3

1.Сейсмологічна модель земної кори і верхньої мантії.

Під сейсмогеологічною моделлю земної кори і верхньої мантії розумітимемо сукупність поверхонь, які апроксимують земну кору і верхню частину мантії, що складається з окремих елементів з певними сейсмогеологічними особливостями і відповідають чинним законам поширення пружних хвиль.

Для характеристики сучасних уявлень про модель земної кори і верхньої мантії потрібно отримати уявлення про такі особливості верхньої частини Землі: закон розподілу швидкостей пружних хвиль; існування розшарованості; можливу природу меж розділення, зокрема межі Мохоровичича за різних умов; наявність і природу шарів, що характеризуються зниженими швидкостями поширення пружних хвиль та деяких інших.

Швидкісний розріз. Існує, принаймні, три джерела відомості про швидкості поширення пружних хвиль у гірських породах: 1) прямі вимірювання на зразках, відібраних із поверхні кристалічного фундаменту і з свердловин; 2) ультразвуковий каротаж глибоких свердловин; 3) результати інтерпретації годографів ГСЗ.

Вертикальна відокремленість. Природа вертикальної відокремленості земної кори і верхньої частини мантії зумовлена розломами верхніх оболонок Землі.

Горизонтальне розшарування і можлива природа меж поділу. Сучасні дослідження земної кори проводяться в межах горизонтально-шаруватих моделей, тобто горизонтальне розшарування земної кори приймається апріорі.

Деякі сейсмічні субгоризонтальні межі мають конкретний геологічний зміст, оскільки безпосередньо пов’язані зі стратиграфічними або літологічними межами в корі. Це поверхня фундаменту і деякі межі в кристалічній корі, простежені за даними при поверхневої геології.

Крім них у земній корі виділяють сейсмічні поверхні з майже горизонтальним заляганням. Вони виявлені у межах щитів на глибинах 5-7 км. і часто пересікають круті геологічні структури. У міру заглиблення роль цих меж на сейсмічних розрізах звичайно зростає, внаслідок чого кора і верхня частина мантії виявляються субгоризонтально розшарованими.

Стосовно природи зазначених вище сейсмічних меж варто підкреслити її багатофакторність. Не виключаючи можливих відмін речовинного складу порід земної кори в процесі її пошарованого утворення впродовж геологічної історії, варто враховувати істотну роль таких факторів, як тиск і температура. Що зростають з глибиною. Під впливом цих факторів можуть виникати межі різних пружно-напружених і квазіпластичних станів речовини або межі геологічного перетворення речовини. Отже, виникнення сейсмічних меж цілком можливе без істотної зміни речовинного складу порід.

2. Геоелектрична модель земної кори і верхньої мантії.

Під геоелектричною моделлю земної кори і верхньої мантії розумітимемо сукупність поверхонь, які апроксимують земну кору і верхню мантію, що складається з окремих елементів з певними геоелектричними особливостями і відповідають законам розподілу електричного поля на поверхні Землі. Характеристика геоелектричної моделі складається з таких компонентів: закону розподілу електричних властивостей гірських порід, що складають земну кору і верхню частину мантії; ролі субвертикальної відокремленості і, зокрема, розломів земної кори у формуванні геоелектричної моделі; існування горизонтального розшарування і можливої природи субгоризонтальних меж поділу, їхнього взаємозв’язку з сейсмічними межами, існування астеносфери та деяких інших.