Поділ і кооперування праці

Важливими формами вдосконалення організації праці є її суспільний поділ і кооперація, які в міру розвитку продуктивних сил суспільства постійно розвиваються і вдосконалюються. Поглиблення і всебічний розвиток поділу та кооперування праці варто розглядати з точки зору дієвості окремих законів та закономірностей розвитку суспільних відносин.

Важливими етапами суспільного поділу праці в процесі історичного розвитку трудових відносин можна назвати: виділення пастуших племен і поділ сільськогосподарського виробництва на землеробство і тваринництво; відокремлення ремесла від сільського господарства. Пізніше прогресивними формами суспільного поділу праці стали галузева, територіальна і міжнародна спеціалізація виробництва, а також предметна, подетальна та технологічна спеціалізація, які за сучасних умов набули досить широких масштабів свого розвитку.

Суспільний поділ праці визначають як процес розмежування різних видів діяльності працівників, внаслідок їх спеціалізації на виконанні певного кола функцій, за яких окремі працівники виконують різні роботи або трудові операції, які взаємодоповнюють одна одну.

З поділом праці нерозривно пов’язане її кооперування. Кооперу-вання це зворотна сторона поділу праці, яка трактується як форма об’єднання трудової діяльності певної чисельності людей, що беруть участь у виконанні одного і того ж або різних, але пов’язаних між со-бою виробничих процесів.

Означеним вище видам суспільного поділу праці відповідають три види кооперації праці: у суспільстві в цілому, у галузі, на підпри-ємстві. В свою чергу, на рівні підприємства розглядають такі форми кооперації праці як: міжцехова, міждільнична і внутрішньодільнич-на. Міжцехова кооперація встановлює взаємодію між цехами різно-го функціонального та технологічного профілю (ремонтний цех з транспортним). Відповідним чином здійснюється кооперація між окремими дільницями всередині цеху та окремими групами всере-дині відділів. Внутрішньодільнична кооперація реалізується шляхом встановлення взаємозв’язку між окремими виконавцями або шля-хом організації колективної праці працівників, зокрема, на основі їх об’єднання у виробничі бригади. У зв’язку з цим розрізняють індивідуальну та колективну (бригаду) форму організації праці.

Поділ праці

Поділ праці — це процес відокремлення різних видів діяльності, спеціалізація працівників, за якої окремі працівники виконують різні роботи або операції, що доповнюють одна одну.

У теорії наукового дослідження розрізняють суспільний та технічний поділ праці.

Суспільний поділ праці — це диференціація соціальних функцій, що виконують певні групи людей, і виокремлення різних сфер суспільства, які, в свою чергу, поділяються на дрібніші галузі й підгалузі.

Технічний поділ праці — це диференціація видів трудової діяльності між підрозділами та працівниками підприємства, поділ трудового процесу на низку часткових функцій і операцій, спеціалізація працівників у процесі економічної діяльності.

Розрізняють такі основні види поділу праці всередині підприємства:

— технологічний;

— поопераційний;

— функціональний;

— професійний;

— кваліфікаційний.

Технологічний поділ праці передбачає поділ виробничого процесу за видами, фазами і циклами.

Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівниками окремих операцій для скорочення виробничого циклу.

Функціональний поділ праці відбувається між різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу (робітники, керівники, спеціалісти і службовці), а також між основними і допоміжними робітниками.

Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і залежить від знарядь і предметів праці, технології виробництва.

Кваліфікаційний поділ праці зумовлений різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих. Водночас враховується технологічна складність виготовлення продукції, складність функцій з підготовки і здійснення трудових процесів, а також контроль за якістю продукції.