Варіанти масового відношення с для пробних замісів комірчастого бетону

Вид комірчастого бетону	Значення С
	1	2	3	4	5
Автоклавний із застосуванням вапна активністю 70%	2,4	2,7	3,0*	3,3	3,6
Те саме. Із застосуванням порт ланд цементу або вапняково-шлакового цементу	0,75	1,0*	1,25	1,5	1,75
Те саме, із застосуванням змішаного в’яжучого або нефелінового цементу	1,0	1,25	1,5*	1,75	2,0
Неавтоклавний із застосуванням портландцементу або змішаної в’язкої речовини	0,5	0,75*	1,0	1,25	1,5

Зауваження.

1. Значення С, відмічені значком *, приймають за вихідні.

2. Для вапна активністю А% варіанти С находять множенням табличних даних на величину А/70.

3. Вихідну долю вапна n в змішаному цементно-вапняному в’язкому приймають для автоклавних бетонів 50%, а для неавтоклавних – 25%.

Згідно методу, розробленого НІІЖБ, для отримання комірчастого бетону із заданими показниками властивостей досвідченим напрямком встановлюють водотверде відношення (В/Т), витрати пороутворювача і масове відношення між кремнеземним компонентом і в’яжучою речовиною (Р_к : Р_вяж=С).

Для подібних замісів комірчастого бетону відношення між кремнеземним компонентом і в’яжучою речовиною приймають по таблиці 6.1.

Робота по підбору складу теплоізоляційного комірчастого бетону складається з наступних етапів:

1. визначення початкового В/Т;

2. розрахунок витрати матеріалів на один заміс маси початкового складу;

3. приготування пробних замісів і формування зразків;

4. тепло волога обробка зразків по заданому режиму;

5. випробовування зразків і розрахунок кінцевого складу комірчастого бетону.

Визначення початкового В/Т. За початкові В/Т приймають такі величини, які відповідають значенням текучості розчину, наведені в таблиці 6.2.

Текучість розчину визначають по його розпливу в см, використовуючи для цього прилад Суттарда.

Таблиця 6.2

Об’ємна маса комірчастого бетону в сухому стані кг/м3	Пінобетон на цементі, вапняку змішаного в’язкою речовиною	Газобетон на
		Портланд- цементі і змішаною в’язкою речовиною	Вапняку	Нефеліновому цементі	Вапняково- шлаковому цементі
400 500 600 700 900	34 30 26 24 20	34 30 26 22 15	25 23 21 10 15	42 38 32 26 18	26 24 22 20 14

Зауваження. Температура розчину для газобетону повинна знаходитися в проміжку від 37 до 43оС, для газосилікату – від 30-45оС, для пінобетону – від 20-40оС.

Для приготування розчину при роботі на приладі Суттарда потрібно приблизно 0,4кг сухої суміші (початкового складу) і 0,16-0,28л води.

Воду за творення для газобетону попередньо нагрівають до температури 70-80^о. Суху суміш поміщають в чашку, доливають до неї воду окремими порціями і ретельно перемішують до отримання сметаноподібної маси.

В/Т, як співвідношення маси води за творення до маси сухої суміші, приймають за початкове, якщо отримана текучість розчину відхиляється від даних таблиці на більше ніж на 1см.

Розрахунок витрат матеріалів на один заміс початкового складу. Витрати мінеральних складових комірчастої суміші і води в кг на один заміс визначають, користуючись наступними формулами:

В’язкого

Вапна

Цемент

Кремнеземного компонента

Гіпса молотого двоводного

Води

Де _сух – заданий об’ємна маса комірчастого бетону в сухому стані кг/л; К_с – коефіцієнт збільшення маси сухої суміші в результаті затвердіння в’яжучої речовини; V – об’єм замісу, л рівний об’єм форм, які заповнюють з одного замісу, помноженому на коефіцієнт надлишку суміші, що приймається 1,05 для пінобетону і 1,1 для газобетону (при виготовленні лабораторних зразків коефіцієнт надлишку суміші в обох випадках приймають рівним 1,05); С – число масових часток кремнеземного компоненту, що припадають на одну масову частинку в’яжучої речовини; n – масова доля вапна у в’яжучій речовині; В/Т - водотверде відношення.

Для розрахунку витрат пороутворювача (піно- або газоутворювача) завчасно визначають величину пористості, яка повинна створюватися перетворювачем для отримання комірчастого бетону заданої об’ємної маси(П_г):

де W – об’ємна маса сухої суміші, мкг.

Кількість газоуторювача або піни теоретично повинне бути таким, щоб виділенний об’єм газу або введеної піни відповідав отримання пористості, найденої за формулою.

В дійсності пороутворювач використовується не повністю на створення пористості в розчині. Тому витрати його Р_п приймають більше теоретичного необхідного. З цією ціллю витрати визначають за формулою

де К вихід пор (кількість газу або об’єму піни, отриманні із 1кг пороутворювача), л/кг;  - коефіцієнт використання пороутворвача.

Вихідні дані К_с, К і  приймають наступне: К_с=1,1; К=18-20 л/кг при використанні піноутворювача и К=1390 л/кг при використанні алюмінієвої пудри марки ПАК-3; =0,85.

Величину W приймають по таблиці 6.3, в залежності від вигляду кремнеземного компоненту, вигляду в’яжучого матеріалу та їх масроого відношення С.

Таблиця 6.3