Інструктивно-методичний матеріал

В.Скотт (1771-1832) – один із англійських письменників-романтиків, який справив величезний вплив на розвиток світової літератури, зокрема на розвиток жанру історичного роману.

Новаторство В.Скотта полягає в тому, що він вперше в літературі звернувся до жанру історичного роману. В.Скотт не був у числі першовідкривачів історичного колориту, він сам визнавав першість за романом Уолпола «Замок Отранто». Але якщо Уолпол в романі просто створює ілюзію минулого, то Скотт відтворює справжній колорит епохи. Він також вважав себе багато в чому зобов’язаним Марії Еджворт, чиї романи про Ірландію підказали йому тему і її вирішення на матеріалі його батьківщини – Шотландії.

В.Скотт прийшов до історичного роману, детально обдумавши його естетику, відштовхуючись від добре відомих і популярних в його час готичного та антикварного романів. Готичний роман навчив романіста співвідносити події з конкретним історичним і національним підґрунтям, розкривати драматизм історичного часу. Антикварний роман в свою чергу навчив уважно ставитися до місцевого колориту, відтворювати правдивість і своєрідність головним чином духовного лиця епохи.

У романі В.Скотта основними є 3 компоненти, які повинні утворювати єдине ціле, - опис, оповідь і діалог.

Описи в романі виконують роль не лише експозиції, а й історичного коментатора до подій і персонажів. Оповідна лінія в романах В.Скотта заслуговує окремої уваги. Створюючи історичну перспективу розвитку подій, письменник закликає читача до нової ролі – не лише учасника подій, але й людини, яка споглядає зав всім зі сторони.

Третій компонент – діалог – мав першорядне значення для автора. Діалоги у романі визначаються історизмом, особливостями поетики. Вони дають можливість герою самому пресуватися, мислити і говорити. У шотландських романах («Уеверлі», «Роб Рой», «Пуритани» та ін.) особливу роль відіграє включення в діалог місцевого діалекту. Він підкреслює національність героїв, їх звичаї, традиції.

Скотт своїми романами вирішив задачу зв’язку історичного життя з особистим; він подавав історичні події не як ряд випадковостей, а як явища соціально обумовлені. У його романах реалістичне зображення історичних процесів поєднується з романтичними пригодами, високими почуттями і ницістю окремих героїв. Введений в розповідь авторський коментар підводить читача до правильних суджень про дану епоху. Кожна епоха, до якої звертається письменник постає перед нами не закінченим процесом, а наступним етапом суспільного розвитку. Цей погляд на історію став межею між романом ХІХ ст. і сучасним історичним романом.

Своєрідність історичних романів В.Скотта:

Сюжет:

• Поєднання історичних фактів з художнім вимислом;

• Широка панорама життя минулих віків;

• Історія висвітлюється через долі окремих людей.

Герої:

• Історичні особи і вигадані персонажі;

• Представники різних соціальних класів;

• Немає поділу на позитивних і негативних героїв.

Конфлікти:

• Історичні конфлікти поєднуються із соціальними, національними, моральними;

Історичний підхід:

• Відображення дійсного ходу історичного процесу.

• Обумовленість подій і характерів соціально-історичними умовами.

• Історію показано в русі.

Авторська позиція:

- Об’єктивний підхід у зображенні подій, але виражає свої думки через дещо ідеалізованих персонажів.

Основу художнього методу В.Скотта складає романтизм. Письменник постійно повторював, що митець не може обмежитися лише фактами історії, він зобов’язаний поєднувати правду з вигадкою, фантазією, мета якої схвилювати і захопити читача, змусити його співпереживати героям роману.