71.Структура редакторського висновку.

Редакторський висновок є основною формою прийняття рішення в усній або

письмовій формах. Структура редакторського висновку така:загальний висновок,конкретні висновки;діагноз (причини порушень); рекомендації авторові у вигляді програми правки (система завдань для

автора або редактора).

Формулювання редакторського висновку є надзвичайно важливою справою,оскільки на цьому етапі редакторської діяльності проявляється

кібернетичний аспект праці редактора, який виконує по відношенню до

автора регулюючу, управлінську функцію. Це той момент праці, коли

встановлюється комунікативний зв'язок між редактором і автором. Зміст

цього зв'язку надзвичайно важливий, адже від нього залежить реакція

автора на зауваження, та й наступна робота самого автора.

Мета редакторського висновку: поставити перед автором або самим же

собою, редактором, конкретне завдання щодо правки твору на основі

наукового аналізу матеріалу.Під час формулювання загального й конкретних висновків необхідно уникатибагатозначних, неточних, поетичних висловів типу "мова твору - барвиста,

соковита, яскрава; недостатньо розкрита тема" тощо. Висновки мають бутилаконічними, точними, конкретними, аргументованими. Цього можнадосягнути лише через постановку редакторських діагнозів, колиназивається не тільки факт порушення, а й причини, що привели до нього,тобто визначається "хвороба" твору. Для цього необхідна система

термінів, які позначали б порушення у творі та їх причини. Так, замістьформулювання "незрозуміла тема" потрібно давати вислів типу "твіртематично аморфний", оскільки існує визначення тематичної аморфності якнеоднорідної тематичної структури, яка утворюється в результатіасоціативних тематичних відхилень. Останні спричиняються або відсутністюусвідомленої комунікативної мети, або поганою роботою механізмів уваги йпам'яті.Редакторський аналіз будь-якого твору на наукову тематику

починається з оцінки теми та її розробки. Тут застосовують

загальні для усіх видів літератури критерії: вірогідність,

науковість, актуальність, на основі яких робиться висновок про

своєчасність і доцільність публікації. У першу чергу редактор повинен

оцінити актуальність теми та обґрунтованість її вибору. Композиція –

це побудова твору, обумовлена його жанром. Композиція скріплює

елементи форми і сукупність їхніх ідей у закон композиції, що єпідсумком наукового та естетичного пізнання добутку.

Правка творуОсновна умова — правити самому тільки в тому випадку, коли автор не можецього зробити. На жаль, у засобах масової інформації ця умова найчастішепорушується, оскільки рідко випадає змога співпрацювати з автором надйого матеріалом. А.Е.Мільчин виділяє такі умови правки.

1. Не починати правку, не познайомившись із твором у цілому.

2. Правити тільки після того, як точно визначена "хвороба" твору.

3. Під час правки не виходити за межі доцільного редакторськоговтручання в авторський твір.

4. Робити мінімум правок, намагаючись зберегти авторський текст і використовуючи авторські мовні засоби.

5. Не зосереджуватися довго на важких місцях правки, повертатися до них тільки після того, як буде закінчена правка усього тексту.

6. Брати під сумнів свої власні правки.

7. Погоджувати усі правки з автором.

Дотримуючись цих умов, редактор повинен керуватися й такими правиламилітературної правки:1. Не починати правку з виправлення правописних і мовних помилок.

2. Починати правку з актуалізації теми, визначивши перед цим актуальнукомунікативну мету.3. Визначити тематичний обсяг фактичного матеріалу. 4. Залишати для розкриття теми тільки якісні факти.5. Скоригувати композицію подачі фактичного матеріалу згідно зкомунікативною метою.6. Обирати найкращі архітектонічні форми вираження теми.7. Тільки після цього зробити правописну й мовну правку з поглядулітературної мови.

Мета правки: літературно досконалий конкретний твір, який аналізувався ів якому були зафіксовані різнохарактерні порушення.

72.Сучасна типологія інформаційних видань та особливості їх редакторської підготовки.

73. Творчі, методичні, організаційно-управлінські, видавничі аспекти праці редактора.

Завдання діяльності редактора обумовлені функціонуванням книги в суспільстві, задоволенням читацьких потреб суспільства в цілому і кожної читацької групи окремо. Соціальна роль книги визначила те, що в редакторській практиці поєднуються різні види діяльності. Оскільки редактор працює з твором і виданням, його діяльність інтелектуальна і матеріально-практична. Будь-яка професійна діяльність має конкретні цілі - кінцеві і проміжні. В залежності від цілей працю редактора може бути пізнавальним, перетворювальних, ціннісно-орієнтаційний та комунікативним. У редакторській практиці в цілому важко виділити переважаючий вид діяльності.

Пізнавальна діяльність редактора полягає у вивченні різноманітних літературних джерел для підвищення загальноосвітнього і професійного рівня, розширення знань про предмет, відбитому в творі. Редактор постійно змушений розширювати межі своїх знань, інакше його праця неможливий, адже кожне літературний твір - нове, неповторне, унікальне як результат творчої праці, і воно вимагає глибокого вивчення. Під рукою редактора завжди довідкова література, книги, пов'язані з авторською роботою. Редактор вивчає ситуацію в книгорозповсюдження, потреби і можливості читачів, знайомиться з дослідженнями в своїй області і в суміжних професійних областях.

Перетворювальна діяльність пов'язана з удосконаленням літературних творів та видань, що випускаються, редакційно-видавничого процесу, методики роботи авторів, власних прийомів і методів праці, книгорозповсюдження. У широкому плані вона передбачає формування громадської думки з актуальних питань, підвищення загальноосвітнього, загальнокультурного та професійного рівня читача.

Ціннісно-орієнтаційна діяльність має місце при плануванні випуску видань, виборі тем, авторів, рецензентів, художників, при роботі над твором, оцінці і відборі матеріалів для публікації, при контактах з читачами, працівниками видавництва, в процесі книгорозповсюдження, в пошуку та виборі літературних джерел , необхідних для роботи.

Комунікативна діяльність визначається насамперед комунікативними функціями книги, організаційними процесами, контактами з авторами, рецензентами, читачами, працівниками бібліотек і книжкової торгівлі.

Зміст і характер виконуваних редактором робіт надзвичайно різноманітні. Функціональні обов'язки редактора формувалися в відповідності з напрямками професійної діяльності: редакційно-видавничої, організаційно-управлінської, інформаційної та маркетингової.

Видавничі функції редактора пов'язані з підготовкою видання і реалізуються у творчій діяльності аналітичного та методичного характеру. Це розробка концепції видання, літературно-аналітична робота над твором і апаратом, творчі контакти з авторами, співробітниками видавництва і друкарні. Елементи творчої роботи визначаються специфікою редакційно-видавничого процесу в конкретних умовах і реальної виробничої ситуацією. Реальна виробнича ситуація залежить насамперед від вихідної якості авторського оригіналу та ступеня готовності твору до публікації в момент надходження у видавництво. Якщо твір не вимагає істотної редакторської обробки, то етапи його вдосконалення виключаються.

Творча сутність редакційно-видавничих функцій редактора обумовлена ​​творчої природою літературної праці, результатом якого є літературний твір, і сутнісними функціями книги як джерела і засоби інтелектуальної діяльності.

Організаційно-управлінська функція пов'язана із забезпеченням творчих і виробничих процесів при роботі над твором і виданням, а також всіх видів контактів, існуючих в книговиданні. Цілі і завдання організаційно-управлінських функцій редактора залежать від того, з яким етапом редакційно-видавничого процесу вони пов'язані і які види діяльності мають місце в даний момент - інтелектуальні або виробничі. У числі організаційно-управлінських завдань - забезпечення зовнішнього рецензування, допомоги автору, планування і розподіл робіт у видавничій групі, контроль і перевірка виконання робіт, коректування виробничих ситуацій, керівництво видавничим процесом, консультація, впровадження та використання нових технічних засобів та ін

Інформаційна функція обумовлена ​​інформаційними аспектами всіх видів діяльності редактора. Перш за все вони пов'язані з інформаційними функціями книги - літературного твору та апарату. Всі інші інформаційні завдання стосуються як власних виконавських дій редактора (творчих і виробничих), так і всіх дій в книжковій сфері. Це бібліографічна робота, підготовка елементів апарату, ведення автоматизованого банку даних, необхідних для ефективного книговидання, пропаганда і реклама книги та ін

Маркетингові функції редактора реалізуються на всіх стадіях роботи над виданням. По суті вони визначені рішенням економічних проблем і проблем представлення та збуту книги. Редактор, розробляючи, наприклад, концепцію видання, спирається на дослідження читацької аудиторії і книжкового ринку в цілому, а згодом з концепцією видання зв'язуються ілюстрування, елементи оформлення, поліграфічного виконання.

Всі функції редактора існують в комплексному взаємозв'язку і взаємозумовленості. Так, наприклад, творча робота над авторським оригіналом неможлива без певної організаційної та інформаційної роботи. Редактор не може займатися вдосконаленням твори, якщо не забезпечені контакти з автором, рецензентами, не отримана інформація, що стосується масиву і потоку видань, не знайдено необхідні для редагування літературні джерела.

Формування функціональних напрямків діяльності редактора проходило у відповідності зі змінами в книговиданні, ролі редактора у редакційно-видавничому процесі і в системі книгорозповсюдження, і в першу чергу в книжковій торгівлі. Частка організаційно-управлінських, інформаційних та маркетингових завдань редактора все більш зростала у порівнянні з переважною раніше правкою авторського оригіналу, тобто літературною роботою.

Сучасний редактор - це фахівець в галузі видавничої справи і редагування. У своєї діяльності редактор користується підходами, які обумовлені специфікою редакційно-видавничого процесу та включають певні принципи, методи і способи дій. Необхідна умова успішної роботи редактора -- усвідомлене творче і самостійне здійснення своїх функцій, засноване на знанні її суті, структури та механізму редагування.

Методологія діяльності редактора передбачає встановлення передумов, умов і послідовності операцій і дій, необхідних для створення, випуску та розповсюдження видання. Від редактора потрібна особиста участь у певних операціях і діях і виконання організаційно-управлінських функцій, а також кваліфікований контроль за редакційно-видавничим процесом на всьому його протязі. Таким чином, праця редактора є центральною ланкою всього редакційно-видавничого процесу.

Творчі і практичні дії та операції, які в сукупності складають діяльність редактора, взаємообумовлені і доцільно між собою пов'язані, що вказує на її системний характер. Системність відноситься до найважливішої методологічного принципу редакторської діяльності. Книга, що розглядається в якості кінцевого продукту праці редактора, відноситься до системоутворюючим факторів редакторської діяльності. Вона визначає її склад, структуру, зміст, сукупність виконуваних операцій і дій, їх послідовність, а також застосовуються форми, методи і засоби.

В цілому і загалом діяльність сучасного редактора відрізняє те, що вона має творчий, проектно-конструкторський, що програмує характер і охоплює всі процеси та дії, що забезпечують створення та розповсюдження книги, потрібної суспільству і конкретним категоріям читачів. У принципі всі редакторські дії та операції взаємопов'язані і взаємозумовлені, тобто представляють собою певну сукупність. Незважаючи на це, з деякою умовністю в діяльності редактора, що спеціалізується в області сучасного книговидання, можна виділити чотири напрямки, кожному з яких відповідає своя група розв'язуваних завдань. Такими напрямками є: власне редакційне (редакторська підготовка видання), організаційно-управлінське, інформаційне, маркетингове. Перше з них включає аналітичну і методичну роботу над підготовкою книги до видання та випуску в світ. Ця робота програмується формованої редактором концепцією видання.

Специфіка аналітичної та методичної роботи редактора як необхідної самостійного напряму в книговиданні, полягає в тому, що редактор не підмінює автора, а направляє його творчий потенціал на успішну реалізацію задуму. Редактору необхідно пам'ятати, що правка без узгодження з автором є порушенням особистого (немайнового) права на недоторканність твору, з якого випливає, що ніхто без згоди автора не має права вносити зміни в текст його твору. Є й інша сторона редакторського втручання в авторської текст. Бажаючи покращити його в одному відношенні, редактор може не помітити, як він завдав змісту шкоди в іншому: усунув або спотворив будь-якої смисловий нюанс, прибрав істотну деталь і т.п. Мовно-стилістична правка завжди пов'язана зі змістом твору, захоплюючись нею, редактор може, сам того не бажаючи, не тільки змінити зміст, а й нав'язати автору свій стиль, часом намагаючись надати йому пригладжений вид. Втручання редактора в авторський текст повинне диктуватися перш за все вимогами відповідності останнього видавничим стандартам і обгрунтованою необхідністю виправлення помилок за згодою автора.

Від редактора потрібно виконувати організаційно-управлінські функції на всіх етапах підготовки видання, починаючи з формування потоків видань, організації і проведення розробки тематичних планів. Як провідний спеціаліст видавництва, який очолює підготовку видання, редактор повинен формувати відповідну групу (колектив) з числа фахівців, які беруть участь у роботи над виданням, і керувати всією роботою. Він може бути організатором впровадження нових технологій у редакційно-видавничий процес. Редактор-видавець повинен відповідати за культуру видання. Він несе відповідальність за книгу в цілому, за її оснащення елементами апарату з урахуванням характеру інформації, цільового призначення та читацької адреси, в широкому сенсі - з урахуванням виду і типу видання і його функціонального призначення.

В числі організаційно-управлінських функцій редактора є й інші, в яких присутній інформаційний аспект. До них відносяться: встановлення і підтримання постійних зв'язків і взаємодії з виробничими підприємствами, бібліотеками, науковими, навчальними, книготорговими, громадськими організаціями (наприклад, товариствами книголюбів). Це орієнтує редактора у загальній ситуації, дає йому інформацію про читацької аудиторії та її потреби. Отримані відомості він використовує для реклами книжок, роз'яснення книговидавничої політики, обговорення тематичних планів, вивчення відгуків про що вийшли книгах.