4. Психологічний аспект при складанні процесуальних документів.

Для правильного прийняття кримінально-процесуальних рішень, їх оформлення у вигляді відповідних правових актів істотне значення має психологічна сторона діяльності компетентних органів і службових осіб.

Щодо цього розроблена самостійна психологічна теорія рішень — "система мотивованих тверджень про те, як люди вирішують завдання, що вимагають прийняття рішень", (Козелецький Ю. Психологическая теория решений. — М., 1979).

Виконання вимог кримінально-процесуального законодавства обумовлює активне начало у поведінці відповідних осіб, яке виявляється як в зовнішній стороні діяльності, так і в розумово-вольовій, психологічній, що має свою специфіку.

Якщо говорити про кримінальний процес, то в цьому плані вихідними є психологія слідчого, особи, яка проводить дізнання, прокурора, судді, інших компетентних осіб, їх вольові й інтелектуальні якості, котрі полягають в умінні пізнати об'єктивні обставини, здатності переносити психічні навантаження, наполегливості, принциповості, силі волі, уважності, активності, стійкості, мужності, непідкупності, справедливості, впевненості, без яких належне виконання професійних завдань є неможливим.

При прийнятті рішень об'єктом аналізу є поведінка людей. Такий аналіз, як правило, здійснюються від загального до часткового. При цьому доводиться долати складні ситуації, усувати перешкоди, які виникають, що вимагає вольового напруження, активної розумової діяльності.

На прийняття рішення може впливати і суспільно-психологічна атмосфера: настійні прохання і навіть вимоги деяких службових осіб, їх тиск, залякування, навіювання, обурення, збудженість прохачів, підвищена зацікавленість справою, чутки, повідомлення преси, радіо, телебачення, будь-які клопотання і т.п.

Важливим вихідним началом у прийнятті компетентною особою кримінально-процесуальних рішень є також внутрішня впевненість, яка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, на законі (ст. 67 КПК України).

Вільна оцінка доказів за внутрішньою переконаністю тісно пов'язана з вибором рішення відповідно до конкретних обставин. Такий вибір не має нічого спільного з так званим "розсудом судді", який може знаходитися за межами закону.

Однією з умов зовнішнього вияву внутрішньої переконаності є емоційне забарвлення. Без людських емоцій неможливий пошук істини. Через переконання здійснюється "вихід" знань на практику, зворотній вплив мислення на буття. В той же час не можна підміняти фактичні дані емоціями, почуттями, бажаннями. В противному разі неминучими стають помилки, порушення законності. Внутрішня переконаність має бути станом "твердої впевненості у вірності своїх висновків, рішучості зафіксувати їх у процесуальних документах, висловити ... прилюдно готовність відстоювати їх у відповідних (процесуальних та інших) інстанціях, нести за них відповідальність”

Діяльність, пов'язана з прийняттям рішень, складається з певних стадій: загальної підготовки (формування мети, плану), реалізації запланованих дій, психологічної підготовки для прийняття рішення, закріплення його письмово у вигляді процесуального акта (документа)².

Без письмових процесуальних документів судочинство Е неможливим, оскільки письмові процесуальні акти становлять матеріалізовану частину процесуальної форми.

Завдяки письму розумова, вольова, психологічна діяльність об'єктивізується мовними, словниковими і граматичними засобами. Це, в свою чергу дає можливість не тільки зафіксувати прийняте рішення, а й заощадити час, передати на відстань, довести, якщо це потрібно, до відома необмеженого кола осіб.