
- •Значення, загальний план будови, властивості нервової системи.
- •Поняття про рефлекс і рефлекторну дугу. Класифікація рецепторів.
- •Розвиток нервової системи в ембріональний період.
- •Ріст і розвиток спинного та головного мозку в постембріональний період
- •4. Вища нервова діяльність дитини.
- •5.Фізіологічний механізм пам'яті
- •6. Поняття про аналітико-синтетичну діяльність
- •8. Учення і.П.Павлова про дві сигнальні системи дійсності
- •Типи вищої нервової діяльності
- •Емоції. Фізіологічний механізм емоцій
- •Сон. Фізіологічне значення єну
- •12. Вища нервова діяльність дитини
5.Фізіологічний механізм пам'яті
Пам'ять — це комплекс процесів, які відбуваються в центральній нервовій системі й забезпечують нагромадження, зберігання та відтворення індивідуального досвіду. Функціональний стан пам'яті залежить від роботи певних відділів великих півкуль головного мозку, насамперед нервових центрів різних почуттів — зору, слуху, руху та ін., що відповідають за зорову, слухову, рухову пам'ять. Крім того, кора лобової та скроневої частини головного мозку відповідає за стан пам'яті в цілому.
Запам'ятована мозком інформація може зберігатися деякий час. Звідси і виник поділ пам'яті на короткочасну і довготривалу. У кіркових клітинах, які беруть участь в утворенні тимчасового зв'язку при короткочасному її зберіганні, відбуваються певні функціональні зрушення. Збудженням умовними і безумовними подразниками ланцюги нейронів втягуються в кругову ритмічну активність по петлях зворотних зв'язків, і ця циркуляція нервових імпульсів по замкнутих нейронних ланцюгах лежить в основі короткочасної пам'яті.
Довготривала пам'ять пов'язана, мабуть, зі структурними змінами в синаптичному апараті або тілі нервових клітин. Висловлюються припущення, що довготривала пам'ять пов'язана зі зміною трофічних процесів, що зачіпають синтез медіаторів, які передають нервове збудження. Багато дослідників вважають, що матеріальним субстратом довготривалої пам’яті треба вважати ДНК. ядра нервової клітини. Слід зауважити, що пам'ять людини є складним динамічним процесом, який здійснюється при взаємодії різних структур мозку.
6. Поняття про аналітико-синтетичну діяльність
Імпульси, які надходять у кору великого мозку, аналізуються, розрізняються, синтезуються, з'єднуються. Здатність кори розділяти, вичленовувати і розрізняти окремі подразнення, диференціювати їх і є виявом аналітичної діяльності кори великого мозку. Якщо початковий аналіз подразнень починається вже в рецепторах, то вищі форми аналізу відбуваються в корі великого мозку.
З аналітичною діяльністю кори великого мозку тісно пов'язана її синтетична діяльність, яка виявляється в об'єднанні, узагальненні збудження, що виникло в різних її ділянках під дією різних подразників. Прикладом синтетичної діяльності кори великого мозку може бути утворення тимчасового зв'язку, яке лежить в основі вироблення будь-якого умовного рефлексу. Аналіз і синтез нерозривно пов'язані між собою, і в корі відбувається складна аналіко-синтетична діяльність.
7. Динамічний стереотип .
Динамічний стереотип - це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються у визначеному, закріпленому в часі порядку і є наслідком складної системної реакції організму на складну систему позитивних (тих, що підкріплюються) і негативних (або гальмівних) умовних подразників.
Вироблення стереотипу — приклад складної синтезуючої діяльності кори, він є основою утворення звичок у людини, формування певної послідовності в трудових операціях, набуття вмінь і навичок.
Ходьба, біг, стрибки, катання на лижах, гра на роялі, користування під час їди ложкою, виделкою, ножем, письмо — усе це навички, в основі яких лежить утворення динамічних стереотипів у корі великого мозку.
У дітей віком 1,5—3 роки легко відбувається послідовне утворення багатьох стереотипів без їх зміни. Утворення стереотипів з наступною їх переробкою для дітей цього віку — значно важче завдання, що виявляється в продовженні часу їх утворення.
У віці 6—6,5 років послідовне утворення багатьох стереотипів без їх зміни відбувається ще швидше і легше, ніж у дітей 1,5—3 років.
У дітей молодшого шкільного віку дуже швидко, порівняно з дорослими, утворюються нові й відновлюються попередні стереотипи. У дітей середнього (12—14 років) і старшого (15—16 років) шкільного вік утворення динамічного рухового стереотипу відбувається в основному так само, як у молодших щколярів, тобто спочатку збудження іррадіює, що виявляється в значній тривалості рухів і великих коливаннях їх амплітуди, а потім воно концентрується, зменшуються прихований період і тривалість рухів, вирівнюється їх амплітуда.
Стереотипи зберігаються багато років і становлять основу поведінки людини. Стереотипи дуже важко піддаються переробці Тому труднощі переробки стереотипів змушують звертати особливу увагу на правильність прийомів виховання і навчання дітей з перших років життя.