4.1. Охорона праці в органах дпс

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Поняття „охорона праці” фактично розкриває головні напрями, які створюють систему забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників у процесі їх трудової діяльності, тобто ця система містить заходи, які окремо або в сукупності спрямовані на створення умов праці, що відповідають вимогам збереження життя та здоров'я працівників у процесі трудової діяльності.

Охорона праці спирається на комплекс державних законодавчих актів. Загальними законодавчими актами, що визначають основні положення щодо охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закони України „ Про охорону праці ”, „ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ”, „ Про пожежну безпеку ”, „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності „ та відповідні підзаконні акти [15, с.38].

Однією із специфічних форм людської діяльності є праця.

Традиційно термін „праця” використовується для позначення цілеспрямованої діяльності людини, у результаті якої створюються певні матеріальні чи духовні цінності, які використовуються суспільством.

У процесі праці залучається весь організм, продуктивно витрачаються мозок, м'язи, органи чуття, нерви людини, тому будь-яка праця має біологічну основу – фізіологічну та психологічну.

Галузь фізіології, яка вивчає зміни функціонального стану людини залежно від трудової дисципліни і розробляє найоптимальніші умови та режими праці і відпочинку, називається фізіологією праці.

Галузь науки психології, яка вивчає психологічні особливості різноманітних видів трудової діяльності залежно від суспільно-історичних і конкретних виробничих умов, знарядь праці, методів навчання і психічних якостей особистості, називається психологією праці.

Праця людини носить різноманітний характер і за функціями, які людина виконує, поділяється на фізичну та розумову.

Фізична праця - це діяльність, пов'язана з конкретними предметними діями та виконанням енергетичних функцій.

Розумова праця пов'язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.

Фізична праця вимагає значної м'язової активності. Вона поділяється на два види: статичну і динамічну. Статична робота пов'язана з дією навантаження на верхні кінцівки, м'язи корпуса і ніг, при утриманні вантажу, при виконанні робіт сидячи або стоячи.

Динамічна робота пов'язана з переміщенням тіла людини, її рук, ніг, пальців у просторі якщо у процесі трудової діяльності працює більше 2/3 м'язів людини, то така робота називається загальною, при участі у роботі від 2/3 до 1/3 м'язів (м'язи тільки корпусу, рук та ніг) – регіональною. При локальній динамічній фізичній роботі працює менше 1/3 м'язів (наприклад, набір тексту на комп'ютері).

Розумова праця поєднує роботи, пов'язані із сприйманням і переробкою інформації, які потребують, переважно, напруження уваги, сенсорного апарату, пам'яті, а також активізації процесів мислення, емоційної сфери (управління, творчість, викладання, наука, навчання тощо).

Працівники податкової служби в основному виконують розумову роботу, яка визначається надмірним зростанням обсягів інформації, дефіцитом часу для її переробки, підвищеною особистою відповідальністю за прийняте рішення, нервово-емоційним напруженням, періодичним виникненням конфліктних ситуацій.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не говорить про її легкість. Основним працюючим органом при цьому виступає мозок. При інтенсивній інтелектуальній діяльності потреба мозку в енергії підвищується і складає 15 – 20 % від загального об'єму енергії в організмі. При цьому вживання кисню 100г кори головного мозку в 5 разів більше, ніж витрати скелетними м'язами тієї ж ваги при максимальному навантаженні. Під час розумової діяльності значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам'яті, навантаження на зоровий та слуховий аналізатори.

Для розумової діяльності характерні напруження уваги, сприйняття, пам'яті, велика кількість стресів, малорухливий спосіб життя, вимушена одноманітна поза – все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.

Для людей розумової праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги – в середньому у 5-10 разів вище, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму – втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Усе це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму. При виконанні людиною розумової праці мають місце зсуви у вегетативних функціях людини: підвищення кров'яного тиску, зміни ЕКГ, збільшення легеневої вентиляції і вживання кисню, підвищення температури тіла. Після закінчення розумової праці втома залишається довше ніж при фізичній праці.

Люди, які займаються розумовим видом діяльності, навіть у стані перевтоми, здатні довгий час виконувати свої обов'язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.

В основному, люди розумової діяльності не в змозі вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8-12 годин на добу, а майже постійно, з короткими переключеннями.

Фізична праця пов'язана із м'язовою активністю. Різні види діяльності м'язів людини, залежно від кількості роботи, що виконується за одиницю часу, можна поділити на 3 групи:

1. Роботи помірної потужності (майже всі види роботи).

2. Роботи великої потужності ( тяжкі роботи, які лише зрідка зустрічаються ).

3. Роботи граничної потужності ( які не часто зустрічаються ).

У діяльності працівників органів податкової служби зараз переважають роботи помірної потужності, які за величиною енерговитрат поділяються на три категорії:

- легкі;

- середньої важкості;

- важкі;

Фізична тяжкість для працівників податкової служби визначається ступенем напруження фізіологічних функцій, процесом зниження витривалості, робочою позою, характером робочих рухів, завантаженістю робочого дня.

Необхідно зазначити, що на здоров'я працюючих вагомо впливають фактори виробничого середовища. Органи державної податкової служби України зосереджені в основному в містах, районах, які характеризуються власним мікрокліматом і комплексом факторів, що негативно впливають на працюючих. До них належать: шум; забруднення атмосфери токсичними речовинами, в першу чергу сполуками сірки, важкими металами оксиду вуглецю, продуктами неповного згорання органічного палива ( автотранспорт ); запиленість повітря, недостатня кількість ультрафіолетового опромінення, підвищений рівень тонізуючих та електромагнітних випромінювань тощо.

На працівника ДПС України, також діють небезпечні виробничі фактори, обумовлені знаряддям праці, з яким він взаємодіє у трудовому процесі. Державна податкова служба належить до невиробничої сфери, і знаряддями праці у цій системі є технічне оснащення управлінської праці: персональні електронно-обчислювальні машини, автоматизовані інформаційні системи, периферійна та копіювальна техніка, засоби зв'язку, зокрема стільникового зв'язку. Крім того, в приміщеннях податкової служби застосовується електроустаткування, електромережі, електричне освітлення, кондиціонери, які обумовлюють наявність потенційних небезпечних факторів, які можуть стати неприхованими небезпеками в наслідок ненормальної поведінки людини, або несправності обладнання. Експлуатація ксерокопіювальних апаратів у невідповідних умовах і без належного дотримання умов праці може призвести до погіршення стану здоров'я працюючих і перетворити машину з помічника у ворога. Під час експлуатації розмножувальних машин у повітря робочої зони виділяються озон, діоксид селену; робота розмножувальних машин супроводжується виникненням електростатичного поля, шуму, порушенням параметрів температури, швидкості руху та відповідної вологості повітря, можливий вплив інфрачервоного випромінювання.

Впровадження комп'ютерів та застосування комп'ютеризованих робочих місць дозволило суттєво полегшити працю податківців, прийом податкової звітності в електронному варіанті та інше. Після впровадження в Україні ідентифікаційних кодів громадян та організацій робота податкового інспектора без застосування інформаційної техніки, зокрема персонального комп'ютера, взагалі стала неможливою.

Оскільки робота користувачів комп'ютерів, зокрема в ДПІ районів і міст, найчастіше проходить за активної взаємодії з платниками податків, то виникають питання раціоналізації міжособистісних відносин. Цей комплекс питань порушує як психологічні, так і соціально-психологічні аспекти трудових відносин, які також є „факторами ризику”, що відчутно впливають на функціональний стан користувачів комп'ютерів.

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність має мікроклімат приміщень, під яким розуміють фізичний стан повітряного середовища, що визначається такими фізичними параметрами, як температура, вологість, швидкість повітря.

Серед причин виробничих травм та професійних захворювань, характерних для службовців органів ДПС України виділяють наступні:

• організаційні;

• технічні;

• санітарно-гігієнічні;

• психофізіологічні.

Організаційні причини - неякісне проведення навчання з питань охорони праці, відсутність контролю, порушення правил експлуатації транспортних засобів, невиконання заходів щодо охорони праці та правил протипожежної безпеки.

Технічні причини – несправність електрообладнання, з яким працюють працівники органів ДПС України; автомобільні аварії, в які можуть потрапити співробітники ДПС України при досить частих поїздках у службовому або особистому транспорті.

Санітарно-гігієнічні причини – недостатнє чи нераціональне освітлення робочих місць, незадовільні мікрокліматичні умови праці, наявність різноманітних випромінювань з боку працюючих комп'ютерів, копіювальної техніки, мобільних засобів зв'язку, порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні причини – фізичні та психологічні перевантаження організму людини, викликані напруженістю роботи (що характерно для окремих категорій співробітників ДПС України – інспекторів, службовців податкової міліції), невідповідність психофізіологічних даних працівників виконуваній роботі.

Одним із головних джерел утворення небезпечних ситуацій в органах ДПС є сама людина, тобто в основі вирішення проблеми безпеки праці лежить людський фактор. А це, в першу чергу, залежить від мотивації трудової діяльності, психологічного та фізичного стану людини – факторів, які можуть підвищувати або знижувати результативність роботи й обумовлюють безпеку праці. Тому процес праці та умови її безпеки для працівників ДПС України необхідно вивчати, враховуючи особистісні та індивідуально-типологічні особливості працюючого, оскільки помилки в процесі праці, ціна яких дуже висока, або небезпечна ситуація є наслідком зіткнення між якостями людини та особливостями конкретної професійної діяльності [15, с. 54-59].