75.Типові логічні помилки та методика їх усунення.

Логічні помилки. Вони можуть бути ненавмисними (як наслідок помилки автора) і навмисними, від чого вага їх значно зростає (журналістські матеріали, спрямовані на дискредитацію певної особи, що будуються на хибних тезах чи висновки в яких суперечать законам логіки). Мають багато підтипів, що пов'язані з порушенням конкретних законів логічного мислення і висловлення.

А. Капелюшний також виділяє фактичні, орфографічні, орфоепічні помилки, які розглядалися в інших класифікаціях, помилки при інтерв'юванні та пунктуаційні, що відповідають правилам сучасної редакції "Українського правопису".

Наукове осмислення феномену помилки потребує інтеграції здобутків різних галузей наукового знання. У такий спосіб може бути заповнена прогалина між наявними дослідницькими парадигмами, що відчутно позначається на розумінні найважливіших питань теорії помилок. У науковій літературі опис ненормативних одиниць, що трапляються у медіаматеріалах, відрізнявся репрезентативним характером.

Окреслимо основні аспекти вчення про помилку як перспективної ділянки пресолінгвістики. Передусім це об'єднання мовно-журналістських студій із дослідження помилки в суміжних науках – лінгводидактиці, психолінгвістиці, логіці тощо, де проблема анормативів вивчена значно ґрунтовніше. По-друге, критичний перегляд традиційного трактування помилки як порушення норми й утвердження погляду на помилку як анорматив, що виникає в результаті невмотивованого порушення норми і є наслідком неправильних мисленнєвих операцій. По-третє, типологізація ненормативних одиниць, тобто встановлення класифікаційних ознак різних груп негативного мовного матеріалу. По-четверте, виявлення помилконебезпечних місць та ступеня їх лінгворизику. По-п'яте, з'ясування причин появи анормативів. І насамкінець – усвідомлення специфіки мови ЗМІ й визначення базового критерію ймовірності появи анормативів та допоміжних (часткових) критеріїв виявлення помилок у журналістських матеріалах.

Розглянуті класифікації анормативів типологізують помилки за різними аспектами, хоча і мають низку спільних ланок. Загальна класифікація охоплює і текстові спотворення, здійснені "механічно", і відхилення від норм правопису, і неправильності у побудові тексту, що спричиняють нерозуміння між автором і реципієнтом (девіації). Тому вона є найповнішою. Статистика частотності виявлення анормативів і їх широке розуміння дають змогу поглиблювати дослідження у цій сфері для створення комп'ютерних програм редагування і виправлення помилок. Також вона дає уявлення про весь спектр анормативів, відкриваючи шлях для конкретизації.

Типологія мовних помилок висвітлює цю галузь анормативів, яка є більш спеціалізованою для редактора, що працює з текстом (літературним). На нашу думку, саме вона може стати основою для практичного видання, яке б вказувало на максимально помилконебезпечні конструкції у тексті.

Перевагою типології помилок як девіацій (непорозумінь) є глибокий аналіз анормативів з точки зору сприймання інформації реципієнтом. Такий аспект дозволяє говорити про культуру спілкування, її чинники, ефективність.