53. Типи людей та «локус контролю», інтроверсія - екстраверсія, нейротизм

Вперше методи дослідження «локусу контролю» розроблено в 60-х рр. (Д. Роттер). Ця шкала заснована на положенні: люди різняться між собою в тому, де вони локалізують контроль над значущими для себе подіями. Можливі два локусу контролю і відповідно два типи людей: 1) екстернали - коли людина думає, що події, які відбуваються з нею, є результатом зовнішніх сил, випадку, обставин, інших людей тощо і 2) інтервали - коли людина інтепретує значущі події як результат власних зусиль

Інтернали вважають, що більшість важливих подій їхнього життя були результатом їхніх власних дій і відчувають власну відповідальність за ці події і за те, як складається їхнє життя в цілому. Але вони беруть на себе відповідальність і за всі негативні події, схильні обвинувачувати себе в невдачах, прикрощах, стражданнях. Інтерналу властива активна життєва позиція, незалежність і відповідальність за себе.

Екстернали, навпаки, частіше пасивні, песимістичні, відчувають, що від них нічого не залежить, усе залежить від обставин, а вони - «пішаки» у цьому житті, і навіть свої успіхи, досягнення і радощі приписують зовнішнім обставинам, везінню, щасливій долі або допомозі інших людей.

К. Юнг поділяє людей за складом особистості на екстравертів («звернених зовні») та інтровертів («звернених усередину себе»).

Екстраверти товариські, активні, оптимістичні, рухливі, у них сильний тип вищої нервової діяльності (в.н.д.), за темпераментом вони сангвініки або холерики.

Інтроверти нетовариські, стримані, відділені від усіх, у своїх вчинках орієнтуються в основному на власні уявлення, серйозно ставляться до прийняття рішення, контролюють свої емоції. До інтровертів належать флегматики і меланхоліки.

Проте в житті рідко зустрічаються абсолютно чисті екстраверти або інтроверти. У кожному з нас є риса як тих, так і інших, це залежить від уроджених рис н.с, віку, виховання, життєвих обставин.

X. Айзенк вважає, що особистість людини включає чотири рівні: І - рівень окремих реакцій; II - рівень звичних реакцій; III - рівень окремих рис особистості; IV - рівень типових рис: інтро-екстраверсія, емоційна нестабільність (нейротизм), психопатичні риси, інтелект. Нейротизм - це емоційно психологічна нестійкість, схильність до психотравм. В осіб з підвищеним нейротизмом через зайву вразливість і образливість, навіть дріб'язкові, може виникати емоційний стрес, вони довго переживають конфлікти, «не можуть узяти себе в руки», часто пригнічені, засмучені, дратівливі, тривожні, коло їхніх друзів звичайно звужується. Ці риси досить стійкі і можуть бути згладжені в процесі наполегливого самовиховання. Екстраверсія у поєднанні з підвищеним нейротизмом обумовлює прояв темпераменту холерика; «інтроверсія + нейротизм» визначає темперамент меланхоліка; протилежність нейротизму - емоційна сталість, врівноваженість у поєднанні з екстраверсією виявляється як сангвіністичнии темперамент, у поєднанні з інтроверсією - як флегматичний.