Тема 7. Юридичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин.

1) поняття та ознаки ю.о.;

2) концепції ю.о.;

3) цивільні правоздатність та дієздатність ю.о.;

4) державна реєстрація ю.о. та порядок виникнення ю.о.;

5) органи юридичної особи;

6) види ю.о. та їх організаційно-правові форми;

7) відокремлені підрозділи юридичних осіб;

8) припинення юридичних осіб;

Література: ЦКУ, ст. 80-166; ГКУ, ст. 55-127, закони України: Про господарські товариства, про акціонерні товариства 17.09.2008 р., про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб підприємців 15.05.2003 р.

1) Поняття юридичної особи визначено ст. 80 ЦКУ. Юридичною особою є організація, яка створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Ю.о. Наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді.

У теорії цивільного права виділяють наступні ознаки юридичної особи:

1) організаційна єдність: ю.о. є організацією, яка має свою внутрішню структуру, що знаходить свій зовнішній прояв в установчих документах.

2) наявність відокремленого майна: майно ю.о. відокремленого від майна її учасників, від майна засновників ю.о. і від майна інших суб'єктів цивільних правовідносин. Зовнішній прояв вражається у балансі - бухгалтерському документі.

3) самостійно майнові відповідальність за своїми зобов'язаннями (ст. 96 ЦКУ): ю.о. самостійно (!) відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасники та засновники ю.о. не відповідають за зобов'язаннями ю.о., а ю.о. не відповідає за зобов'язаннями її учасників і засновників, крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Наприклад, як виключення із загального правила ч.7 ст. 77 ГКУ, передбачає, що у разі недостатність коштів у казенного підприємства, держава в особі органу до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

4) виступ у цивільному обороті від власного імені: ст.90 ЦКУ містить вимоги до найменування ю.о. Найменування завжди включає в себе інформацію про організаційно-правову формупд ю.о., може бути як повним, так і скороченим. Найменування ю.о. зазначається в установчими документах ю.о., відомості про найменування вносяться до єдиного державного реєстру ю.о. та ф.о.-підприємців.

5) здатність бути позивачем і відповідачем у суді, що означає, що тільки

ю.о. може бути стороною, позивачем або відповідачем у цивільному, господарському, адміністративному процесі.

6) це організація, яка зареєстрована у порядку, що визначається законом України про державну реєстрацію ю.о. і ф.о. підприємців.

2. Концепції ю.о. - це сукупність наукових поглядів, уявлень про виникнення і становлення таких суб'єктів цивільного права, як ю.о.

У цивілістиці розрізняють більше 10 концепція (теорій) походження юридичної особи:

1) теорія фікції ю.о. (Савін'ї): заперечує існування реальності ю.о. і вважає, що ю.о. - це штучно створений законодавцем суб'єкт-фікція, яка утворена для того, щоб відмежувати людей-ф.о. від інших суб'єктів.

2) теорія колективу (А.В. Венедиктов, С.М. Братус): прихильники цієї теорії носіями правосубєктності ю.о. вважають трудовий колектив.

3) теорія директора (Ю.К. Толстой): носієм правосубєктності ю.о. є директор, який представляє ю.о. у цивільному обороті.

4) теорія держави (С.І. Аскназій): оскільки держава є власником державного майна, то за всіма державними підприємствами, установами, організаціями стоїть держава.

5) теорія соціальних зв'язків (О.О. Красавчиков): виникнення ю.о. обумовлено соціальними зв'язками у суспільстві і потребою людей в об'єднанні у певні групи, організації.

6) теорія організації (О.А. Пушкін): ю.о. як організація є певним соціальним осередком, що створюється для досягнення певної мети (знайшла закріплення в ЦКУ).

3. ЦКУ у ст. 91 закріплює положення про цивільні правоздатність ю.о., відповідно до якої має універсальну правоздатність, тобто вона, як і ф.о. може мати будь-які права та обов'язки за винятком тих, які відповідно до їх природи можуть належати тільки фізичний особі.

Із загального правила, встановленого ЦК, про універсальну правоздатність ю.о. існують винятки, визначені окремими НПА. Спеціальну правоздатність мають ю.о. публічного права (ч.2 ст. 81 ЦКУ), фінансові установи (з-н "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). Правоздатність ю.о. виникає з моменту її створення, тобто з моменту державної реєстрації і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру ю.о. і ф.о. підприємців запису про її припинення.

Незважаючи на те, що в ст. 91 закріплено універсальну правоздатність ю.о. Окремі види діяльності ю.о. може здійснювати після одержання нею спеціального дозволу - ліцензії. Перелік таких видів діяльності передбачено законом України від 01.06.2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Наприклад, виробництво лікарських засобів, оптова роздрібні торгівля лікарськими засобами, виготовлення банків цінних паперів тощо.

Дієздатність, тобто набуття цивільних прав та обов'язків своїми діями, ю.о. здійснює через свої органи або через своїх учасників. Цивільні дієздатність за обсягом співпадає з обсягом правоздатності і виникає одночасно з цивільною правоздатністю юридичної особи. Ст. 92 ЦКУ передбачає у частині 3, що орган, або особа, яка відповідно до установчими документів ю.о. чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах ю.о., добросовісно, розумно і не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени такого органу або такі особи порушують свої зобов'язання щодо представництва, вони несуть солідарні відповідальність за збитки, завдані ними юридичний особі. Проте у цьому випадку мова йде про діяльність самої ю.о., а не про відносини представництва у розумінні ст. 237 ЦКУ (!).

Наприклад, управління юридичної особою здійснюється не її органами, а повними учасниками у командитному товаристві (ст. 136 КЦУ). У повному товаристві управління здійснюється за спільною згодою всіх учасників (ст. 121 ЦКУ).

4. Державна реєстрація юридичної особи. Порядок виникнення ю.о.

Порядок державної реєстрації ю.о., з якою пов'язуєится момент її створення, регулюється ст. 89 ЦКУ та законом України "Про державну реєстрацію ю.о. та ф.о. підприємців" від 15.05.2003 р.

Державна реєстрація ю.о. - засвідчення факту створення або припинення ю.о., за свідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця ф.о., а також вчинення ін. реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до єдиного державного реєстру. Державна реєстрація ю.о. проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення, або у районні у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем знаходження ю.о. Ст. 93 визначає, що місце знаходженням ю.о. є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю ю.о. (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління та обліку. Закон "про державну реєстрацію ю.о. ..." містить дещо інше визначення місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів чи закону виступають від її імені.

Ст. 24 з-ну містить перелік документів, що подаються для проведення державноі реєстрації ю.о., яка передбачає, що засновник або засновники ю.о. або уповноважена ними особа особисто подають державному реєстратору чи надсилають поштовим відправленням з описом вкладення, або у разі подання електронних документів, подають опис, що містить відомості про надіслані документи, наступні документи:

1) заповнену реєстраційні картку на проведення державної реєстрації ю.о.;

2) примірників оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників чи уповноваженого органу про створення ю.о. у випадках, передбачених законом;

3) два примірники установчих документів (при електронних - один);

4) інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників ю.о., яка дає змогу встановити фізичних осіб-власників істотної участі ю.о.

5) документ, що засвідчує внесення реєстраційні гр збору за проведення державної реєстрації ю.о. (Розмір - ст. 10);

Для проведення державноі реєстрації окремих видів ю.о. подаються додатково ще й інші документи. За відсутності підстав для відмови у проведенні держреєстрації, державний реєстратору повинен внести до реєстраційної картки ідентифікаційний код, відповідно до вимог ЄДРПОУ та внести до єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації ю.о.

Строк державноі реєстрації ю.о. не повинен перевищувати 3 робочих дні з дати надходження документів для проведення державноі реєстрації ю.о. Не пізніше наступного робочого дня з дати реєстрації ю.о. держреєстратором видається або надсилається поштовим відправленням засновники чи уповноважений особі один примірник оригіналу установчих документів з відміткою держреєстратора про проведення реєстрації ю.о. і видається виписка з єдиного держреєстру.

Крім того, держреєстратор в день реєстрації ю.о. зобов'язаний передати відповідним органам статистики державної податкової служби, пенсійного фонду України відомості з реєстраційної картки для взяття ю.о. на облік у цих органах.

У процесі створення ю.о. в залежності від їх виду і організаційно-правової форми виділяють наступні порядки створення ю.о.:

1) розпорядчий порядок - для створення ю.о. необхідне розпорядження компетентного органу про створення ю.о. Наприклад, ч.2 ст. 81 ЦКУ, передбачає, що ю.о. публічного права створюється розпорядився актом президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

2) дозвільний - передбачає, що для створення ю.о. Певного виду недостатньо рішення засновників. Необхідно отримати дозвіл чи погодити таке створення ю.о. з уповноваженим органом. Наприклад, ч.4 ст. 121 ГКУ передбачає, що рішення про утворення об'єднання підприємств (установчих договір) та статут об'єднання погоджується з антимонопольним комітетом України;

3) нормативно-явочний - для створення певних ю.о. достатньо рішення їх засновників, а порядок створення встановлений певним нормативно-правовим актом. Наприклад, у такому порядку створюється об'єднання громадян, ю.о. приватного права, що створюються на підставі установчих документів.

У цивілістиці виділяють й інші порядки створення, зокрема, договорно-правовий. Наприклад, зазначається, що повне та командитне товариство створюється на підставі засновник кого договору, отже, у договорно-правовому порядку.

5. Органи юридичної особи є тими інструментами, за допомою яких юридична особа здійснює свою діяльність. Органи ю.о. в цивілістиці розглядають як інституціонально-функціонального представника, оскільки саме через орган ю.о. Реалізує свою право- та дієздатність.

Органи ю.о. класифікують за підставами:

* за функціями:

1) органи управління (загальні збори акціонерів);

2) контрольні (наглядової рада акціонерного товариства);

* за чисельністю:

1) одноособові (директор ТОВ);

2) колегіальні (правління акціонерного товариства);

* за порядком створення:

1) органи, які обираються (голова правління акціонерного товариства);

2) органи, які призначаються (директор держ. підприємства);

В залежності від організаційно-правової форми ю.о. для кожного з видів ю.о. НПА визначається структура органів. Наприклад, ст. 97 ЦКУ передбачає, що органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Компетенція загальних зборів визначається ст. 98, 145, 159 ЦКУ, розділом 7 закону про акціонерної товариства тощо.

Загальні збори учасників товариства визначають пріоритети та головні напрямки розвитку товариства, формують інші органи, здійснюють контроль за їх діяльністю. З певних питань діяльності товариства рішення приймається простою більшістю голосів, а з деяких питань - кваліфікованою більшістю голосів. Наприклад, ст. 42 з-ну про акціонерної товариства передбачає, що одна голосуюча акція надає акціонеру один голос, ст. 33 закону України про акціонерної товариства передбачає повноваження загальних зборів акціонерного товариства. Зокрема, з таких питань, як внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про зміну типу товариства, про збільшення або зменшення статутного капіталу АТ рішення приймається більше як 3/4 голосів акціонерів.

Виконавчий орган здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. У товаристві вик орган може бути тільки один (колегіальний або одноособовий). Крім того допускається, що у товаристві виконавчого органу може і не бути, якщо його функції передаються керуючись компанії. Ст. 145 передбачає, що у ТОВ створюється виконавчий орган, який здійснює поточні керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборах його учасників. Виконавчий орган ТОВ може бути обраний і не зі складу учасників товариства.

6. Види та організаційно правові норми.

Види ю.о. визначені у ст. 81 ЦКУ, яка поділяє ю.о. в залежності від порядку створення на:

1) ю.о. Приватного права - які створюються на підставі установчих документів. Наприклад, господарські товариства.

2) публічного права - які створюються на підставі розпорядчого акту Президента України, органу державної влади, органу влади АРК, місцевого самоврядування. Наприклад, державні і комунальні підприємства, статус яких визначається ГКУ.

Ч.1 ст. 83 ЦКУ передбачає, що ю.о. Можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

У цивілістиці під організаційно-правовою формою ю.о. розуміють закріплено нормами права модель організації, яка визнається юридичною особою.

Отже, в залежності від організаційно правової форми ю.о. розрізняють:

1) товариство – це організація, яка створена шляхом об'єднання осіб-учасників, які мають право участі у цьому товаристві;

2) установа – це організація, створена однією або кількома особами-засновниками, які не беруть участь в управлінні нею шляхом об'єднання або виділення майна для досягнення мети, визначеної засновниками за рахунок цього майна. Наприклад, державний навчальний заклад.

3) інші форми визначаються, зокрема, ГКУ. Наприклад, главою 8 ГКУ визначається правовий статус державних та комунальних підприємств.

В залежності від мети діяльності товариства ЦКУ поділяє на два види:

1) підприємницької товариства – які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.

Підприємницькі товариства можуть створюватися лише як господарські товариства і виробничі кооперативи.

2) не підприємницьку товариства - які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

До не підприємницьких товариств відносять об'єднання громадян, споживчі кооперативи, релігійні організації, благодійні організації, кредитні спілки, біржі тощо.

Правовий статус господарських товариств визначається ЦКУ, ГКУ, законом про госп товариства, про акціонерні товариства.

Господарські товариство – ю.о., статутний або складений капітал якої поділений на частки між учасниками. До господарських товариств належать:

1) акціонерне товариство – ст.3 закону України про акціонерні товариства передбачає, господарські товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість чисток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. АТ не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть лише ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства тільки в межах належних їм акцій. Ст.5 закону про акціонерні товариства виділяє типи акціонерних товариств, які бувають:

1) публічне акціонерне товариство (ПАТ) - АТ, яке може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;

2) приватне акціонерне товариство - АТ, яке може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Установчими документом акціонерного товариства є статут (ст.13 закону про АТ містить вимоги до статуту).

Для АТ передбачена у ст.14 закону про АТ створення статутного капіталу. Мін. розмір статутного капіталу АТ становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення АТ. Ст.13 закону про державний бюджет на 2012 рік передбачає, що мінімальна зар. плата з першого жовтня 2012 року становить 1118 гривень, з першого грудня – 1134 гривні.

2) Другий вид – товариство з обмеженою відповідальністю – заснована одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники ТОВ не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю ТОВ у межах вартості своїх вкладів.

Ст.50 закону про господарські товариства передбачає, що максимальна кількість учасників ТОВ може досягати 100 осіб.

Установчим документом ТОВ є статут. Статутний капітал складається із вкладів його учасників і його розмір дорівнює сумі вартості таких вкладів. Він підлягає сплати учасниками до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

3) товариство з додаткової відповідальністю, правовий статус яких визначається ЦКУ, ГКУ та законом "про господарські товариства". ТДВ - товариство, заснована однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, а учасники цього товариства солідарно несуть додаткову субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном у розмірі, що встановлюється статутом і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожного з них вкладу. Установчими документом ТДВ є статут. Статутний капітал ТДВ складається із вкладів його учасників, розмір визначається статутом. До ТДВ застосовуються всі положення законодавства, які стосуються ТОВ, якщо інше не передбачено статутом і законом.

4) Повне товариство - учасники якого відповідно до укладено гр між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім майном, що їм належить.

Правовий статус повного товариства визначається ЦК, ГКУ, законом про господарські товариства.

Установчим документом повного товариства є засновницький договір. У повному товаристві існує складений капітал. Зважаючи на те, що учасники здійснюють підприємницьку діяльність, особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

5) Командитне товариство - в якому разом з учасниками які здійснюють від імені товариства підриємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками) є один чи кілька учасників вкладників, які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства у межах сум, зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. Правовий статус КТ визначається ЦК, ГКУ, законом "про господарські товариства". Установчими документом є засновницький договір, а якщо КТ створюється одним повним учасником, то установчими документом є меморандум - одноособові заява. У КТ існує складений капітал. Особа може бути повним учасником тільки в одному КТ. Тільки повні учасники здійснюють управління діяльністю КТ.

До підприємницьких товариств належить також виробничий кооператив, правовий статус якого визначається ЦК, ГКУ, законом "про кооперацію". ВК - це добровільно об'єднання громадян, на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовий участі та об'єднані його членами майнових пайових внесків. Установчим документом ВК є статут, членами ВК можуть бути громадяни, які досягли 16 років, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, беруть майнові та трудові участь у діяльності кооперативу. Майно, що є власністю виробничого кооперативу поділяється на паї його членів.

4. Господарський кодекс України у статті 63 в залежності від форм власності виділяє такі види підприємств:

1) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи ю.о.

2) підприємство, що діє на основі колективної власності;

3) комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

4) державне підприємство, що діє на основі державної власності;

5) підприємство, заснована на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

5. За організаційною ознакою:

1) прості ю.о. - які в своєму складі не мають інших ю.о.; наприклад, ч. 5 ст. 62 ГКУ передбачає, що підприємство не має в своєму складі інших ю.о.;

2) складні ю.о. - об'єднання ю.о. Наприклад, ст. 118 ГКУ визначає поняття об'єднання підприємств. Саме об'єднання підприємств є ю.о., до складу якого входять підприємства, що також мають статус ю.о. Об'єднання підприємств називають ще господарських обєднанням, які може утворюватися у організаційно-правових формах: асоціація, корпорація, консорціум, концерн, тощо. (Ст. 120 ГКУ)(!) - тести!

6. За відносини ми залежності розрізняють:

1) головне і залежне господарські товариства (ст. 118 ЦК). Господарські товариство є залежним, якщо іншому головному ГП належать 20 або більше % статутного капіталу ТОВ або ТДВ чи 20 або > % простих акцій акціонерного товариства.

2) ст. 126 ГКУ розрізняє просту і вирішальну залежність між асоційованими підприємствами. Проста залежність виникає, якщо одне з підприємств має можливість блокувати прийняття рішення залежним підприємством, якщо таке рішення повинно прийматися кваліфікованою більшістю голосів. Вирішальну залежність виникає, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролю чого підприємства у статут ньому капіталі або органах управління іншого дочірнього підприємства, зокрема, володіння контрольний пакетом акцій.

3) закон України "про холдингової компанії в Україні" від 15.03.2006р. передбачає таке поняття, як державна холдингової компанія - це холдингова компанія, утворена у формі АТ не менш як 100% акцій якого належить державі.

За відносинами залежності цей закон розрізняє корпоративні підприємство і холдингова компанію. Корпоративне підприємство - це господарські товариство холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) для кого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія. Холдингова компанія - це АТ, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Холдинг в літературі називають материнською організацією.

Холдинговий корпоративний пакет - пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарські діяльність корпоративного підприємства.

Відокремлені підрозділи ю.о. не мають статусу ю.о.

Закон "Продержавну реєстрацію ю.о. та ф.о. підприємців" у ст.1 містить визначення відокремленого підрозділу - це філія, інший підрозділ ю.о., що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені ю.о. або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів ю.о. Відокремлені підрозділи не підлягають державній реєстрації, проте інформація про них вносяться до єдиного державного реєстру ю.о. Та ф.о. підприємців. ГКУ у ст.64 передбачає, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають статус ю.о. і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Саме підприємство може складатиметься з виробничих структурних підрозділів (цехів, бригад) а також функціональних управлінь... ЦКУ ст.95 визначає два види:

Філія - відокремлений підрозділ юо, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину функцій юо. Представництво - відокремлений підрозділ юо, розташований поза її місцем знаходження, що здійснює представництво і захист інтересів юо. Філії і представництва діють на підставі положення про них, що затверджується юо. Керівники цих філій і представництв призначаються самою юо, діють на підставі виданої ним довіреності від імені та в інтересах юо.

Припинення діяльності юридичної особи. Ст.104 ЦКУ передбачає, що припинення юо можливе у двох формах:

1) у формі правонаступництва;

2) у формі ліквідації.

Учасники юо, суд або орган, що прийняли рішення про припинення юо негайно повідомляють про це державного реєстратора, який вносить до єдиного державного реєстру юо та фо-підприємців відомості, що юо перебуває у стані припинення. Крім того вони призначають комісію з припинення юо та встановлюють порядок і строки припинення юо.

Юо є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру юо та фо-підприємців запису про її припинення. Загальні підстави та порядок припинення юо визначений ст.104-112 ЦКУ. Порядок припинення окремих організаційно-правових форм та видів юо визначається спеціальним законодавством. Розділ 16 закону "про акціонерні товариства" регулює порядок припинення а.т. Припинення юо у формі правонаступництва означає виникнення на основі юо однієї або більше юо. При чому правонаступництво передбачає передачу майна, прав та обов'язків іншим юо-правонаступникам і відбувається у формі злиття, приєднання, поділу та перетворення (всі ці форми є формами реорганізації юо). Проте, ЦКУ термін реорганізація не застосовується. До реорганізації ще належить виділ юо, проте вважається що виділ не припиняє юо. Виділом є перехід за розподіл чим балансом частини майна прав та обов'язків юо до однієї або кількох створюваних нових юо.

Злиття - це припинення двох чи більшої кількості юо з наступною передачею всіх прав та обов'язків створеній на їхній основі юридичний особі.

Приєднання - це припинення однієї юо з наступною передачею всіх прав та обов'язків іншій юо.

Поділ - припинення однієї юо з наступною передачею всіх прав та обов'язків у певних частках кільком знову створеним на її основі юридичними особам-правонаступникам.

Перетворення (ст.108 ЦКУ) - зміна організаційно-правової форми юо. Наприклад, ст.139 ЦКУ передбачає, що у разі ви буття всіх вкладників повні учасники мають право перетворити командитне товариство у повне товариство.

Ліквідація - це така форма припинення діяльності юо, яка не передбачає переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших юо, оскільки сама юо перестає існувати і ліквідують ст її права та обов'язки.

Ліквідація юо може відбуватися у двох формах: самоліквідація (добровільних порядок) та примусово ліквідація (примусовий порядок).

Самоліквідація відбувається за рішенням учасників або органу юо, який уповноважений на це установчими документами. Зокрема, за такими підставами:

1) у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юо;

2) у зв'язку із досягненням мети, для якої її було створено;

3) за іншими підставами, перед вченими установчими документами;

Наприклад, на підставі висновку засновників про не доцільність існування такої юо.

Примусово ліквідація проводиться на підставі рішення суду. При примусовий ліквідації юо розрізняють:

1) припинення юо на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юо (ст.38 закону "про державну реєстрацію юо і фо-підприємців):

А) визнання судом недійсною державної реєстрації юо через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути;

Б) провадження юо діяльності, що суперечить установчими документам або такої, що заборонена законом;

В) невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юо вимогам закону;

Г) не подання протягом року органам державної податкової служби податкової декларації, документів фінансової звітності, відповідно до закону;

Д) наявність в єдиному реєстрі... запису, про відсутність юо за вказаними її місцезнаходженням.

2) припинення юо за чудовим рішенням щодо визнання юо банкрутом:

Процедура банкрутства визначається законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ст.6 закону передбачає, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо без спірні вимоги кредитора(ів) до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку.

Банкруцтво - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Ст. 112 ЦКУ передбачає черговість щодо задоволення вимог кредиторів при ліквідації платоспроможної юо.