8. Учення і.П.Павлова про дві сигнальні системи дійсності

Визнаючи той факт, що вища нервова діяльність людини складніша, ніж у тварин, І.П.Павлов водночас вказував, що основні фізіологічні закономірності діяльності кори головного мозку, найзагальніші основи вищої нервової діяльності однакові у вищих тварин і в людини. Це означає, що найскладніша діяльність кори великих півкуль головного мозку людини здійснюється шляхом аналізу та утворення тимчасових зв'язків (синтезу), у ній відбуваються процеси іррадіації та концентрації збудження і гальмування, процеси взаємодії індукції цих процесів та формування складних динамічних стереотипів. Звичайно, виявляються всі ці основні закономірності в людини складніше, ніж у тварин.

Якщо у тварин умовні рефлекси виробляються на безпосередні сигнали дійсності — зорові, слухові, нюхові, смакові і т. д., то в людини умовні рефлекси утворюються ще й на словесні подразники, тобто на слова.

Сукупність безпосередніх сигналів (звуків, кольорів, запахів тощо) І.П.Павлов назвав першою сигнальною системою дійсності, яка властива всім тваринам і людині. Словесні подразники утворюють другу сигнальну систему, властиву людині. Слово, мовні сигнали можуть не тільки змінювати безпосередні сигнали, а й узагальнювати їх, виділяючи окремі ознаки предметів і явищ, встановлювати їхні зв'язки. Виникнення другої сигнальної системи внесло новий принцип у діяльність великого мозку людини. І.П.Павлов писав, що коли наші відчуття і уявлення, які належать до навколишнього світу, є першими сигналами дійсності, конкретними сигналами, то мова, передусім кінестетичні подразнення, які йдуть в кору від мовних органів, є другими сигналами, сигналами сигналів. Вони являють собою абстрагування від дійсності й припускають узагальнення, що й становить додаткове спеціально людське явище мислення, яке створює спочатку загальнолюдський емпіризм і, нарешті, науку — зброю вищого орієн­тування людини в навколишньому світі та в собі самій. У складній взаємодії першої і другої сигнальних систем провідна роль належить другій сигнальній системі. Вона регулює діяльність першої сигнальної системи і безумовні рефлекси. Людина може свідомо загальмувати умовні й безумовні рефлекси. Слово як умовний подразник соціального порядку, на відміну від умовних подразників тварин, може стати набагато сильнішим фактором впливу, ніж безумовні подразники. Завдяки другій сигнальній системі можливе узагальнення, абстрактне мислення, що є спеціально людським, вищим мисленням.

9. Типи вищої нервової діяльності

І.П.Павлов на підставі результатів багаторічного вивчення особливостей утворення і перебігу умовних рефлексів у тварин виділив чотири основні типи вищої нервової діяльності. В основу поділу на типи він поклав три показники: 1) склу процесів збудження і гальмування; 2) взаємну врівноваженість, тобто співвідношення сили процесів збудження і гальмування; 3) рухливість процесів збудження і гальмування, тобто швидкість, з якою збудження може змінюватися гальмуванням, і навпаки.

На основі виявлення цих трьох властивостей І.П.Павлов виділив чотири основні типи вищої нервової діяльності:

І тип - сильний неврівноважений: характеризується достатньою силою нервових процесів, але збудження переважає над гальмуванням, надмірно збудливий, метушливий, рухи поривчасті;

II тип - сильний зрівноважений рухливий: має достатню силу і рухомість нервових процесів, добру їх зрівноваженість. Рухливий, легко орієнтується в новій обстановці, швидко реагує на кожний новий подразник

III тип - сильний врівноважений малорухливий: відзначається малою рухливістю, застійністю нервових процесів при достатній їх силі і врівноваженості. Спокійний, бережно реагує на нові подразники, важко переробляє навички;

IV тип - слабкий: нервова система слабка, легко гальмується різними зовнішніми подразниками, має низьку працездатність, швидко стомлюється.

І.П. Павлов вважав, що основні типи вищої нервової діяльності, виявлені на тваринах, збігаються з чотирма темпераментами, встановленими у людей грецьким лікарем Гіппократом, який жив у IV ст. до н.е. Слабкий тип відповідає меланхолічному темпераменту, сильний неврівноважений — холеричному, сильний врівноважений рухливий — сангвінічному, сильний врівноважений з малою рухливістю нервових процесів — флегматичному.

Залежно від взаємодії, врівноваженості сигнальних систем І.П.Павлов, поряд з чотирма спільними для людини і тварин типами, виділив спеціально людські типи вищої нервової діяльності: художній тип - xарактеризується перевагою першої сигнальної системи над другою,cюди належать люди, які безпосередньо сприймають дійсність, широко користуються чуттєвими образами; розумний тип - це люди з переважанням другої сигнальної системи, люди з вираженою здатністю до абстрактного мислення; більшість людей належать до середнього типу з врівноваженою діяльністю двох сигнальних систем, яким властиві як образні враження, так і умоглядні висновки.

Ґрунтуючись на дослідженнях із застосуванням об'єктивних методів. А.Г.Іванов-Смоленський виділив чотири основні типи нервової системи в дітей шкільного віку:

І —збудливий тип: у дітей цього типу швидко і легко створюються умовні рефлекси,але важко і повільно виробляються диференціювання, такі діти не можуть сидіти спокійно, рухаються, неуважні:

ІІ— лабільний тип: такі літи швидко орієнтуються в новій для них обстановці, спокійні, точно виконують уроки. умовні рефлекси і диференціювання утворюються швидко,

ІІІ — інертний тип: у дітей такого типу утворюються як рефлекси, так і диференціювання, вони мовчазні, мало виявляють інтерес до навчання, намагаються залишатися на самоті, погано виконують уроки;

IV — гальмівний тип: у дітей цього типу легко виробляються умовні рефлекси і легко утворюється диференціювання, що характерно для процесу гальмування. На уроках і під час перерв и вони поводяться спокійно, зосереджено.