- •Предмет і завдання курсу „Психологія особистості”.
- •Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.
- •Сутність поняття „особистість” у психодинамічних теоріях особистості.
- •Сутність поняття „особистість” у когнітивних теоріях особистості.
- •Сутність поняття „особистість” у гуманістичних теоріях особистості.
- •Сутність поняття „особистість” у вітчизняних теоріях особистості.
- •Структура особистості о.М.Леонтьєва.
- •Динамічна структура особистості к.К.Платонова.
- •Мотиваційна сфера особистості.
- •Потреби як джерело активності особистості.
- •Визначте роль цінностей в процесі функціонування особистості.
- •14. Порівняльний аналіз розуміння особистості представниками гуманістичної психології та психоаналітичного підходу.
- •15. Поняття про психологічний захист.
- •17.Особистість і темперамент.
- •18.Особистість і характер.
- •19. Особистість і здібності.
- •20. Сутність поняття “спрямованість особистості”.
- •21. “Ядро особистості”
- •22. Сутність ієрархічної теорії мотивації Маслоу.
- •23. Сутність “зсуву мотиву на мету” (за Леонтьєвим)
- •24. Становлення і розвиток особистості з позиції психоаналізу.
- •26. Умови становлення і розвитку особистості: гуманістична психологія.
- •27. Основні психосоціальні стадії розвитку особистості за е. Еріксоном.
- •29. Стадії розвитку особистості за г.С. Костюком
- •30. Критерії психологічно-зрілої особистості з позиції гуманістичної психології
- •31. Психодинамічний напрям щодо психологічно зрілої особистості.
- •32. Психологічно зріла особистість з позиції вітчизняної психології
- •33. Проблема особистісного вибору і сенс життя
- •34. Акцентуації характеру ( а.Є. Лічко)
- •35. Особистість і характер людини
- •36. Загальна характеристика невротичної особистості.
- •37. Соціальні типи характерів за е. Фроммом
- •48. Самооцінка і рівень домагань.
- •39. Здібності, задатки та індивідуальні відмінності.
- •40. Поняття про волю.
- •41. Вольова регуляція поведінки
- •42. Емоції та особистість
- •43. Фізіологія стресу
- •44. Поняття і будова людської діяльності
- •45. Види і розвиток людської діяльності
- •46. Уміння, навички і звички
- •47. Поняття і види спілкування
- •48. Роль спілкування в психічному розвитку людини
- •49. Роль дитинства в становленні особистості
- •50. Психологія юнацького віку і формування самосвідомості
- •51. Соціалізація особистості.
- •52. Типи неправильного виховання
- •53. Типи людей та «локус контролю», інтроверсія - екстраверсія, нейротизм
- •54. Психологічні характеристики
- •55. Система регуляции личности
- •56. Система стимуляции личности
- •57. Система стабилизации личтости
- •58. Система индикации личности.
- •59. Особистість у Східному соціокультурному середовищі
- •60. Психологічні теорії мотивації
22. Сутність ієрархічної теорії мотивації Маслоу.
Американський психолог, один з основоположників гуманістичної теорії А.Маслоу (1907-1970) головною характеристикою особливості вважав потяг до самоактулізації, самовираження, розкриття потенцій до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро. Він стверджував, що людині, як і тварині, не властиві природжені інстинкти жорстокості і агресії, як вважав З.Фрейд. Навпаки, в них закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх допомагати одне одному. Потреба в самоактулізації своїх можливостей і здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою –видатним людям. Суспільство може процвітати, якщо воно знаходить шляхи розвитку здорових, сильних, розумово повноцінних особистостей. Поступ суспільства відбувається не революційним шляхом, не соціальними перетвореннями, а задоволенням гуманістичних потреб.
За А.Маслоу, ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати в певних умовах. Однак ці потреби в самоактулізаціі задовольняються лише за умов задоволення інших потреб і передусім фізіологічних. Більшості ж людей не вдається досягти задоволення навіть нижчих потреб. Ієрархію потреб, згідно з Маслоу, складають:
фізіологічні потреби (усе, що необхідно для підтримки життя, — їжа, одяг, житло);
потреби в безпеці;
потреби в любові й прихильності;
потреби у визнанні та оцінці;
потреби в само актуалізації здібностей і талантів;
Самоактуалізації досягає лише невелика кількість людей, котрі являють собою особистості, Маслоу називає такі їхні особливості, як невимушеність у поведінці, ділову спрямованість, вибірковість, глибину та демократичність у стосунках, незалежність, творчі прояви та ін.
23. Сутність “зсуву мотиву на мету” (за Леонтьєвим)
Механізм зсуву мотиву – механізм створення мотивів, помічений в теорії діяльності. Суть його у тому, що ціль, раніше спрямована на реалізацію через мотив, з часом набуває самостійної сили – сама стає мотивом. Перетворення цілі на мотив може відбутися тільки, якщо накопичуються позитивні емоції. Предмет не може стати мотивом по замовленню навіть при дуже сильному бажанні. Повинен пройти тривалий період накопичення позитивних емоцій – своєрідних мостів, з’єднуючих предмет з системою існуючих мотивів, поки новий мотив не буде включений в цю систему. Процес зсуву мотиву підпорядковується загальному правилу: той предмет, ідея, ціль, який тривало та стійко накопичував позитивні емоції , - перетворюється в самостійний мотив. Так відбувається зсув мотиву на ціль, кажучи по іншому, ціль набуває статус мотиву. Такий механізм діє на всіх етапах розвитку особистості, лише з віком змінюються та ускладнюються ті головні мотиви спілкування, які насичують позитивними емоціями дії, що освоюються, - бо ж по мірі росту все розширюється коло соціальних контактів та зв’язків.
Приклад. Припустимо, що учня першокласника не вдається посадити за уроки. Припустимо тепер, що дитині говорять: до тих поки ти не зробиш уроків, ти не підеш гратися. Нехай таке зауваження діє і дитина виконує домашнє завдання. Таким чином в даному випадку ми спостерігаємо наступне: дитина хоче отримати хорошу оцінку, хоче виконати і свій борг. Для її свідомості ці мотиви без сумніву існують. Та вони для неї психологічно не діючі, а дійсно діючим для неї являється інший мотив: отримати можливість піти гратися.
Дитина почала готувати уроки під впливом мотиву, який ми спеціально для неї створили. Та проходить тиждень-другий, і ми бачимо, що дитина сама сідає за завдання, вже за власним бажанням, за власною ініціативою. Вона робить тепер уроки тому, що хоче отримати хорошу оцінку.
Справа в тому, що при деяких умовах результат дії являється більш значущим, ніж мотив, реально спрямовуючий на цю дію. Дитина починає з того, що добросовісно готує домашні завдання, маючи на увазі швидше піти гратися. В результаті ж це приводить до набагато більшого: не лише до того, що вона отримує можливість іти гратися, алетй отримувати хороші оцінки. Відбувається нове (опредмечування) її потреб, а це значить, що вони піднімаються на ступінь вище.
