Тема 14. Представництво

1) поняття та суб'єкти представництва;

2) виникнення та види представництва;

3) поняття та форма довіреності;

4) передоручення та припинення представництва за довіреністю;

ЦКУ ст. 237-250, постанова КМУ від 15.06.1994 р. у редакції від 06.07.2006 р. "Про порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до матеріально посвідчених", порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Мінюста від 22.02.2012 р. #296/5, розділ 2, глава 4.

1. Представництво - це правовідношення, в якому одна сторона-представник зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

До суб'єктів представництва належать:

1) особа, яку представляють – це будь-який учасник цивільних правовідносин незалежно від обсягу його цивільної дієздатності;

2) представник – ф.о. або ю.о., яка наділена повноваженнями вчиняти правочини від імені другої сторони, яку вона представляє. Важливе значення має обсяг його цивільної дієздатності. Особа з повною цивільною дієздатністю. Виключенням є випадки, коли ф.о. працевлаштована у віці до 18 р. або до набуття нею цивільної дієздатності у повному обсязі і укладає правочини від імені особи, з якою перебуває у трудових відносинах.

3) треті особи – особи, з якими представник вчиняє правочин від імені особи, яку представляє. Повинні мати той обсяг цивільної дієздатності, який необхідний для вчинення конкретного правочину. При вчиненні правочину представником права т обов'язки виникають між особою, яку представляють і третіми особами.

Від дій представника необхідно відмежовувати дії інших осіб (наприклад, кур'єра).

Від дій рукоприкладника, оскільки р. не вчиняє правочин, а лише підписує правочин за ту сторону правочину, яка сама не здатна його підписати. Дії представника необхідно відмежовувати від дій осіб, які дають згоду на вчинення правочину або дозвіл (від дій піклувальника, органу опіки та піклування тощо, оскільки такі особи лише здійснюють контроль за доцільністю вчинення правочину і дотримання прав відповідних осіб).

2. Ч. 3 ст. 237 передбачає, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу ю.о. та з ін. підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Види представництва:

1) представництва за довіреністю (договірне представництво) – ст. 244 ЦКУ передбачає, що представництво, яке грунтується на договорі може здійснюватися за довіреністю. Договорами, які є підставами виникнення договірного представництва є договір доручення, агентський договір, договір про спільну діяльність.

Різновидом договірного представництва є комерційні представництво. Згідно ч. 1 ст. 243 ЦКУ комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладення ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Зокрема, комерційний агент, який діі на підставі атентського договору (ст. 295, 297 ГКУ).

2) представництво за законом (законне представництво) – це представництво, яке грунтується безпосередньо на приписах НПА. До законних представників належать: батьки (ч. 1 ст. 242 ЦКУ), опікуни (ч. 2 ст. 242 ЦКУ), прийомні батьки (ч. 4 ст. 256-2 СКУ), батьки-вихователі (ч. 4 ст. 256-6 СКУ), можуть бути й інші особи, у випадках, прямо передбачених законом.

3) представництво на підставі акта органу ю.о. - виникають, якщо орган ю.о. видає відповідний акт (наприклад, наказ про призначення на посаду), і діяльність особи пов'язана з укладенням правочинів від імені ю.о. (наприклад, продавець укладає договори купівлі продажу від імені ю.о. на підставі наказу про прийняття на роботу на посаду продавця).

Від представництва на підставі акту органу ю.о. слід відрізнятиметься діяльність самого органу ю.о. є діяльністю самої ю.о. і не є представництвом (ч. 3 ст. 92 ЦКУ) (Рясєнцев).

4) представництво на інших підставах, визначених законом.

3. Представництво, яке грунтується на договорі, на акті органу ю.о. Може здійснюватися і за довіреністю. Довіреність - це письмовій документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третьою особою. Нотаріуси посвідчують довіреність складено від імені однієї або кількох осіб на ім'я однієї особи або кількох осіб. Видача довіреності є односторонність правочином. Взалежності від обсягу повноважень, які надаються довірителем представникові розрізняють:

1) разова довіреність – на вчинення одного правочину. У довіреності на укладення договору дарування особязково зазначається прізвище ім'я по-батькові або повне найменування обдаровуваного;

2) спеціальна – видається на вчинення однорідних юридичних дій (довіреність юрисконсульту ДонНУ на здійснення представництва у суді, де стороною є ДоНнНУ);

3) генеральна довіреність - для різних за своєю природою юридичних дій довірителем.

В залежності від можливостей скасування довіреності:

1) довіреність, яка може бути скасована у будь-який час довірителем (ч. 1 ст. 249)

2) безвітклична - яка не може бути скасована довірителем. Ст. 10 ЗУ "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном" при будівництві житла та операціях з нерухомістю передбачає, що забудовник на час дії угоди між управителем фонду фінансування будівництва та забудовником має право надавати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов угоди з управителем.

До довіреності пред'являються особливі вимоги як до письмового документа. Вона повинна містити такі реквізити:

А) дата вчинення (довіреність, в якій не вказана дата вчинення, є нікчемною);

Б) строк довіреності (якщо строк не встановлений у довіреності, то вона зберігає винність до припинення її дії;

В) підпис довірителя;

Г) якщо видається від імені ю.о., то вона скріплюється початкою ю.о.

Форма довіреності визначається за правилом: форма довіреності відповідає тій формі, в якій необхідно вчиняти правочин відповідно до закону, а якщо видається довіреність у порядку пере доручення, то вона завжди підлягає нотаріальному посвідченню крім довіреностей на одержання заробітної плати, пенсії, стипендії.

Стаття 245 ЦКУ визначає вимоги щодо форми довіреності. І передбачає, що у разі необхідності нотаріального посвідчення довіреності ЦК передбачає посадових осіб, які можуть по відчувати довіреності і такі довіреності прирівнюються до нотаріально посвідчених (ч.3 ст. 245 ЦКУ). Зокрема довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слід чому ізоляторі може бути посвідчені начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.

Порядок посвідчення таких довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених врегульовано постановою КМУ від 15.06.2004 р. Що стосується довіреностей на одержання заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, ін. платежів, поштовою кореспонденції, то така довіреність може бути посвідчені посадовою особою організації, де довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Довіреність на право участі та голосуванні на загальних зборах може посвідчуватися реєстратором, депозитарієм, зберігачем, нотаріусом та ін посадовими особами, які вчиняються нотаріальної дії чи в іншому порядку, передбаченому законодавством.

4. За загальним правилом у відносинах представництва представник зобов'язаний вчиняти правочин особисто. Представник має право передати свої повноваження повністю або частково ін особі (передоручити) у випадках:

1) якщо це встановлено договором між представником і особою, яку він представляє;

2) якщо це встановлено законом;

3) якщо він вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

У випадках передоручення представник зобов'язаний повідомити про передоручення особу, яку він представляє та надати всі необхідні відомості про замісника. У разі невиконання цього обов'язку представник несе відповідальність за дії замісника як за власні дії.

В статті 248 – 250 ЦКУ визначають підстави припинення представництва за довіреністю.

Зокрема:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності тощо.