має здоровий блиск та шовковистість.

Внутрішня будова

Головним органом системи кровообігу є серце. Це м’язовий орган, розташований всередині грудної клітини, за серединною грудною кіскою. Його маса пропорційна загальній масі тіла і складає приблизно 0,6% від ваги конкретної тварини. У кішок два кола кровообігу, аналогічно до інших ссавців.

О ргани системи дихання кішки можуть чудово функціонувати у ріних умовах навколишнього середовища. Їхня задача – забезпечення газообміну та доставки кисню в тканини організму. Крім того, вони в певній мірі є органами виділення, приймають участь у теплообміні, видаляючи з тканин зайве тепло.

Дихальну систему складають: ніс, носоглотка, гортань, трахея, бронхи та легені. Легені є основним дихальним органом. Цей орган парний, складається з двох доль, що займають більшу частину грудної клітини.

Легені складаються з альвеол, легеневих пухирців, міцно обплетених капілярною сіткою, яка є провідником при газообміні. Функцію захисту органів дихання виконує слизоваоболонка, що їх покриває.

Травна система включає в себе ротову порожнину, глотку, стравохід, шлунок, тонкий та товстий кишечники. Крім цього, важливі функції в процесі переробки їжі виконують підшлункова залоза, дванадцятипала кишка та жовчний міхур.

Стравохід - перепончато-мускульна трубка, здатна збільшуватись у діаметрі, коли виникає потреба проштовхнути їжу у шлунок. З внутрішнього боку стравохід вистилає слизова оболонка. Їжа починає розщеплятись та частково перетравлюватись вже у ротовій порожнині під дією слини, продовжується цей процес у шлунку, розташованому в передній частині черева.

Шлунок кішки однокамерний, висланий слизовою оболонкою. З порожнини шлунка відкриваються два отвори, які своєю формою нагадують конуси. Один з них з’єднує шлунок з прямою кишкою, інший – зі стравоходом.

Тонкий кишечник являє закручену в декілька петель довгу тонку трубку, дожвина якої часто перевищує довжину тіла кішки в 4 рази.

Товста кишка є продовженням тонкої, у нї потрапляють неперетравлені тверді залишки їжі, де вони обволікаються слизом, що виділяється стінками товстого кишечника. Товста кишка складається зі сліпої (апендикса), ободової та прямої кишок. Остання слугує для виведення з організму уже сформованих відходів (фекалій). З боків анального отвору у котів розташовані анальні залози, що виділяють різкий пахучий секрет. Крім функції виділення, пряма кишка виконує також функцію підтримки бактеріальної рівноваги в організмі, так як її внутрішнє середовище забезпечує необхідні умови для розмноження корисних, для нормального функціонування організму кішки, бактерій.

За виділення з організму кішки надлишку рідини відповідають органи сечовидільної системи: сечовий міхур, нирки та сечовивідні шляхи – сечоводи.

Фізіологічною особливістю сечового каналу кота є особливі звуження, що називаються стенозами. Вони слугують для швидшого проходження осаду, який присутній у сечі. Сечовидільна система забезпечує підтримку солевого то водного балансу в організмі кішки. Особливо різкий запах сеча котів має в період розмноження. Цей запах дуже стійкий, завдяки цьому коти помічають свою територію.

Статева система котів представлена сіменниками, або яєчками та сім’явивідними протоками; кішок – яєчниками, маточними трубами та маткою.

За почуття рівноваги котів відповідає добре розвинений вестибулярний апарат, розташований у внутрішньому вусі. Коти можуть безстрашно пересуватись кришами, заборами та гілками дерев. При падіння вони можуть рефлекторно прийняти у повітрі положення, потрібне для приземлення на лапи. Роль стабілізатора при цьому виконує свісь ( у безхвостих кішок стабілізатором виступає все тіло). Додатковим попереджувальним засобом слугує рефлекторне розставлення лап у боки, в результаті чого поверхня тіла кішки збільшується й спрацьовує «ефект парашута» .

Око кішки покрите обболонкою з трьох основним шарів: зовнішнього фіброзного, середньої судинної оболонки та внутрішньої, багатої на нарвові клітини, сітчатої оболонки (сітчатки).

Фіброзна оболонка ока кішки утворює зовнішній шар, багатий на волокна. У цьому шарі розташовуються роговиця та склера.

Судинна оболонка утворює мережу кровоносних судин, що забезпечують доставку поживних речовин до тканин ока. Судинна оболонка розташована між сітчаткою та склерою.

У котів у судинній оболонці присутній шар відбивання, «Tapetum Lucidium». Саме завдяки цьому природному дзеркалу, очі кішки світяться у темряві, відбиваючи світло що потрапило у них.

Сітчаста оболонка ока кішки – шар, що скалдається з чутливих клітин (фоторецепторів). Його також назтвають сітківкою. У цьому шарі знаходиться майже круглий отвір – місце виходу зорового нерва та кровоносних судін із сітківки, так званий оптичний диск.

Існує два типа фоторецепторів, які різняться за функціями. Називаються вони відповідно до форми клітин, зя яких складені – палички та колби. У кішки переважають палички, вони добре орієнтуються у темряві, але можуть і розрізняти деякі кольори.

Найбілше значення для забезпечення чіткості зображення має кришталик. Хоч він і не входить до складу жодної з оболонок ока, він тісно пов’язаний з судинною оболонкою.

Зір кішки бінокулярний. Це означає, що вона бачить двома очима, а мозок збирає сигнали з обох очей у єдине зображення. Бінокулярний зір допомагає заповнити «сліпу пляму» оптичного диска, так як зображення з одного ока заповнює пропущену ділянку, яка потрапила у сліпу пляму іншого. Ще одна перевага бінокулярного зору – об’ємність зображення. З одним оком важко оцінити відстань до об’єкту, що дуже ускладнило б полювання за рухомою здобиччю, розрахунок стрибка та безліч інших дій, для кота.

Око кішки – це не лише очне яблуко. До органів захисту та очистки очей відносяться повіки, вії та «моральна мембрана». У кішки три повіки – верхняня, нижня та третя ( мигальна мембрана)

Розділ 3. Роль в системах геоценотичного ряду

У кільтурі різних народів світу зустрічається образ кішки. У Стародавньому Египті виник навіть культ цих тварин, їх вважали символом богині Баст, їм поклонялись та боялись їх.

Таких прикладів можна знайти багато. Та цінується кішка людиною уже впродовж

10 000 років, в тому числі і за вміння полювати на гризунів та дрібних шкідників.