9. Емоції. Фізіологічний механізм емоцій

Переживання, у яких виявляється ставлення людини до навколишнього середовища і до себе, називають емоціями. Усі емоції поділяють на позитивні (радість, задоволення, любов та ін,) і негативні (гнів, страх, жах та ін ).

У формуванні емоційної поведінки людини і тварин важливу роль відіграють згір'я та лімбічна система, до якої відносять нервові утворення головного мозку, розташовані на меліатьному боці півкуль, біля верхнього відділу стовбура поперекову закрутку, яка переходить у гіпокампову закрутку ділянку гіпокампа, зубчасту фасцію, склепіння і мигдалеподібне тіло.

Під час подразнення електричним струмом підзгір'я і мигдалеподібного тіла або видалення поперекової закрутки у тварин спостерігається реакція люті, агресивної поведінки. Під час руйнування мигдалеподібного тіла в людини знижується емоційна активність типу страху, гніву, люті.

Позитивні емоції підвищують силу життєвих процесів: дихання стає глибоким, пульс рівнішим, минає втома. Виявом позитивних емоцій є усмішка, сміх.

Емоції супроводжуються активізацією нервової системи і появою в крові біологічно активних речовин, впливають на діяльність дихання, травлення, кровообігу тощо. Одна з таких речовин — адреналін — гормон надниркових залоз. Фізіологічне значення реакцій, що супроводжують емоції — мобілізація сил організму для успішної діяльності або захисту. Виникнення реакцій, шо супроводжують емоції, в'язані з функціонуванням великих півкуль головного мозку, особливо кори скроневої і лобової частин та відділів проміжного мозку.

9. Сон. Фізіологічне значення єну

Сон — специфічний стан центральної нервової системи, який супроводжується складними фізіологічни­ми процесами. Під час сну втрачається активний зв'язок з навколишнім середовищем. Електро-фізіологічними дослідженнями встановлено наявність двох фаз сну. У стані повільного сну, який настає відразу після засинання, сповільнюються частота дихання і скорочення серця, знижуються тонус скелетних м'язів, температура тіла, сповільнюється обмін речовин і енергії. Через 1—1,5 години повільний сон і змінюється швидким — дихання і скорочення серця стають швидкими, активізується діяльність з внутрішніх органів, спостерігаються окремі мимовільні скорочення деяких груп м'язів. Швидкий сон триває 10—15 хвилин. За 7—8 годин сну настає 4—5 змін його циклів. Згідно з уявленнями І.П.Павлом, сон за своєю фізіологічною суттю є гальмуванням, яке поширюється по корі,й підкіркових утвореннях мозку При цьому активний сон розвивається під впливом гальмівних умовні подразників, а пасивний при обмеженні потоку аферентних імпульсів у кору великого мозку. У стовбурі головного мозку знаходяться центри, з якими пов'язані неспання і сон. Підтримання стану неспання пов'язане з активізуючими впливами, що йдуть в кору великого мозку з ретикулярної формації стовбура мозку. Розсічення мозку вище ретикулярної формації викликає у тварин безперервний сон.

Настання сну пов'язують зі збудженням структур, розташованих у ділянці згір'я. Ці структури ^: пригнічують активність ретикулярної формації. Зміна неспання і сну повторює добовий природний ритм — зміну дня і ночі, до якого пристосувалися живі організми. Ще одна причина сну — втома. Сон може настати умовнорефлекторне, а також при гуморальній регуляції зміни сну і неспання — при дії біологічно активних речовин, вміст яких змінюється протягом доби.

Сновидіння. І М Сєченов називав сновидіння небувалими комбінаціями колишніх вражень. На загальному фоні гальмування кіркових клітин, мабуть, залишаються ділянки, то перебувають у стані активності. Уві сні нормальні функціональні відносини між окремими групами клітин кори великого мозку порушуються (більшість же з них перебуває в стані гальмування). Цим пояснюється незвичайний, часом фантастичний характер сновидінь. Сновидіння — це комбінація вражень, яка виниклі під час сну і зберігається в мозку.

Інтенсивність кіркового гальмування під час сну не залишається постійною. Подразнення і зовнішнього і внутрішнього середовищ, які діють на сплячу людину, можуть приводити окремі ділянки кори в несплячий стан. Звичайно перед засинанням людина намагається усунути всі подразники, які можуть заважати міцному сну: гасить світло, вимикає радіо тощо. Проте усунути всі подразники неможливо. Під час сну подразнення продовжують надходити в центральну нервову систему від рецепторів шлунка, кишечнику, серця, нирок та інших внутрішніх органів. Якщо перевантажити шлунок перед сном їжею, то майже завжди сон супроводжується кошмарними сновидіннями. Незручне положення тіла також може стати джерелом подразнень, які надходять до кори півкуль головного мозку і збуджують певні групи її клітин. Унаслідок цього в мозку розгальмовуються сліди пережитих у минулому вражень, з яких будуються наші сновидіння. Отже, сновидіння є результатом своєрідної діяльності незагальмованих ділянок кори головного мозку, змінами відображень навколишньої дійсності.