
- •Предмет і завдання курсу „Психологія особистості”.
- •Співвідношення понять „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.
- •Сутність поняття „особистість” у психодинамічних теоріях особистості.
- •Сутність поняття „особистість” у когнітивних теоріях особистості.
- •Сутність поняття „особистість” у гуманістичних теоріях особистості.
- •Сутність поняття „особистість” у вітчизняних теоріях особистості.
- •Структура особистості о.М.Леонтьєва.
- •Динамічна структура особистості к.К.Платонова.
- •Мотиваційна сфера особистості.
- •Потреби як джерело активності особистості.
- •Визначте роль цінностей в процесі функціонування особистості.
- •14. Порівняльний аналіз розуміння особистості представниками гуманістичної психології та психоаналітичного підходу.
- •15. Поняття про психологічний захист.
- •17.Особистість і темперамент.
- •18.Особистість і характер.
- •19. Особистість і здібності.
- •20. Сутність поняття “спрямованість особистості”.
- •21. “Ядро особистості”
- •22. Сутність ієрархічної теорії мотивації Маслоу.
- •23. Сутність “зсуву мотиву на мету” (за Леонтьєвим)
- •24. Становлення і розвиток особистості з позиції психоаналізу.
- •26. Умови становлення і розвитку особистості: гуманістична психологія.
- •27. Основні психосоціальні стадії розвитку особистості за е. Еріксоном.
- •29. Стадії розвитку особистості за г.С. Костюком
- •30. Критерії психологічно-зрілої особистості з позиції гуманістичної психології
- •31. Психодинамічний напрям щодо психологічно зрілої особистості.
- •32. Психологічно зріла особистість з позиції вітчизняної психології
- •33. Проблема особистісного вибору і сенс життя
- •34. Акцентуації характеру ( а.Є. Лічко)
- •35. Особистість і характер людини
- •36. Загальна характеристика невротичної особистості.
- •37. Соціальні типи характерів за е. Фроммом
- •48. Самооцінка і рівень домагань.
- •39. Здібності, задатки та індивідуальні відмінності.
- •40. Поняття про волю.
- •41. Вольова регуляція поведінки
- •42. Емоції та особистість
- •43. Фізіологія стресу
- •44. Поняття і будова людської діяльності
- •45. Види і розвиток людської діяльності
- •46. Уміння, навички і звички
- •47. Поняття і види спілкування
- •48. Роль спілкування в психічному розвитку людини
- •49. Роль дитинства в становленні особистості
- •50. Психологія юнацького віку і формування самосвідомості
- •51. Соціалізація особистості.
- •52. Типи неправильного виховання
- •53. Типи людей та «локус контролю», інтроверсія - екстраверсія, нейротизм
- •54. Психологічні характеристики
- •55. Система регуляции личности
- •56. Система стимуляции личности
- •57. Система стабилизации личтости
- •58. Система индикации личности.
- •59. Особистість у Східному соціокультурному середовищі
- •60. Психологічні теорії мотивації
21. “Ядро особистості”
Ядро особистості складають, За Киричук:
1)життєві дизпозиції (інстинкти, імпульси) ;
Серед життєвих диспозицій важливою є перевага любові до життя у всіх його проявах над подоланням свого життя та інших шляхом руйнування; підвищена увага до власної персони та ін. Життєві диспозиції особистості проявляються в соціально-психологічних особливостях діяльності, зокрема у психології ділового спілкування.
2)мотиви, або спонуки (потреби духовні, соціальні, культурні, потяги, пристрасті тощо); – це динамічні психічні сили, що проявляються як стан внутрішньої напруги, що спонукають особистість до цілеспрямованої активності. Найважливіший компонент життєвих спонук – потреби.
У психології є численні класифікації потреб. За А. Маслоу – це потреби фізіологічні, безпеки, належності і любові, поваги, самоактуалізації (використання своїх здібностей і талантів). Класифікація потреб за Е. Фроммом: у встановленні зв’язків з іншими через підкорення, владу, любов; у подоланні себе через творення або руйнування; в самоідентичності – задоволення шляхом належності до певної групи або рухом до індивідуальності; в системі цінностей та ін
3)можливості, або потенціали (потенціал, гнів, любов).
Виділяють такі потенціали:
Афективний. Включає відносно короткочасні емоційні стани, які пов’язані з різкою зміною важливих для особистості життєвих обставин, а також переживань нею свого ставлення до себе (інтерес, образа, радість, презирство, подив, страх, сором, гнів, вина). Це і є емоційна реакція на успіх і невдачу.
Аксіологічний. Характеризується успадкованою здатністю особистості до вільного вибору цінностей. Цінність – це інтуїтивний пошук істини, ідей.
За Е.Фромом, ми маємо одну продуктивну орієнтацію і чотири непродуктивні. Продуктивна формується на основі любові, праці і думки. Непродуктивні - співвідношення трьох іпостасей:
рецептивний тип, де джерело благ перебуває поза особистістю (звідси прагнення заволодіти людьми і речами);
експлуататорський тип – наявність агресії стосовно людей і речей;
нагромаджувальний тип – прагнення зберегти те, що є в наявності;
ринковий тип – сприймання самого себе як товару.
Когнітивний. Е. Фром писав: «Будучи відірваними від природи, ми вимушені самостійно формувати концепцію свого «Я», виховувати в собі здатність відповідально заявити: «Я – це я». Як результат цього процесу - розвиток самосвідомості, здатності особистості самовідображувати себе, сприймати себе зі сторони, рефлектувати з приводу своїх можливостей, що є важливим фактором його становлення, розвитку та самовдосконалення. Психічні образи – Я-фізичне, Я-психічне, Я-соціальне, Я-духовне – змінюються в процесі розвитку відповідно до зміни успадкованих когнітивних можливостей і форм соціальної взаємодії.
Праксеологічний. Це – стійкість в умовах стерсових ситуацій, працездатність, психічний тонус, експресивність, вразливість, відмова від загрозливих та авторитарних методів впливу на іншу людину тощо.