4.2. Система управління охороною праці в органах дпс України

У сучасних ринкових умовах господарювання діяльність у галузі охорони праці в Україні передбачає багаторівневу систему управління охороною праці, функціональними ланками якої є відповідні структури державної законодавчої та виконавчої влади різних рівнів, управлінські структури організацій та установ, трудові колективи, професійні спілки. Ефективне функціонування цієї системи можливе за наявності прямих та зворотних зв'язків між її окремими ланками, чіткого виконання повноважень, які стосуються питань з охорони праці в межах кожної ланки системи.

Кінцевою метою функціонування системи управління охороною праці є підготовка та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. При цьому кожна ланка системи здійснює підготовку, прийняття та реалізацію цих рішень відповідно до свого рівня та функціональних обов'язків у системі управління охороною праці. З погляду вирішуваних питань усі ланки системи управління охороною праці можна поділити на дві групи:

• ланки, які забезпечують вирішення законодавчо-нормативних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці;

• ланки, у функціональні обов'язки яких входить забезпечення безпеки праці в умовах конкретної галузі.

До першої групи ланок системи управління охороною праці входять органи державної законодавчої ініціативи й органи державного управління охороною праці, в тому числі: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Державний департамент з нагляду за охороною праці; Міністерства, в тому числі і Державна податкова адміністрація України; інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації; місцеві ради.

Державна податкова адміністрація України як ланка управління охороною праці, визначає науково-технічну політику своєї галузі щодо питань охорони праці, розробляє і забезпечує реалізацію комплексних заходів щодо поліпшення безпеки праці, здійснює методичне керівництво діяльністю підрозділів галузі з охорони праці, співпрацює з галузевими профспілками щодо вирішення питань безпеки праці, організовує у встановленому порядку навчання та перевірку знань правил і норм охорони праці працівниками своєї галузі, створює внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці [15, с. 23-25].

ВИСНОВКИ

Перебуваючи на практиці у відділі правового забезпечення Державної податкової інспекції я ознайомилась з нормативними актами, які регулюють їх діяльність, із завданнями та функціями відділу: по організації правової роботи спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог діючого законодавства; позовною роботою; роботою по захисту інтересів органів ДПС при розгляді справ у судах; по роз'ясненню змісту нормативно-правових актів та ознайомилась із взаємодією відділу правового забезпечення з іншими відділами в межах ДПІ.

Підводячи підсумок необхідно зазначити, що у вирішенні глобального завдання сучасності – побудови правової держави в Україні юридичній службі у структурі того чи іншого відомства, окремо взятого підприємства належить величезна роль.

Правова робота, яка здійснюється юридичними підрозділами є елементом управління у сфері виробництва, соціальній, культурній та інших сферах життєдіяльності, що полягає у реалізації (дотриманні, застосуванні чи використанні) норм права. Правова робота являє собою комплекс заходів з дотримання державної дисципліни та законності у господарській діяльності, сфері управління та інших сферах життєдіяльності й має за мету забезпечення найбільш повного здійснення прав і обов’язків суб’єктів правовідносин, захисту законних прав та інтересів підприємств, організацій, громадян.

Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день діяльність служби правового забезпечення потребує удосконалення, а це залежить від багатьох факторів, а саме: від:

- вирішення соціально-економічних проблем у масштабах держави;

- удосконалення законодавства, зокрема податкового ( прийняття Податкового кодексу );

- успішного розв'язання відомчих проблем ( створення ефективно діючої структури органів ДПС );

- підготовки висококваліфікованих кадрів для системи ДПС, технічного та комп'ютерного забезпечення тощо.

В зв'язку з цим можна визначити головні напрями розвитку податкової служби в цілому, які притаманні і службі правового забезпечення, якими є:

1. Удосконалення законодавства. Необхідно досягти спрощення, стабільності, а отже, передбачуваності податкового законодавства, У майбутньому необхідно буде вводити обов'язкові перевірки ефективності запропонованих законів за допомогою імітаційних моделей.

2. Вирішення питання інформаційного забезпечення, його розширення, що дасть можливість автоматизувати процес оподаткування на кожній ланці податкової служби, ефективніше використовувати людські ресурси, співставляти відомості з різних джерел з метою виявлення ухилень від сплати податків.

3. Розширення бази оподаткування, за допомогою якого зменшиться податковий тиск на платників податків та підвищиться добровільна сплата податків і в кінцевому результаті збільшиться надходження до бюджету ( вивести кошти з тіні ).

4. Підвищення ефективності перевірок за рахунок автоматизованого відбору платників для документальних перевірок, що дасть змогу підвищити ймовірність виявлення ухилень від оподаткування при загальному зменшенні кількості перевірок та перевіряючи ( забезпечити невідворотність відповідальності правопорушників ).

5. Залучення до оподаткування тіньових коштів шляхом відстеження товарно-грошових потоків, підвищення ефективності контролю за використанням готівки, легалізації зовнішньоекономічної діяльності, запобігання використанню банківської системи у протиправних цілях.

6. Скорочення та ліквідація недоїмки, що досягаються шляхом поліпшення роботи з платниками податків заохочення їх до добровільної сплати податків, інших платежів та скорочення заборгованості перед бюджетом за рахунок реалізації майна боржника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України. – К.,1996.

2. Господарський процесуальний кодекс України. – К.,2001.

3. Про Державну податкову службу в Україні: Закон України від 05.02.98. №509/12//Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №29. – ст.190.

4. Про джерела фінансування органів державної влади: Закон України від 30.06.99.//Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №34. – ст. 274.

5. Про державну податкову інспекцію в м. Ірпені Київської області: Положення від . .2000 р.

6. Про відділ правового забезпечення, громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи: Положення від 02.09.02 р.

7. Про правове супроводження судових справ і ведення претензійної та позовної роботи в органах ДПС України: Положення від 15.02.1999 р. №59.

8. Претензійно-позовна робота органів ДПС України / І.В.Гончар, В.Т. Капріца, Г.М. Самілик: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України. – 2002. – 93 с.

9. Організація правового забезпечення діяльності органів ДПС України / Лонюк І.І., Самілик Г.М., Капріца В.Т.: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002 – 111с.

10. Касьяненко М.М., Гринюк М.В., Цимбал П.В. Організація роботи та управління органами державної податкової служби України: Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 229с.

11. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2001. – 240с.

12. Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін. Фінансове право: Навч. посібник. - Харків. – 1999.

13. Єпіфанов А.О., Д'яконова І.І., Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. – Київ. – 1999.

14. Фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисципліни. – 2-ге вид. перероб. і доп. / О.Р. Романенко, С.Я. Огородник, М.С. Зязюн, А.А. Славкова. – К.: КНЕУ, 2003. – 387с.

15. Охорона праці в органах державної податкової служби України: Навч. посібник / Є.П. Желібо, Н.І. Барабанова, В.В. Коваленко, А.І. Чмир, О.М. Кочергін / За ред. доктора хімічних наук Є.П. Желібо – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 230с.