Тема 15. Строки здійснення захисту цивільних прав та виконання цивільних обов'язків.

1) поняття та види строків у цивільному праві;

2) визначення та обчислення строків та термінів;

3) поняття, види і особливості застосування позовної давності;

4) початок перебігу, зупинення та переживання перебігу позовної давності;

5) відновлення позовної давності та наслідки спливу позовної давності.

ЦКУ: ст. 251-268; п.6 прикінцевих та перехідних положень; лист ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 "Про окремі питання застосування строків позовної давності";

1. Правова природа строків у цивільному праві чітко не визначена. Склалося кілька підходів, зокрема:

1) строки у системі юридичних фактів належать до подій (Г.Ф. Шершинєвіч, О.А. Пушкін);

2) строки є елементом складного фактичного складу і в системі юридичних фактів існує як самостійна категорія поруч з подією чи дією (В. П. Грібанов);

3) строки не належать ні до дій, ні до подій, не займають самостійного місця в системі ю.ф., а є лише темпоральною формою існування обставин реальної дійсності (В. В. Луць).

ЦКУ розрізняє строки та терміни (дати).

Строк – певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін – це момент у часі з настанням якого пов'язана дія чи подія яка має юридична значення (настання повноліття).

Класифікація строків:

1) в залежності від підстав встановлення розрізняють:

- строки, які встановлені законом, ін. НПА (законні строки); наприклад, строк набувальної давності (ч. 1 ст. 344);

- строки, встановлені правочином або договором (договірні). Наприклад, строк дії довіреності, строк дії договору позики;

- строки, встановлені рішенням суду (судові строки). Наприклад, строк відстрочки виселення наймача із займаного житлового приміщення після набрання чинності рішення суду.

2) в залежності від ступеня самостійності учасників у встановленні строків розрізняють:

- імперативні – чітко визначаються законом і не можуть бути змінено за домовленістю сторін. Наприклад, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір (ч. 1 ст. 446 ЦКУ);

- диспозитивні – строки, які можуть бути змінені за домовленістю сторін. Наприклад, договір оренди комунального, державного майна;

3) за правовими наслідками:

- правостворюючі строки. Наприклад, за загальним правилом моментом виникнення права власності у особи за договором є момент передачі речі (ч. 1 ст. 334 ЦКУ);

- правозмінюючі строки. Наприклад, Ч. 6 ст. 853 ЦКУ;

- правоприпиняючі строки. Наприклад, ч. 5 ст. 112 ЦКУ.

4) в залежності від визначеності:

- абсолютновизначені – містять вказівку на конкретний момент або період у часі;

- відносновизначені – строки, які характеризуються меншим ступенем визначеності, проте вони пов'язані з певним періодом або моментом у часі;

- невизначені – строки, коли законом або договором не встановлений часовий орієнтир, проте передбачається, що правовідносини мають часовий межі (ч. 2 ст. 938);

5) в залежності від розподілу обсягу прав та обов'язків сторін:

- загальний строк. Наприклад, загальний строк договору поставки;

- окремі строки. Наприклад, окремі строки поставки товару (декадні, квартальні);

6) за призначенням:

- строки здійснення цивільних прав - строки, протягом яких уповноважена особа має право реалізувати належні їй правомочності, що складають замість суб'єктивного права. Серед строків здійснення цивільних прав особливу групу займають присікальні (преклюзивні) строки - строк, який надається управомоченій особі для реалізації суб'єктивного права під загрозою припинення суб'єктивного права внаслідок його не здійснення або неналежного здійснення. Наприклад, це строк збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем житлового приміщення. Ст. 71 ЖКУ (житлового кодексу України), строк пред'явлення кредиторам спадкодавця вимог до спадкоємців (ч. 2, ч. 4 ст. 1281 ЦКУ).

- строки існування цивільних прав - періоди дії суб'єктивних прав у часі. Наприклад, строк дії довіреності.

- строки виконання цивільних обов'язків. Наприклад, ст. 530 ЦКУ.

- строки захисту цивільних прав - періоди у часі, протягом якого особа може реалізувати своє право на захист.

До строків захисту цивільних прав належать:

А) гарантій ні строки - протягом яких виготовлювач продукції, продавець гарантує належну якість товару - ст. 676 ЦКУ передбачає порядок обчислення гарантійного строку. Постановою КМУ України від 19.03.1994 р. "Про реалізацію окремих положень закону України "Про захист прав споживачів" передбачено перелік сезонних товарів, гарантійні строки за якими обчислюються з початку відповідного сезону.

Б) строки оперативного захисту - для негайного реагування особи на порушення її права. Наприклад, покупець за договором купівлі-продажу має право відмовитися від договору у разі відмови продавця передати поданий товар (ч. 1 ст. 665 ЦКУ).

В) претензійні строки - за чинним законодавством пред'явлення претензій не є обов'язковим. Ст. 5 ГПКУ передбачає, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання спорів за домовленістю між собою. Ст. 925 ЦКУ передбачає можливість пред'явлення претензій, що випливають із договору перевезення вантажу пошти. Порядок розгляду - ст. 315 ГКУ, зокрема, встановлено трьохісячний строк для розгляду перевізником заявленої претензії.

Г) процесуальні строки - строки, визначені законом або судом для вчинення процесуальних дій. Наприклад, ст. 67-73 ЦПКУ регламентують процесуальні строки у цивільному процесі, строки для вчинення процесуальних дій. Ст. 294 ЦПКУ - строк апеляційного оскарження (протягом 10 днів з дня оголошення).

Д) строки позовної давності. Позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

2. Порядок визначення та обчислення строків , встановлений ст. 251-255 ЦКУ.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Для обчислення строку важливо встановити початок перебігу строку та момент його закінчення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати абнастання події, з якою пов'язано його початок. Наприклад, договір позики був укладений 29.01.2013 р. В ньому зазначено, що строк дії договору - один місяць. Відповідно, початок перебігу строку з 30.01.2013 р., закінчення строку буде визначитися за правилами ч. 3 ст. 254 ЦКУ, а саме, останнім днем строку буде 28.02.2013 р.

Договір укладено 28.02.2012, строк дії 2 роки, початок - 29.02.2012 р., останній день 28.02.2014 р.

04.04.2013

10 днів

Поч. перебігу - 05.04.2013

Останній день - 15.04.2013, тому що 14.04.2013 - неділя (вихідний, визначений законом).

3. Позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду для захисту своїх цивільних прав та інтересів.

Право на позов розглядають у двох значеннях:

1) в матеріальному значенні - право особи вимагати від суду задозволення вимог і, відповідно, відновлення порушеного права;

2) у процесуального значенні - право особи на подачу позовної заяви до суду. Ч. 2 ст. 267 ЦКУ передбачає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Отже, право на позов в процесуальному значенні особа може реалізувати у будь-який час.

Позовна давність за ЦКУ поділяються на два види:

1) загальна позовна давність - розповсюджується на всі вимоги крім тих, щодо яких встановлена спеціальна позовна давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;

2) спеціальна позовна давність, яка встановлюється законом щодо окремих видів вимог.

Спеціальна позовна давність поділяється на:

- скорочену, яке менше у порівнянні з загальною позовною давністю. Ч. 2 ст. 258 передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки, про розірвання договору дарування, тощо.

- більш тривала позовна давність у порівнянні із загальною. Наприклад, ч. 3 ст. 322 ГКУ редбачає позовна давність в 30 р. щодо відшкодування збитків, завданих замовникові за договором підряду на капітал не будівництво протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань чи аварій.

ЦКУ містить новелу (ст. 259), що позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін у письмовій формі, але не може бути зменшена.

З 1 січня 2004 року згідно з ч. 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Ст. 268 ЦКУ визначає вимоги, на які позовна давність не поширюється. Наприклад, на вимогу вкладникам до банку про видачу вкладу.

4.початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 ЦКУ. За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідався або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Ч. 2-6 ст. 261 ЦКУ визначають окремі випадки визначення початку перебігу. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування наступних обставин:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджати надзвичайна або невідворотна за даних умов подія;

2) у разі відстрочки на виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. Наприклад, ЗУ від 29.11.2001 р. "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановив мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств у статутному капіталі яких частка держави складає не менше 25%. Інформаційний лист вищого господарського суду України від 18.05.2006 року "Про закон України про введення мораторію на примусову реалізацію майна" у п. 10 передбачає, що за позовами про звернення стягнення на відповідне майно зупинено перебіг строку позовної давності на весь час дії мораторію;

3) у разі зупинення дії закону або іншого НПА, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі збройних сил України або в ін. Створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведена на воєнний стан (!);

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності перебіг позовної давності продовжується з урахуванням того часу, що минув до його зупинення.

Переривання перебігу позовної давності має місце у випадках:

1) вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку;

2) пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги право на яку має позивач;

3) після переривання перебіг позовної давності починається заново и час, що минув до переривання до нового строку не зараховується;

5. Наслідки спливу позовної давності передбачені ст. 267 ЦКУ. Діє загальне правило: сплив позовної давності про застосування якої заявлена стороною у спорі є підставою для відмови у позові (особа не може реалізувати право на позов у матеріальному значенні).

Якщо особа виконала свої зобов'язання після спливу позовної давності, вона не має права вимагати повернення виконаного навіть якщо у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Ч. 1 ст. 73 ЦПКУ передбачає, що суд поновлює або продовжує строк, встановлений законом або судом за клопотанням сторони або ін. особи, у разі його припущення з поважних причин. Одже, суд може поновити строк позовної давності своєю ухвалою за клопотанням сторони або ін. осіб, якщо визнає причини пропуску позовної давності поважними. Поважні суть причин - це оціночне поняття (тяжка хвороба, непритомний стан).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, то порушень право підлягає захисту.