64.Робота редактора з автором.

Сучасної літератури з проблематики співпраці автора і редактора в теорії видавничої справи та редагування обмаль.

Ще кілька десятиліть тому робота редактора з автором мислилася принципово інакше, ніж сьогодні: автор сприймався здебільшого як особа, яка пише та погоджується (або ж не погоджується) з редакторськими виправленнями. Завданням автора було написати текст, а редактора – літературно унормувати його, виправити помилки, вирішити інші подібні проблеми під час підготовки видання до випуску в світ.

Нині автор – невід'ємний учасник перетворення власного дітища у цілісний, придатний до представлення суспільству, видавничий продукт. Отже, його роль у сучасному редакційно-видавничому процесі зросла, а парадигма взаємин із редактором змінилася.

У книжковому видавництві редактор є провідним фахівцем, основним творчим працівником, котрий не лише безпосередньо відповідає за опрацьований ним оригінал, його структурний, інформативно-смисловий, мовностилістичний рівні, не лише супроводжує авторський оригінал усіма етапами редакційно-видавничої (додрукарської) підготовки, а й за весь процес підготовки видання до друку, а також здійснює редакторський нагляд за поліграфічним його виконанням, бере участь у його промоції. Тому редактор не тільки професійно забезпечує долання оригіналом усіх етапів редакційно-видавничого процесу – від редагування до перевтілення його в конкретний вид видавничої продукції та випуску її у світ, він є, за потреби, співавтором видання, тобто довершеного видавничого продукту, в якому часто матеріалізуються значно більше редакторських ідей, ніж було втілено безпосередньо автором твору [1]. Нерідко буває, що редактор постає творцем (співтворцем) видавничої ідеї, концепції майбутнього видання, шукаючи і знаходячи для їх реалізації автора (авторський колектив).

Редактор – провідна професія у видавничій справі, він – перший помічник автора, перший читач і критик твору [2]. Редактор скеровує весь шлях видання, визначає його долю. Решта учасників редакційно-видавничого процесу втілюють його задум у життя, є учасниками великого редакційного "оркестру".

Редактор – фігура, без котрої не можна обійтися при створені видання, насамперед, якісного видання, оскільки від нього значною мірою залежать доля продукту, сприйняття читачами, успіхи або невдачі автора і видавця. Адже за сучасних умов фаховий, належно мотивований професійно редактор діє не лише як фахівець, для якого передусім найважливіший добротний мовний вишкіл, а як компетентний, відповідальний організатор редакційно-видавничого процесу, котрий знає потреби і смаки потенційного читача підготовленого видання, особливості його сприйняття та читацької поведінки і, відповідно, моделює видавничий продукт, втілюючи в ньому власні специфічні знання, здібності, поєднуючи їх з реалізованими у творі результатами праці автора.

Якщо ж редактори беруть у роботу авторські оригінали, то не вважають за потрібне ґрунтовно втручатися в зміст – це теж зумовлене політикоювидавництва (не втручаючись у текст, можна більше видати) чи непрофесіоналізмом редактора.

Багато видавництв хотіли б мати редактора-універсала, здатного працювати з великою кількістю авторських оригіналів і авторів, однак така практика неперспективна для видавництва щодо його ринкової спроможності і для редактора – щодо справжнього розвитку його компетенцій як фахівця

65.Робота редактора над системою виділень.

66.Робота редактора та автора з допоміжними покажчиками.

Допоміжні покажчики - це своєрідні путівники, що дозволяють відшукувати відомості, які не виявлені організацією матеріалу в самому творі. Покажчик необхідний для довідок, для звірення декількох джерел, для уточнення небудь формулювання, для навчально-повторювальних роботи. Представляючи собою аналітичне зміст книги, покажчики значно підвищують наукову і довідкову цінність видань. Наприклад, покажчик до енциклопедії дозволяє вести пошук не тільки по заголовках статей, але і з будь термінам, трактуються або згадуваним у цих статтях і, таким чином, можливість її як універсального довідника збільшується у стільки разів, у скільки разів рубрик у покажчику більше, ніж статей в основному тексті. Допоміжні покажчики до бібліографічних видань дозволяють відобразити враховану в них літературу по декількох різних ознаках. В залежності від характеру довідкового матеріалу розрізняють предметні, іменні, а також спеціальні покажчики, зміст яких визначається завданнями того чи іншого виду літератури.

Дві основні функції покажчиків:

Довідково-пошукова - допомагає швидко знаходити в книзі відомості про цікавить читача предметі, особі і т. д.

Довідково-оріентіруюшая - повідомляє, про які предмети, осіб, темах і т.д. можна знайти інформацію в даній книзі. Крім того, покажчики використовують у термінологічній роботі. Вони корисні і для критичної оцінки твору: допомагають авторам і редакторам виявити не помічені раніше протиріччя, невиправдані повтори, прогалини у висвітленні та розробці теми, усунути різнобій в термінології.

Введені в базу даних, покажчики різних книг дозволяють споживачеві за короткий час отримати інформацію про те, в яких виданнях і де саме містяться відомості на цікавлячу його тему. Добре складені покажчики можуть стати, таким чином, частиною інформаційної системи, багаторазово збільшуючи продуктивність наукової праці, виробничих і інших вишукувань.

Покажчик може грати і пояснювальній-уточнюючу роль, коли матеріал книги не можна змінити (автора немає в живих), а матеріал цей неповний і потребує доповнень або розшифровці. Так, у виданій посмертно кн. Ю.М. Лотмана «Бесіди про російську культуру» (СПб., 1994) читач не може дізнатися, якого саме князя Голіцина має на увазі автор, коли пише: «Відомий приятель Пушкіна князь Голіцин - рідкісний приклад дворянина, який ніколи не служив, - до старості вказував в офіційних паперах «недоросток» »(с. 28). Якби в книзі був поміщений іменний покажчик з ініціалами цього Голіцина, пошук відомостей про нього був би значно менш тривалим.

У всіх книгах, на чиїх сторінках розкидані об'єкти, відомості про які може розшукувати читач, покажчик завжди буде ним прийнятий з вдячністю. Покажчики тому потрібні у виданнях самого різного виду. Це видання:

Довідкові, т. к. їх читають переважно вибірково, коли потрібно швидко навести довідку. Навіть в алфавітно побудованих енциклопедичних словниках і словниках-довідниках систематичний покажчик полегшить пошук груп взаємопов'язаних статей і, крім того, підкаже, де, в яких статтях, крім прямо присвяченій шуканого предмету, знайти додаткові відомості про нього.

Наукові, які неодмінно читають не тільки наскрізь, але і вибірково, коли цього вимагають виникають у процесі досліджень і розробок наукові завдання.

Нормативні (в т.ч. нормативно-виробничі і особливо збірники нормативних матеріалів), тому одні заголовки документів не дозволяють швидко знайти конкретну норму або положення, тим більше що уточнення і доповнення можуть бути розпорошені по різних пунктах, а до подібних видань постійно звертаються за довідками: адже вони регулюють ту чи іншу область діяльності.

Навчальні, оскільки викласти в них матеріал так, щоб у всіх випадках відомості про кожному предметі були зосереджені в одному місці, практично недосяжна, а повноцінно освоїти навчальну дисципліну без знання всіх основних сторін предмета неможливо.

Науково-популярні, у т.ч. і для дітей, так як до багатьох з них читач звертається повторно для довідок, а зміст не завжди може скоротити час пошуку.

Мемуарні. Хоча це не вид видання, а скоріше жанр твору, доводиться виділити цю групу видань, оскільки в них далеко не завжди побачиш покажчик імен і тим більше предметів, назв, подій і т. д. А між тим все мемуарні книги - джерело відомостей про осіб , подіях, творах, виданнях, спектаклях і т. д., і повз них не пройде жоден дослідник області життя, діяльності, епохи, будь то науковець чи аматор, збирає все, що хоч якось може поповнити багаж його знань або зібрання матеріалів про предмет свого захоплення.

Науково-освітні, оскільки по ним часто наводять довідки, дають вибірково.

Виробничі, так як довідки, пов'язані з професійною роботою, шукають у них постійно. І не завжди тут виручить зміст: воно може не включати заголовків - внутрітекстових виділень, хоча довідки по вузьких питань наводити найкраще саме по ним.

Літературно-художні. Звичайно, не всі, але деякі з них покажчики б безсумнівно збагатили. У виданнях творів, фрази яких стали крилатими, розійшлися в прислів'я і приказки («Лихо з розуму» Грибоєдова, «Ревізор» Гоголя, байки Крилова), читач був би вельми вдячний за покажчики крилатих виразів: один - в алфавіті їх перших слів, інший - тематичний, де вони згруповані за основними темами. Збідненими виглядають без покажчиків збірники художніх творів малих форм: афоризмів, байок, казок і т. п. Їх читають вибірково частіше, ніж наскрізь, а вибрати з них ті, що на одну тему, без тематичного покажчика дуже складно, як і з одним головним героєм - без покажчика персонажів і т. д.

Тематичні збірники різнорідних творів. Як ні добре побудований подібний збірник, єдиний вхід в нього при виборчому читанні задовольнити ніяк не може.

67.Система фактів

68.Специфіка редагування науково-виробничих видань.

Виробниче видання (ВВ) призначене для використання у сфері виробництва й інших галузей практичної діяльності, містить матеріали прикладного характеру, розраховані на фахівців різної кваліфікації.

Цільове призначення ВВ – забезпечення інформацією всіх сфер практичної діяльності, зокрема виробництва.

Залежно від широти охоплення матеріалу ВВ можуть розподілятися на видання:

за фахом або професією в цілому;

за окремими напрямками або темами професійної діяльності.

За цільовим призначенням і характером інформації виділяють такі види ВВ: науково-виробниче, виробничо-практичне, нормативне виробничо-практичне, виробничо-практичне для любителів.

Залежно від широти охоплення матеріалу ВПВ можуть розподілятися на такі групи видань: технологія виробництва; організація й економіка виробництва; устаткування; охорона праці й техніка безпеки; обмін передовим досвідом.

Книги про наукові досягнення, що мають прикладне значення, і про поширення передового досвіду видаються в середніх форматах, пам'ятки – у малих форматах 84x108/32 і навіть 84x108/64. Ілюстрації у виробничо-практичних виданнях застосовуються, в основному, однокольорові, штрихові. Найчастіше – це креслення, схеми, технічні малюнки. Видаються виробничо-практичні видання в обкладинках із шрифтовим оформленням.