Поняття, зміст і завдання організації праці

Ефективність діяльності будь-якого підприємства чи організації, особливо в ринкових умовах господарювання, значною мірою залежить від її організації праці, тобто від системи виробничих взаємозв’язків, працівників із засобами виробництва та між собою, що забезпечує певний порядок здійснення трудового процесу.

В економічній літературі зустрічається багато досить різноманітних визначень організації праці. Автори, зокрема, обґрунтовують поняття організації праці як:

—        системи взаємодії працівників один з одним та їх засобами ви-робництва в процесі трудової діяльності з метою досягнення певних намічених кінцевих результатів;

—        сукупності процесів чи дій, що призводять до утворення і вдо-сконалення зв’язків між окремими частинами цілого;

—        об’єднання людей, що разом реалізують певну програму або мету і діють на основі встановлених правил і процедур;

—        спосіб приведення трудової діяльності людей до системи, що забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов цієї діяльності та рів-ня відповідальності тощо.

При цьому розрізняють поняття «суспільна організація праці» (макроекономічна) та «організація праці на рівні підприємства» (мікроекономічна). Суспільна організація праці включає такі основні елементи: відтворення робочої сили, форми та методи залучення людей до праці, розподіл суспільного продукту та кооперація праці в масш-табах окремої держави (регіону, області). Основними завданнями організації праці на макроекономічному рівні є: регулювання економічних і соціальних витрат, забезпечення найефективнішого використання трудового потенціалу суспільства, оптимізація співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального і нематеріального виробництва, перерозподіл працівників між галузями і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни і т.п.

На рівні підприємства або на мікроекономічному рівні основними завданнями організації праці є: удосконалення розподілу і кооперації праці в колективі; удосконалення організації та обслуговування ро-бочих місць; дослідження і впровадження новітніх прийомів і методів праці; удосконалення підбору, професійної підготовки і підвищен-ня кваліфікації кадрів; удосконалення нормування і стимулювання праці; поліпшення умов праці та психологічного клімату в трудових колективах працівників; раціоналізація режиму праці та відпочинку; дотримання трудової дисципліни і т.п.

Основні напрями розвитку і завдання організації праці можна конкретизувати таким чином:

—        розробка раціональних форм розподілу і кооперації праці

—        поліпшення організації та обслуговування робочих місць

—        вивчення і поширення передових прийомів та методів праці

—        удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфі-кації кадрів відповідно до потреб виробництва з метою забез-печення ефективної системи профорієнтації та професійного підбору кадрів;

—        розширення сфери науково обґрунтованого нормування праці;

—        поліпшення умов праці

—        раціоналізація режиму праці та відпочинку на основі впрова-дження оптимальної змінності по підприємстві та його вироб-ничих підрозділах, окремих категоріях працюючих, розробка заходів по ефективному використанню позаробочого часу;

—        посилення роботи з виховання працівників з метою більш сумлінного ставлення до праці, формування виробничої куль-тури, заохочення працівників до інноваційної діяльності, під-вищення відповідальності за результати праці та виконання режиму робочого часу.