Додатки

Solamax 20 / 30

Виробник : Компанія Thermomax

Постачальник : Компанія "Термосол-рус"

Джерело: <http://www.solar-ct.com/catalog/8/20/?gid=62>

Кількість колекторів	1 / 1
Кількість вакуумних трубок	20 / 30
Чиста площа абсорбера	2,22 м2 / 3,33 м2
Розміри	1500x2040x160 / 2210x2040x160 мм
Вага(без теплоносія)	62 / 89 кг
Поглинання	98%
Вживаний теплоносій	Екосол, пропіленгліколь, вода
Термін експлуатації	Не менше 15 років
Ціна	1777 / 2432 EUR

Опис : Десятирічний досвід створення вакуумних сонячних батарей британською компанією THERMOMAX дозволив досягти високого рівня їх якості і зробив технічно можливим виробництво сонячної батареї з особливо високими експлуатаційними характеристиками.

Результатом того, що сонячна батарея поміщається у вакуум, стало зниження рівня втрат тепла до мінімуму. Був досягнутий результат, до якого прагнули всі розробники сонячних батарей, - зібрати за допомогою батареї якомога більше енергії і зробити так, щоб вона не могла бути втрачена. Головна перевага вакуумного колектора в тому, що він працює взимку, при будь-якій температурі навколишнього повітря. Крім того, вакуум забезпечує надійний захист поглинаючого селективного покриття абсорбера від забруднень.

Сонячні батареї встановлюються безпосередньо на даху будівель так, щоб найефективніше використовувати площу даху для збору енергії. Колектора вмонтовуються під будь-яким кутом, від 0 до 90 градусів.

За дослідженнями Датського Технологічного Інституту, вакуумні сонячні батареї були визнані найефективнішими зі всіх моделей на світовому ринку, такими, що забезпечують середньорічну економію витрати енергоносіїв до 70%.

Біодизель можна виробляти у власному господарстві

 

ПП “Лімекс Інвест”

43005, Україна, м. Луцьк

Пр. Грушевського 1/82

 Директор Ярош Євгеній Федорович

Тел. (0332) 795110

Тел. Моб. 8 067 3613931

Обладнання для виробництва олії і біодизелю.

      Актуальність пошуку альтернативних джерел енергії зростає з кожним роком. Ріст цін на енергоносії  змушує людство переходити до застосування нових, поки що нетрадиційних, джерел енергії. Серед них важливе місце  належать відновлювальним джерелам енергії, або біоенергетиці. Природні поклади нафти, газу та вугілля не є безмежними, а використання енергоресурсів стрімко зростає. Тому вже всередині 70-х років минулого століття урядами багатьох країн почали впроваджуватись програми енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії.

      Етерифікація рослинних масел була вперше проведена в 1853 році вченими Е.Даффі та Д. Патріком ще задовго до того, як був винайдений дизельний двигун. В результаті етерифікації ними був отримані метилові ефіри рослинних олій, або як їх тепер ще називають дизельне біопаливо чи біодизель. За своїми фізичними властивостями метилові ефіри дуже близькі до мінерального дизельного пального. Робота першої моделі двигуна Рудольфа Дизеля була показана 10 серпня 1893 року в німецькому місті Аугсбург і працював цей двигун на рослинній олії. В честь тієї події  10 серпня проголошено міжнародним днем біодизелю. Пізніше, Р. Дизель демонстрував свій двигун і одержав вищу нагороду на Всесвітній ярмарці в Парижі в 1900 році. Двигун Р.Дизеля працював на рослинній олії і він вірив, що для роботи його двигуна буде використовуватись біопаливо, тобто паливо, виготовлене з продуктів, вирощених фермерами на своїх полях. На його думку, це зробило б фермерів незалежними від зовнішніх ресурсів. Проте, виробники дизельних двигунів, з огляду на нижчу вязкість та ціну, перейшли на використання мінерального дизельного пального.

      І тільки турбота за навколишнє середовище та зростання цін на нафту  після енергетичної кризи в 1973 році змусили людство переходити до енергозберігаючих технологій та пошуку альтернативних джерел енергії. Піонерами в справі виробництва  дизельного біопалива стали австрійські фермери, котрі в 1987 році  розпочали пілотний проект з виробництва біодизелю, створивши кооператив фермерів “SEEG MURECK ”  в австрійському регіоні Південна Стирія. В 1989 році, він почав виробляти 500 000л біодизпалива на рік, а в 2005 році довів виробництво до 10 000 000л. Крім виробництва біодизелю, в 1998 році кооператив розпочав виробництво біомаси, а в 2004 році – виробництво біогазу. В 2001 році “SEEG MURECK” з поміж 1230 конкурсантів з 75 країн став переможцем ЕНЕРЖІ ГЛОУБ ЕВАРД  за досягнення в виробництві енергії з відновлювальних джерел. В Австрії також, вперше в світі, в 1991 році  впровадили промислове виробництво біодизелю потужністю 10 000 000л на рік. В 1990-ті роки в багатьох європейських країнах були збудовані заводи з виробництва біодизелю, зокрема в Франції, Німеччині, Швеції та Чехії. В той же час в інших частинах світу розпочали виробництво біодизелю і в 1998 році вже в 21 країні здійснювалось комерційне виробництво біодизелю. За прогнозами європейських експертів у 2006 році виробництво біодизелю в країнах ЄС перевищить 4 млн. т.

      Для отримання  біодизельного палива можуть використовуватись як рослинні олії, так і тваринні жири. В країнах Євросоюзу  для виробництва біодизелю в основному використовується ріпакова олія. Тому в останнє десятиліття попит і ціна на насіння ріпаку не спадає, хоча його виробництво зростає і в 2005 році світовий збір насіння ріпаку становив 46,5 млн. т (для порівняння в1985 році – 19 млн. т).  За питомою вагою у загальносвітовому виробництві олійних, ця культура вийшла на третє місце — після сої і бавовни, випередивши соняшник.

       На протязі останніх років  до 70 відсотків вирощуваного в Україні  насіння ріпаку експортувалось в Польщу, Німеччину, Чехію, Словаччину та інші країни. В цих країнах з ріпаку виробляли і виробляють ріпакову олію, дизельне біопаливо, ріпаковий шрот, гліцерин та інші товари. З сільськогосподарськими підприємствами України які вирощують ріпак, закупівельники з цих країн укладають  контракти на закупку зерна ріпаку ще до посівної. Треба відмітити, що експортуючи ріпак, а не переробляючи його, українські виробники фактично втрачають ріпаковий шрот. 

      Мініобладнання для виробництва біодизелю, потужністю від 500л до 5 000л на добу, використовують як невеликі фермерські господарства так і достатньо потужні. Місцева промисловість в кінці 90-х років розпочала виробництво такого обладнання для задоволення потреб у паливі сільськогосподарських виробників.Інститут сільськогосподарських машин в Познані проводив роботи над застосуванням рослинного палива для двигунів сільськогосподарських машин. Було розроблено і сконструйовано міні-установку для виробництва дизельного біопалива з ріпакової олії W-400. Трохи згодом стали виробляти міні-установки BT v 1000 turbo  з ємністю реактора 1000л і 2000л. та ТЕСТМЕР - 5000л. Аналіз якості дизельного палива, виробленого з допомогою установки W-400 було проведено в іституті технології нафти в Кракові. Фізико-хімічні характеристики виробленого палива перевірялись на відповідність нормам ONORM С 1190, найважливішими з них є :

Характеристики	Дизельне паливо	Біодизельне паливо
Густина  г/см3	0,92	0,88
Цетанове число	48-50	54-56
Температура запалювання єС	60	168
Темп блокування фільтру єС	-12	-10
Вміст сірки  %	0,28	0,001
Вязкість	3,8	7,4

 Необхідно підкреслити низький вміст сірки який в 11 раз менше від допустимої норми для біопалива і понад 100 разів менше норми для дизельного палива з нафти. Придатність палива виробленого з ріпакової олії для дизельних двигунів була випробувана в промисловому інституті сільськогосподарських машин. Випробовування двигунів підтвердили придатність виробленого палива для заправки двигунів. Випробовування показали, що потужність і момент обертання двигуна практично не змінюються. Біопаливо  дуже добре змішується з паливом мінерального походження. Крім цього біодизель має значно кращі мастильні властивості ніж дизельне паливо з нафти, що зменшує зношуваність двигуна та збільшує його термін служби. Біодизель не має бензолового запаху та не завдає шкоди навколишньому середовищу, в грунті або воді мікроорганізми напротязі 28 днів переробляють весь біодизель.

Виробництво дизельного палива для власних потреб може бути простим, економічно вигідним і не завдавати шкоди зовнішньому середовищу. Маючи відповідні знання та обладнання ви можете виробляти паливо для заправки дизельних двигунів з вирощених у власному господарстві олійних рослин.В Європі дизельне біопаливо виробляється за двома принциповими схемами: “французській” та “німецькій”. ”Французька” схема передбачає виробництво дизельного біопалива на централізованих підприємствах потужністю понад 10 тис.т на рік. В Німеччині в даний час діє понад 15 централізованих та біля 100 децентралізованих заводів по виробництву   дизельного біопалива. “Німецька“ схема більш прийнятна для нинішнього стану економіки України. Кооператив фермерів, маючи в своєму розпорядженні від 1000 до 10000 га угідь, купує обладнання для виробництва та етерифікації ріпакової олії. По оцінці спеціалістів, для обробітку 1га угідь необхідно 70-80л дизельного біопалива. При врожайності ріпаку 18ц/га  та олійності 35% з 1га можна отримати до 700л   дизельного біопалива, яке може забезпечити обробіток 10га угідь. Таким чином, для обробітку 4000га угідь на протязі року необхідно засіяти ріпаком 10% угідь, тобто 400га. Отже, для обробітку  4 000га угідь на протязі року необхідно біля 300 000л дизельного біопалива, а це вимагає закупівлю кооперативом обладнання для виробництва дизельного біопалива потужністю 1 000л на добу. Якщо розглядати виробництво дизельного біопалива в умовах замкнутого циклу(кооператив фермерів), то собівартість виробництва палива буде дуже низькою.

ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРИ ВИКОРИСТАННІ БІОДИЗЕЛЮ.

Біодизель є паливо вироблене з рослинних олій або тваринних жирів. В залежності від сировини, фізичні властивості біодизелю можуть змінюватись в ту чи іншу сторону. Існуючі європейські стандарти прийняті для біодизелю, виробленому з ріпакової олії. Тому надалі всі дані стосуються біодизелю саме такого походження. Процес етерифікації значно зменшує вязкість олії і робить біодизель придатним для використання в дизельних двигунах. Біодизель має деякі властивості кращі як  в мінерального дизелю, а саме:

- Значне зменшення  емісії СО2 і СО в порівнянні з дизелем;

- Біодизель має кращі мастильні властивості ніж дизель, тому зменшує зношуваність       двигуна і продовжує термін його служби;

- При згорянні біодизелю вихлопні гази є білими, а не чорними як при згорянні дизелю;

- Температура загоряння біодизелю є вищою ніж в дизелю, тому він є безпечнішим;

- Біодизель має вище етанове число ніж дизель, тому якість згоряння палива є кращою;

- Біодизель має значно нижчий вміст сірки, тому не завдає такої шкоди навколишньому середовищу;

- При попаданні в грунт чи воду, біодизель не завдає шкоди, тому що переробляється мікроорганізмами на протязі 3-4-х тижнів.

- Біодизель може використовуватись в чистому виді (В100), або змішаним в будь-яких пропорціях з дизелем (В5, В10, В50 та ін.).

Біодизель також має деякі недоліки, котрі необхідно знати при користуванні біодизелем. Ці недоліки не важко усунути тим чи іншим способом.

-  Біодизель має температуру замерзання на кілька градусів вищу ніж дизель. Тому, при низьких температурах необхідно додавати до біодизелю добавки, понижуючі температуру замерзання, або змішувати його з “зимовим” дизелем в пропорціях 50:50.

-   Біодизель агресивно діє на натуральні резини  та деякі еластомери ( тигон, полівініл, поліамід та нітрил). Для уникнення пошкоджень, необхідно замінити вироби з таких матеріалів на такі, що не піддаються дії біодизелю( вітон, поліуретан), або використовувати суміші біодизелю В5-В30. Європейські та американські виробники двигунів, починаючи з середини 1990-х не використовують в своїх виробах матеріалів, що піддаються дії біодизелю.

-  Біодизель як хороший розчинник, може вимити весь бруд, котрий осів в баку та трубопроводах до його застосування. Необхідно в перші місяці користування біодизелем періодично контролювати стан паливних фільтрів.

- Для кращої роботи двигуна при використанні В100 необхідно на 2-3є понизити кут вприску палива.

Як вже згадувалось вище, процес етерифікації рослинних олій вперше був проведений вченими Е.Даффі та Д. Патріком. Для отримання ефірів вільних жирових кислот необхідно до рослинних олій або тваринних жирів додати спирт, як правило метиловий   чи етиловий. Але без каталізатора (кислота або луг) реакція проходить дуже повільно,    або взагалі не проходить. В результаті реакції отримуємо ефір(біодизельне паливо), з фізичними властивостями близькими до властивостей мінерального дизельного палива,  та 50-ти процентний розчин гліцерину. Для кращого проходження реакції необхідно проводити її при певній температурі.

       Основні етапи процесу :

-  фільтрування олії

-  нагрівання олії до Т=50-60 С

-   приготування спиртового розчину каталізатора

-  змішування олії з спиртовим розчином каталізатора

-   седиментація, або гравітаційне розділення розчину на фракції ефіру та гліцерину.

Технологія виробництва біодизелю з ріпаку

Сировиною для виробництва біодизелю можуть бути будь-які рослинні олії ріпакова, соняшникова, соєва, гірчична та інші, як свіжовиготовлені так і відпрацьовані, а також тваринні жири.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ УСТАНОВКИ  BT v 1000 turbo:

1.Продуктивність  1000л/доб

2.Живлення            3*380В, 50Гц

3.Потужність встановлених двигунів    4КВт

4. Потужність встановлених нагрівачів   18КВт

5.Габарити                  2400*1800*1200мм

6.Необхідна площа приміщення                  25м2

7.Мінімальна висота приміщення                 3,5м

8.Необхідна електроенергія на 1 цикл        8КВтгод

9.Обслуговування 1 особа.                                                                                     

  

СИРОВИНА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА БІОДИЗЕЛЮ:

1.Олія ріпакова                                         1000л/цикл

2.Метанол технічний безводний              200л/цикл

3.Каталізатор-гідрат окису калію             7-10кг/цикл.

ПРОДУКТИ ВИРОБНИЦТВА:

1. Біодизель                                                   970 л/цикл

2. Гліцерин                                                     230 л/цикл.

 

    Відзначимо такі особливості установки BT v1000 turbo :

  -виробництво палива відбувається по спрощеній технології, котра не вимагає апаратури з високими температурою і тиском;

  -отримане паливо придатне для заправки дизельних двигунів сільськогосподарських машин;

  -технологія виробництва є безвідходною і безпечною;

  -установка дає можливість самоокупності виробництва навіть при малій кількості

   сировини;

  -без застосування додаткового устаткування максимальна продуктивність -1000л

   біодизелю за добу;

  -конструкція проста, а обслуговування максимально спрощене.

При 300-ти робочих днях на установці BТ v 1000 turbo за 1 рік можна виробити 300 000л біодизелю.При встановленні додаткових седиментаційних ємностей річне виробництво можна збільшити до 3 000 000 л.

Собівартість 1л отриманого біодизелю без врахування витрат на оплату праці : 2.40гр/л.

Ще один аспект. На 01.06.2006 року 300 000 л дизельного палива коштує 1200 000 грн., це  стільки, скільки коштує 1000т зерна ріпаку. Враховуючи, що затрати на покупку метанолу, каталізатора та електроенергії майже покриваються прибутком від продажі гліцерину, в загальному як прибуток маємо 650т ріпакової макухи.

ЗАСТОСУВАННЯ ГЛІЦЕРИНУ.

Перш за все хочу відзначити, що фракція гліцерину, що отримується при виробництві біодизелю не є чистим продуктом.Крім гліцерину до складу входять каталізатор(КОН), залишки метилового спирту і деяка кількість мила, що утворюється при реакції. Гліцерин в такій суміші може використовуватись в таких цілях :

- як горючий матеріал в котлах, що працюють на мазуті,

- як додатковий горючий матеріал в котлах, що працюють на вугіллі,

- як додаток при виготовленні тирсобрикетів,

- при компостуванні,

- як додаток при виготовленні біогазу.

Саме для виробництва біогазу використовують гліцерин в австрійському кооперативі фермерів “SEEG MUREC”. Біогазові установки діють на території України.

Після очищення від метилового спирту мила та КОН, гліцерин можна використовувати для виробництва мила, парафіну та багатьох інших продуктів. Скоріш всього неочищений  гліцерин можна продавати  підприємствам хімічної галузі. Також очищений гліцерин додають до кормів худобі. Застосувань гліцерину є дуже багато, але перш за все треба шукати підприємства у своєму регіоні які використовують гліцерин.