43. Фізіологія стресу

Можна виділити три фізіологічних механізми стресу.

По-перше, у корі головного мозку формується інтенсивне стійке вогнище збудження, так звана домінанта, що підкорює всю діяльність організму, усі вчинки і помисли людини. Виходить, для заспокоєння треба ліквідувати, розрядити цю домінанту або ж створити нову, конкуруючу. Всі відтяжні прийоми (читання захоплюючого роману, перегляд кінофільму - переключення на заняття улюбленою справою) фактично спрямовані на формування конкуруючої домінанти. Чим захопливіша справа, на яку намагається переключитися засмучена людина, тим легше їй створити конкуруючу домінанту.

По-друге, слідом за появою домінанти розвивається особлива цінна реакція - збуджується одна з глибинних структур мозку - гіпоталамус, що змушує сусідню залозу - гіпофіз - виділяти у кров велику порцію адренокортикотропного гормону (АКТГ). Під впливом АКТГ надниркові залози виділяють адреналін та інші фізіологічно активні речовини (гормони стресу), що викликають багатосторонній ефект: серце починає скорочуватися частіше і сильніше (пригадаємо, як воно «вискакує» з грудей при страху, хвилюванні, гніві), кров'яний тиск підвищується (може розболітися голова, виникнути серцевий приступ), частішає дихання. У цій фазі підготовляються умови для інтенсивного м'язового навантаження. Але сучасна людина, на відміну від первісної, слідом за стресом звичайно не пускає в хід м'язову енергію, що зібралася, тому в неї в крові ще довго циркулюють біологічно активні речовини, що не дають заспокоїтися ні нервовій системі, ні внутрішнім органам. Необхідно нейтралізувати гормони стресу, і кращий помічник тут - фізкультура, інтенсивне м'язове навантаження.

По-третє, через те що стресова ситуація зберігає свою актуальність, до кори головного мозку знову і знову надходять імпульси, що підтримують активність домінанти, а в кров продовжують виділятися гормони стресу. Отже, треба знизити для себе значущість цього незадоволеного бажання або ж відшукати шлях для його реалізації.

Деякі люди, зазнавши емоційного стресу, намагаються вирішити свої проблеми за допомогою заспокійливих засобів або алкоголю. Медикаментозні засоби знижують активність вогнища збудження в корі головного мозку, гальмують діяльність гіпоталамуса, зменшують викид у кров фізіологічно активних речовин, перешкоджають їх впливу на серцево-судинну систему, але при систематичному вживанні деяких з них виникає хвороблива пристрасть, наркоманія. Найбільш безпечні в цьому плані настої валеріани та інших заспокійливих лікарських трав.

Одним з найпотужніших засобів відновлення емоційної рівноваги є аутотренінг - особлива методика самонавіювання на фоні максимального м'язового розслаблення. Запропонував термін і детально розробив методику аутотренінгу (АТ) німецький професор-психіатр Шульц (1884-1970). АТ допомагає швидко зняти нервово-м'язову напруженість, хвилювання, головний біль, млявість, дратівливість, дозволяє керувати настроєм.

44. Поняття і будова людської діяльності

Діяльність можна визначити як специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього світу, включаючи самого себе й умови свого існування. У діяльності людина створює предмети матеріальної і духовної культури. Творчий характер людської діяльності виявляється в тому, що завдяки їй вона виходить за природні межі, тобто перевершує свої генотипно обумовлені можливості. Внаслідок творчого характеру власної діяльності людина створила знакові системи, знаряддя впливу на себе і природу. Користуючись цими знаряддями, вона побудувала сучасне суспільство, міста, машини. Історичний прогрес зобов'язаний своїм походженням саме діяльності, а не удосконалюванню біологічної природи людей.

Діяльність людини в основному породжується і підтримується штучними потребами. Це - потреби в пізнанні (науковому і художньому), творчості, у моральному самовдосконаленні тощо.

Основні характеристики людської діяльності:

1. Діяльність людини носить продуктивний, творчий, характер.

2. Діяльність людини пов'язана з предметами матеріальної і духовної культури, що використовуються нею або як інструменти, або як предмети задоволення потреб, або як засоби власного розвитку.

3. Діяльність людини перетворює її саму, її здібності, потреби, умови життя.

4. Людська діяльність в її різноманітних формах і засобах реалізації є продуктом історії.

5. Предметна діяльність від народження людям не дана. Вона «задана» у культурному призначенні і способі використання навколишніх предметів. Таку діяльність необхідно формувати і розвивати в навчанні і вихованні.

Діяльність завжди цілеспрямована, активна, націлена на створення деякого продукту. Діяльність людини має такі основні характеристики: мотив, мету, предмет, структуру і засоби.

Мотивом діяльності називається те, що спонукає її, заради чого вона здійснюється. Як мотив звичайно виступає конкретна потреба, що у ході і за допомогою даної діяльності задовольняється. Мотиви людської діяльності можуть бути найрізноманітнішими:

• органічними (спрямовують на задоволення природних потреб організму),

• функціональними (спонукають до різного роду культурних форм активності, наприклад до ігор і занять спортом),

• матеріальними (спрямована на створення різноманітних предметів)

• соціальними (одержання визнання і повагу оточуючих)

• духовними (пов'язані із самовдосконаленням людини).

Метою діяльності є її продукт. Він може являти собою реальний фізичний предмет, створюваний людиною, певні знання, вміння та навички, що одержуються в ході діяльності, творчий результат (думка, ідея, теорія, витвір мистецтва).

Предметом діяльності називається те, з чим вона безпосередньо має справу. Так, наприклад, предметом пізнавальної діяльності є всякого роду інформація, предметом навчальної діяльності - знання, вміння та навички, предметом трудової діяльності - створюваний матеріальний продукт.

Усяка діяльність має певну структуру. У ній зазвичай виділяють дії й операції як основні складові діяльності. Дією називають частину діяльності, що має цілком самостійну, усвідомлену людиною мету. Наприклад, дією, включеною у структуру пізнавальної діяльності, можна назвати одержання книги, її читання.

Операцією іменують спосіб здійснення дії. Характер операції залежить від умов виконання дії, наявних у людини вмінь і навичок, інструментів і засобів виконання дії.

Засобами здійснення діяльності є інструменти, якими людина користується, виконуючи ті або інші дії й операції.

Мотивація діяльності у перебігу її розвитку не залишається незмінною. У міру розвитку людини, з віком, відбувається зміна мотивації її діяльності.