13. Визначте роль цінностей в процесі функціонування особистості.

Кожній сфері буття людини відповідають певні цінності. До цінностей відносять усе те, що природа надала в користування людині -- чисте повітря, воду, ко-рисні копалини, родючі ґрунти, ліси, багаті на рибу ріки і моря. Це -- природні цінності. Негативними природними цінностями є брудне повітря, землетруси, вулкани, смерчі та інші природні явища, які завдають шкоди господарській діяльності.

Цінністю є здоровий стан організму (біологічні, віталь-ні цінності), а її антиподом -- хвороба. Цінностями є певні душевні стани (психічні цінності) - відчуття комфорту, піднесеності, закоханості, радості, щастя та ін. Протилежними їм є переживання смутку, нещастя, горя.

Цінність - феномен, який є благом для людини, спрямованим на утвердженні її в бутті, реалізації її творчих можливостей.

Функція конституювання сенсу життя. З'ясовуючи, що є добро, істина, справедливість тощо, цінності конститують сенс людського життя, утворюють його духовну основу.

Орієнтаційна функція цінностей. У житті людини і суспільства цінності визначають напрями, зразки діяльності. Будучи орієнтирами, вони постають у формі ідеалів - зразків поведінки, прообразів досконалих предметів.

Нормативна функція цінностей. Цінності не тільки формують ідеали, вони передбачають вибір людини на користь добра, прекрасного, справедливого, стають нормами діяльності людей. Норми - це правила, вимоги, закони поведінки, які виводяться із сенсу цінності. Основою кожної норми є певна цінність. Наприклад, норма «не роби зла» заснована на цінності добра. При цьому вищі цінності, цінності-цілі не вимагають свого обґрунтування -- «роби добро в ім'я добра. Так, вимога «не їж невідомих грибів» ґрунтується на вищій порівняно з цінністю їжі -- цінності життя.

14. Порівняльний аналіз розуміння особистості представниками гуманістичної психології та психоаналітичного підходу.

Гуманістична психологія зацікавлена ідеєю становлення й формування психіки та намагається вивчати співвідношення факторів цього становлення — середовища (природного й культурного) та спонтанності руху. Поняття цінностей — також важливий предмет гуманістичної психології — виникло як проблема у зв'язку з ідеями творчості та розвитку, життєвого шляху особистості.

У гуманістичній психології як основні предмети дослідження виступають: вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, психічне здоров'я, міжособистісні стосунки.

Людина не може бути пізнана в результаті наукового вивчення його часткових функцій. Людське буття розгортається в контексті людських відносин (інакше кажучи, людина не може бути пояснений своїми частковими функціями, в яких не приймається в розрахунок міжособистісний досвід). Людина усвідомлює себе. Людина має вибір (людина не є пасивним спостерігачем процесу свого існування: вона творить свій власний досвід).

Людина інтенціальна (людина звернена у майбутнє, в її житті є мета, цінності та сенс).

Гуманістична психологія вважає, що людині не властиві природжені інстинкти жорстокості й агресії, на відміну від представників психоаналізу. Навпаки, в них закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх допомагати одне одному. Потреба в самоактуалізації своїх можливостей і здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою – видатним людям.

Психоаналіз на противагу гуманістичній психології досліджує особистість, яка постійно перебуває в конфлікті із собою.

Фундаментиальний принцип психоаналізу полягає у тверджені, що психологія особистості визначається тенденціями пошуку задоволення та уникнення болю. Цей принцип називається принципом задоволення. Цей принцип активно керує особистістю в перші роки життя. Саме перші переживання задоволення і фрустрації грають вирішальну роль у подальшому розвитку особистості. Всі почуття, думки, імпульси мають першопричину, тобто певні події, які вплинули на їх виникнення. Вони створюються в результаті попередніх переживань індивіда. Через глибокий аналіз можна визначити конкретний зв’язок теперішнього і минулого.

Особистість за психоаналізом розвивається у конфлікті між своїми біологічними потребами за які відповідає частинка «Воно», яку приглушує «Над-Я», совість людини.