1.2. Системно-структурний статус зброєделіктики та її розділів

Виходячи з викладеного у попередніх підрозділах матеріалу [див. розд. 1.1; 1.2; 2.1; 2.2; додат. А; Б; В], неважко представити структуру зброєделіктики як базисного часткового криміналістичного вчення, яка, за одним із найбільш виважених новітніх підходів, на мові оригіналу має такий вигляд:

«1. Огнестрельное оружие, боеприпасы и антиделиктные следы противоправного обращения с ними.

2. Механическое оружие и антиделиктные следы противоправного обращения с ними.

3. Взрывное оружие, устройства и вещества, средства подрыва и антиделиктные следы противоправного обращения с ними» [1].

Традиційне визначення місця зброєделіктики у системі навчального курсу криміналістики настільки ж недосконале і суперечливе, наскільки необґрунтованими та різноаспектними виявилися викладені у попередньому підрозділі традиційні підходи до визначення сутності даної сукупності знань, що намагалися конкретизувати лише ті автори, які вважали за можливе сформулювати стисле визначення поняттю зброєзнавства як певній цілісній сукупності знань. Наприклад, Ю. Ю. Барбачакова розглядала зброєзнавство як галузь криміналістики [25, с. 85], С. А. Корнєв – галузь криміналістичної техніки [41, с. 49], В. А. Хвалін - специфічну галузь криміналістичного знання про вогнепальну, холодну, газову та інші види зброї [56, с. 216]; та ін. [див. додат. Г], що ще більш різноманітним виявилося у тих авторів, які розглядали дану сукупність знань в контексті лише окремих видів зброї, коли, зокрема, В. С. Кузьмічов та Г. І. Прокопенко, визначаючи поняття криміналістичного зброєзнавства, назвали його галуззю криміналістичної експертизи [45, с. 124], а при визначенні поняття криміналістичної вибухотехніки уникли цього питання [45, с. 136] і проблеми механічної зброї й взагалі не розглядали [45, с. 124-137]; та ін. [див. додат. Г].

Проте всі традиційні підходи можна об’єднати у тому, що виклад положень сукупності знать про всі чи окремі види зброї не виходив за межі другої частини криміналістики – «Техніка», розрізняючись тільки у тому, де саме ці положення розглядалися – в якості окремої теми [19, с. 243-277; 21, с. 292-306; 26, с. 213-242; 30, с. 282-308; 32, с. 67-90; 35, с. 246-260; 44, с. 146-161 та ін.; див. додат. Г] чи в межах інших традиційних тем техніки, що, зокрема, можна побачити у М. В. Салтевського, який проблеми зброї викладає в межах теми «Следы средств совершения преступления (криминалистическая механоскопия)» [52, с. 103-130] та ін. [див. додат. Г].

Є випадки й поєднання вказаних традиційних підходів, коли, наприклад, Ю. Ю. Барбачакова сукупність знань «Криминалистическое оружиеведение» розглядає окремо [25, с. 85-88], а сукупності знать «Криминалистическое исследование взрывных устройств, взрывчатых веществ и продуктов взрыва» [25, с. 109-111] - в межах теми «Криминалистическое исследование нетрадиционных криминалистических объектов» [25, с. 103-111].

Усунення вказаних недоліків традиційних підходів більш правильно робити на основі новітніх підходів щодо структури криміналістики, яка поділяється на теорологічні вчення, базисні часткові вчення і спеціальні часткові вчення [1], коли, за одним із достатньо виважених новітніх підходів, теорологічними вченнями є взаємопов’язані сукупності знань, що складають першу частину базового навчального курсу криміналістики «Теорологія» і мають значення для розвитку криміналістики у цілому та кожної з її наступних частин, а саме: 1. Періодизація розвитку вітчизняної криміналістики. 2. Поняття криміналістики. 3. Системно-структурна будова та змістовно-тематичне наповнення криміналістики. 4. Дисциплінарні зв’язки криміналістики (які засновані на новітній класифікації юридичних наук). 5. Дидактичні основи криміналістики (будуються на новітній концепції юридосвіти та юридтворчості. 6. Методологія криміналістики. 7. Основи версіювання, планування та організації протидії макроправонарушениям, за другою концепцією теорології криміналістики – кожному із різновидів правопорушень (кримінальних, адміністративних, дисциплінарних, де-факто майново-договірних, де-юре майново-договірних). 8. Основи роботи з особистісними і речовими джерелами антикримінальних відомостей, за другою концепцією – антиделіктних відомостей. 9. Основи мікрооб’єктології [1].

Базисні часткові вчення складають взаємопов’язаний зміст другої, третьої та четвертої частини навчального курсу криміналістики, тобто, техніки, тактики та методики, а їх основи викладаються у другому розділі техніки «Основні галузі техніки» [1]. Як представлено в одному із навчальних курсів з криміналістики, це такі теми, як: «8. Основи фотозйомки і звуковідеозапису. 9.  Основи слідознавства. 10. Основи одорології. 11. Основи зброєделіктики. 12. Основи встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення документів. 13. Основи встановлення факту, автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин внесення змін у документи. 14. Основи габітоскопії. 15. Основи антиделіктної інформатики» [75].

Новітній підхід щодо системи спеціальних базових вчень криміналістики також може бути пояснений на прикладі зброєделіктики, коли спеціальними частковими вченнями фактично виступають наступні: 1.  Кримінальна вогнепальна зброя і боєприпаси та антиделіктні сліди протиправного поводження з ними. 2.  Кримінальна механічна зброя та антиделіктні сліди протиправного поводження з нею. 3.  Кримінальна вибухова зброя, пристрої і речовини, засоби підриву та антиделіктні сліди протиправного поводження з ними, тобто основні розділи даного базисного часткового вчення [1; 72, с. 156].

Проте зброєделіктика як базове часткове вчення є одно порядковим з іншими семи базовими частковими вченнями базового навчального курсу криміналістики і положення цих вчень однаково розподіляються в межах даного курсу, що в одному з останніх навчальних курсів криміналістики роз’яснено достатньо детально [72, с. 157-158] і може бути викладене так.

Положення зброєделіктики, як і положення інших базисних часткових вчень, мають пронизувати і техніку, і тактику, і методику. В техніці мають бути викладені лише основи зброєделіктики щодо поняття і системи даного часткового вчення, його джерел та дисциплінарних зв’язків, поняття і класифікації кримінальної вогнепальної зброї і боєприпасів, механічної зброї та вибухової зброї, пристроїв і речовин, засобів підриву та слідів протиправного поводження з нею, механізму утворення цих слідів [72, с. 157-158].

Особливості ж тактики збирання та особистого дослідження слідів протиправного поводження із кримінальною вогнепальною зброєю і боєприпасами, механічною зброєю та вибуховою зброєю, пристроями і речовинами, засобами підриву (слідів її виготовлення, переробки, прилаштування, застосування, розкрадання, зберігання, ремонту, збуту, придбання і транспортування, у т. ч. носіння та контрабанди) при здійсненні окремих де-факто слідчих і судових дій, а також при призначенні й проведенні експертизи даної зброї та слідів протиправного поводження з нею вже треба розглядати в межах відповідних тем третьої частини «Тактика», перш за все, розділу 2 – «Тактика проведення окремих де-факто і де-юре процесуальних і парапроцесуальних дій чи їх комбінацій», а також розділу 3 – «Тактика призначення і проведення експертиз [72, с. 158].

Методичні аспекти положень часткового вчення «Зброєделіктика» мають знайти відображення у межах відповідних тем четвертої частини – «Методика», причому як розділу 2 – «Методики протидії окремим видам і групам макроправопорушень», так і розділу 3 – «Методики протидії макроправопорушенням за особливих обставин», коли є потреба відобразити певні особливості де-факто слідчих чи судових дій у контексті протидії певній групі (виду) макроправопорушень, пов’язаних із кримінальною зброєю, наприклад, у протидії терористичним актам, вбивствам, заподіянню тілесних пошкоджень, хуліганству, розкраданням, контрабанді, незаконному полюванню та ін., або у протидії організованим макроправопорушенням тощо [72, с. 158].

Робота із антиделіктними слідами протиправного поводження із кримінальною вогнепальною зброєю і боєприпасами, механічною зброєю та вибуховою зброєю, пристроями і речовинами, засобами підриву може здійснюватися за допомогою складових частин як гласної, так і негласної методики протидії макроправопорушенням у межах антикримінального та інших видів судочинства: конституційного, адміністративного, трудового, де-факто майново-договірного та де-юре майново-договірного [1], що обумовлює необхідність появи у системі навчального курсу ордистики й відповідного часткового вчення – ордистичної зброєделіктики [72, с. 157].

Як правильно підкреслюється в одному з новітніх підходів, поєднання криміналістичної та ордистичної зброєделіктики логічно призводить до появи полінаукового методичного (антиделіктного, неправового) юридичного базового часткового вчення «Юридична зброєделіктика», що постійно розвивається і має існувати лише у контексті узгодженого монографічного та іншого фундаментального дослідження антиделіктних слідів протиправного поводження із кримінальною (вогнепальною, механічною, вибуховою) зброєю, вибуховими пристроями і речовинами, засобами підриву та боєприпасами [1; 72, с. 157].

Так, авторське узагальнення у процесі проходження переддипломної практики у місцевому суді Заводського району м. Миколаєва 35 кримінальних справ, в матеріалах яких була відображена робота фактично із об’єктами зброєделіктики, показало, що в 21 кримінальній справі відображалася роботи із механічною зброєю та антиделіктними слідами її застосування при вбивстві чи заподіянні тілесних ушкоджень, у 5-ти справах із використанням з цією метою вогнепальної зброї і по 2-ом справам – вибухової зброї, тоді як 6 кримінальних справ було пов’язано із відображенням протиправного виготовлення та зберігання вогнепальної чи вибухової зброї або боєприпасів та 1 кримінальна справа - із такого роду протиправними діяннями із механічною зброєю [75]. Причому із 7-ми кримінальних справ були виділені матеріали для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за порушення правил реєстрації та отримання дозволу на придбання, зберігання та застосування мисливської вогнепальної зброї [75].

Викладене, зокрема, демонструє правильність новітніх підходів щодо розширення меж зброєделіктики за межі тільки власне застосування різних видів зброї для вбивства чи заподіяння тілесних пошкоджень до будь-яких протиправних дій з нею та з іншими об’єктами даної сукупності знань, а також за межі власне криміналістичної зброєделіктики в напрямку становлення юридичної зброєделіктики, яка б могла забезпечити антиделіктологів відповідними теоретичними знаннями та практичними навичками у контексті протидії й іншим, ніж макроправопорушення, правопорушенням, що пов’язані із кримінальною зброєю та з іншими об’єктами зброєделіктики.

Окрім цього, положення базисного часткового вчення «Зброєделіктика», за одним із достатньо обґрунтованих новітніх підходів, мають бути присутніми як у базовому навчальному курсі з криміналістики, так й у системі криміналістичних спецкурсів з підготовки юристів за базовим, спеціалізованим і кваліфікованим освітньо-кваліфікаційним рівнем за всіма без винятку спеціалізаціями і субспеціалізаціями антиделіктної спеціальності (особливо – для вузівської підготовки відповідних експертів-зброєделіктологів), а також стисло в контексті отримання й правознавчої базової юридичної освіти [72, с. 158].

Висновок по розділу 3.

Зброєделіктика є базисним частковим вченням криміналістики, яке складається з трьох спеціальних часткових вчень відповідно до трьох різновидів кримінальної зброї та інших об’єктів даної сукупності знань і її основи як одного з базисних часткових вчень мають викладатися в техніці, а тактичні та методичні особливості – відповідно в тактиці та в методиці.

Найбільш виваженим є новітній підхід до формулювання дефініції зброєделіктики, в якій на відміну від традиційних підходів повторюються всі поняттєутворюючі ознаки криміналістики і перераховуються всі об’єкти даної сукупності знань, а саме кримінальна вогнепальна, механічна і вибухова зброя, пристрої і речовини, засоби підриву і боєприпаси, а власне зброєделіктика має розвиватися у напрямку становлення як криміналістичної, так й ордистичної зброєделіктики та, врешті-решт, юридичної зброєделіктики.