59. Особистість у Східному соціокультурному середовищі

Йога та індійська соціокультурна традиція

Йога поділяється на два напрямки: по-перше, вона охоплює практично всю практику релігії і аскези в Індії, до неї відносяться медитація, фізичні вправи і священні піснеспіви. По-друге, йога - це особлива школа індійської філософії; її основоположником і систематизатор вважається Патанджалі. Вперше йога згадується в давньоіндійських Ведах, самому древньому з відомих літературних джерел. Коріння практики йоги йдуть у глиб індійської передісторії.

У цілому йога включає всі систематичні навчання, спрямовані на самореалізацію через заспокоєння психіки та зосередженості свідомості на самому «я» - безсмертної незмінної сутності всіх людей. Сутність йоги – трансферизація душі за допомогою конкретних практичних вправ, спрямованих на перетворення нашої свідомості. Вона встановлює глибокі зв’язки душі з енергією або праною, що об’єднує фізичной світ і свідомість, шлях до глибинного чистого Я.

Система дзен-будизму

В основі буддистського мислення лежить концепція існування, що характеризується непостійністю, відсутністю незнищенне «я», або душі, і незадоволеністю або стражданням, які є головними атрибутами цього світу. З цих характеристик виводяться основні принципи буддизму: Чотири благородні істини і Вісімкове шлях. Дзен-буддизм грунтується на практиці медитації як засобі безпосереднього сприйняття принципів і істин буддизму, чи досягнення «просвітління». В буддизмі постулюється два ідеальних людських істоти: архат і бодхісаттва.

Згідно буддизму, існуванню притаманні три основні характеристики: мінливість, відсутність «я» і незадоволеність.

Основні принипи, 4 благородних істини:

• Існування незодоволеності неминуче

• Незадоволеність є наслідком бажання або пристрасті

• Викорінення пристрасті викликає припинення страждання

• Існує спосіб викорінення пристрасті – це 8-річний шлях (серединний шлях), це є привильна мова, правильна дія, правильний спосіб життя, правильне мислення, правильне розуміння)

Суфізм та ісламська соціокультурна традиія

Суфізм - це зібрання навчань, виявлених у безлічі різноманітних форм, але мають одну спільну мету: подолання звичайних особистісних обмежень і недосконалості сприйняття. Суфізм - це не просто набір теорій або гіпотез, різні джерела описували його як шлях любові, шлях відданого служіння і шлях пізнання. Завдяки багатьом проявам суфізму можна знайти підхід, що допомагає подолати інтелектуальні та емоційні перешкоди на шляху духовного розвитку особистості. Суфізм не прагне пояснити всі проблеми, пов'язані з людською поведінкою, його завдання полягає в тому, щоб дати корисне знання, знання, яке допоможе людині зрозуміти самого себе, власну особистість та її межі, а також допоможе йому знайти в собі божественну іскру. 

60. Психологічні теорії мотивації

Погляди на сутність і походження мотивації людини протягом усього часу дослідження розташовувалися між двома філософськими течіями: раціоналізмом та ірраціоналізмом. Відповідно до раціоналістичної позиції людина являє собою унікальну істоту особливого роду, яка не має нічого спільного з тваринами. Вважається, що тільки вона наділена розумом, мисленням і свідомістю, має волю і свободу вибору дій. Мотиваційне джерело людської поведінки убачається виключно в розумі, свідомості і волі людини.

Намагаючись зрозуміти соціальну поведінку людини за аналогією з поведінкою тварин 3. Фрейд і У. Макдаузлл зробили спроби зводити усі форми людської поведінки до природжених інстинктів. У теорії 3. Фрейда таких інстинктів було три: інстинкти життя, інстинкт смерті й інстинкт агресивності. У. Макдауалл запроопонував набір з десятьох інстинктів: інстинкт винахідництва, інстинкт будівництва, інстинкт цікавості, інстинкт утечі, інстинкт стадності, інстинкт забіякуватості, репродуктивний (батьківський) інстинкт, інстинкт відрази, інстинкт самоприниження, інстинкт самоствердження.

Поведінкова концепція мотивації розвивалася як логічнее продовження ідей Д. Уотсона в теорії, що пояснює поведінку.

З 30-х рр. XX ст. з'являються і виділяються спеціальні концепції мотивації,, що стосуються тільки людини. Однією з перших таких коніцепцій стала теорія мотивації, запропонована К. Левіном. Слідом за нею були опубліковані роботи представників гуманістичної психології, таких як А. Маслоу, Г. Оллпорт, К. Роджерс та ін.

Американський дослідник мотивації Г. Маррей разом з переліком первинних потреб, виділеним У. Макдауеллом, запропонував список вторинних (психогенних) потреб. Це - потреби досягнення успіхів, аффіліація, агресія, потреби незалежності, протидії, поваги, приниження, захисту, домінування, привертання уваги, уникання шкідливих впливів, уникання невдач, заступництва, порядку, гри, неприйняття, осмислення, сексуальних стосунків, допомоги, взаєморозуміння.

Інша класифікація людських потреб за ієрархічно побудованими групами, послідовність яких вказує на порядок появи в цілому мотиваційної сфери, була запропонована А. Маслоу. Відповідно до його концепції в людини з народження послідовно з'являються і супроводжують особистісне дорослішання такі класи потреб: