6. Сучасні організаційно-правові форми підприємств в Україні

Постановка проблеми. Сьогодні в умовах становлення та роз-

витку ринкових відносин в Україні особливо важливим є вирішення

питань, пов’язаних із правовим регулюванням господарських

об’єднань, їх видами та організаційно-правовими формами. Як зазна-

чається в Концепції проекту Закону України «Про господарські

об’єднання», поняття об’єднання, їх види, організаційно-правові фор-

ми та засади діяльності визначаються главою 12 розділу II Господар-

ського кодексу України. Разом з тим, відносини, пов’язаніз діяльністю

об’єднань, регламентовані схематично, оскільки Кодекс встановлює

правові основи господарської діяльності (господарювання) та регулює

широкий спектр господарських відносин. Це призвело до виникнення

прогалин у правовому регулюванні відносин у цій сфері, зокрема у

питаннях утворення та припинення об’єднання, формування органів

управління, утворення статутного капіталу, правового режиму майна

об’єднання, відносин об’єднання з його учасниками, виходу учасників

зі складу об’єднання [1]. У зв’язку з цим існує нагальна потреба дета-

льного теоретичного аналізу зазначених питань.

Стан дослідження. Певною мірою ця наукова проблематика

привернула увагу багатьох фахівців, які спеціалізуються в галузі циві-

льного та господарського права. Висвітленню низки актуальних аспек-

тів присвятили праці такі вчені, як Вінник О.М., Герц А.А., Джуринсь-

кий В.О., Коссак В.М., Старцев О.В., Шиткіна І.С., Щербина В.С. та

інші. Слід, однак, зауважити, що, досі існує ціла низка проблемних

питань, які недостатньо досліджено у вітчизняній юридичній літерату-_____НАУКОВИЙ ВІСНИК 2′ 2011______________________________

______Львівського державного університету внутрішніх справ___

140

рі. Враховуючи зазначене, метою даної наукової статті є висвітлення

на основі аналізу чинної нормативно-правової бази неузгодженостей,

пов’язаних із правовим регулюванням об’єднання підприємств та об-

ґрунтування власних висновків та пропозицій щодо удосконалення

чинного законодавства у цій сфері.

Виклад основних положень. Відповідно до ст. 70 Господарсь-

кого кодексу України (далі – ГК України), підприємства мають право

на добровільних засадах об’єднувати свою господарську діяльність

(виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в поряд-

ку, встановлених ГК України та іншими законами [2].

Згідно з ст. 118 ГК України, об’єднанням підприємств є госпо-

дарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з

метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для ви-

рішення спільних економічних та соціальних завдань.

Слід додати, що окрім ГК України, поняття об’єднання підпри-

ємств розкривається такожу деяких підзаконних нормативно-правових

актах. Так, наприклад, відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бух-

галтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затвердженого на-

казом Міністерства фінансів України від 07.07.99 № 163, зареєстрова-

ного в Міністерстві юстиції України 23.07.99 за № 499/3792 [3],

об’єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності – по-

єднання окремих підприємств та/або видів їх діяльності в одне підпри-

ємство з метою одержання доходів, зниження витрат або отримання

економічних вигод у інший спосіб. При цьому поєднання може відбу-

ватися шляхом приєднання одного підприємства (його компонента) до

іншого, придбання всіх чистих активів (деяких чистих активів), прийн-

яття зобов’язань або придбання капіталу іншого підприємства з метою

одержання контролю одним підприємством над чистими активами та

діяльністю іншого підприємства. Однак, якщо об’єднання підприємств

та/або видів їх господарської діяльності контролюється тією самою

стороною (сторонами) до і після поєднання і цей контроль не є

тимчасовим, то це не є об’єднанням підприємств та/або видів їх

господарської діяльності.

Слід підкреслити, що проектом Закону України «Про господар-

ські об’єднання», розробленим Кабінетом Міністрів України, передба-

чено викладення ст. 118 ГК України в новій редакції. Так, у зазначеній

статті пропонується передбачити наступне поняття господарського

об’єднання: «господарське об’єднання – це організаційно-правова фо-

рма юридичної особи, утвореної на невизначений строк або тимчасово_________________________________________ Серія юридична _____

_____________________________________________________________

141

двома або більше суб’єктами господарювання (учасниками) з метою

координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для виконання

спільних економічних та соціальних завдань» [4]. Пропонована норма

деякою мірою відтворює точку зору В.О. Джуринського, який вважає,

що терміном «господарське об’єднання» в ГК України та інших зако-

нах, а також у теорії господарського права та господарській практиці

доцільно позначати будь-яке об’єднання суб’єктів господарювання, а

не лише об’єднання підприємств, оскільки останнє є лише одним із

видів об’єднань суб’єктів господарювання [5, с. 29]. На думку І.С. Ши-

ткіної, незважаючи на те, що індивідуальні підприємці менш схильні

до кооперування та інтеграції, їх правовий статус не виключає можли-

вості їх участі в різних об’єднаннях, хоч об’єднуються вони, як прави-

ло, у прості товариства [6, с. 15]. Вважаємо, що подібна позиція є до-

волі спірною. Відтак варто погодитися з О.В. Старцевим, котрий за-

значає, що можливість здійснення громадянином підприємницької

діяльності через приватне підприємство (це стосується, на наш пог-

ляд, і господарського об’єднання), що ним створюється, означає не

здійснення громадянином підприємницької діяльності у вузькому

(безпосередньому) значенні, адже в разі створення приватного підпри-

ємства саме останнє, а не його засновник, буде їїздійснювати, а реалі-

зацію, у широкому значенні, громадянином свого конституційного

права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42

Конституції України), хоча при цьому він безпосередньо такою ді-

яльністю не займається; громадянин-підприємець є самодостатнім

суб’єктом і не потребує для здійснення діяльності додаткових органі-

заційно-правових форм [7, с. 255]. Крім цього, як випливає з чинної

законодавчої дефініції «об’єднання підприємств» та пропонованої у

проекті «господарських об’єднань», вони створюються, зокрема, для

вирішення спільних економічних та соціальних завдань, а основною

метою діяльності фізичної особи-підприємця є все ж одержання при-

бутку. Недоліком пропонованих проектом вищевказаного Закону змін

до ГК України є також абсолютне дублювання однакових положень

в статтях 70 та 118.

Водночас варто погодитися з В.С. Щербиною, котрий зазначає,

що з точки зору правосуб’єктності, об’єднання становить собою сукуп-

ність самостійних суб’єктів права, спільні майнові права та інтереси

яких реалізує об’єднання; в теорії господарського права такі організа-

ційні структури визначаються як господарські системи, в теорії цивіль-

ного та адміністративного права – як складні юридичні особи [8, с. 165]. _____НАУКОВИЙ ВІСНИК 2′ 2011______________________________

______Львівського державного університету внутрішніх справ___

142

Також слушною є позиція В.С. Щербини, згідно з якою логічно

було б надати нормам Глави 12 ГК України характеру загальних норм

щодо регулювання правового становища господарських об’єднань –

суб’єктів господарювання, виходячи з яких у ГК України та інших ак-

тах господарського законодавства визначалися б особливості правово-

го становища об’єднань окремих видів суб’єктів господарювання (під-

приємств, кооперативів, фінансових установ тощо) [8, с. 161].

Тому Главу 12 ГК України варто викласти в новій редакції, зок-

рема, термін «об’єднання підприємств» замінити єдиним поняттям

«господарське об’єднання». Також у ч. 2 ст. 118 ГК України слід пе-

редбачити, що «1. Господарським об’єднанням визнається господарсь-

ка організація, утворена на певний строк, невизначений строк або до

досягнення конкретної цілі, двома або більше суб’єктами господарю-

вання зі статусом юридичної особи з метою координації їх виробничої,

наукової та іншої діяльності, спрямованої на виконання спільних еко-

номічних та соціальних завдань».

Що стосується чинного законодавства, необхідно підкреслити,

що об’єднання підприємств є юридичною особою. Водночас не обхід-

но розрізняти поняття «об’єднання підприємств» та «злиття підпри-

ємств», оскільки в першому випадку йдеться про самостійного

суб’єкта господарювання, учасники якого зберігають статус юридич-

ної особи, а в другому – про спосіб припинення юридичних осіб,

в результаті якого утворюється новий суб’єкт господарювання.

Об’єднання підприємств можуть утворюватися підприємствами на

добровільних засадах або за рішенням органів, які, відповідно до ГК

України та інших законів, мають право утворювати об’єднання підп-

риємств, – Кабінету Міністрів України або, у визначених законом ви-

падках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління

яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням

компетентних органів місцевого самоврядування.

Залежно від строку, об’єднання підприємств поділяються на

два види: