6.7.2.2. Розрахунок середніх блоків
Як визначено вище, М = 674 кН м, N = 1412 кН і Ml = 535 кН м, Nl = 1120 кН .
Визначаємо збільшений ексцентриситет, використовуючи деякі подібні дані з розрахунку першого блока:
– ексцентриситет рівнодіючої ео =М / N = 674/1412 = 0,0.47;
– випадковий ексцентриситет еа = 3 см < ео = 52.1 см не враховуємо;
– коефіцієнт l = 1 + Ml/M = 1 + 1 535/674 = 1,79 < 1+ = 1 + 1 = 2 – приймаємо l = 1,79;
– коефіцієнт е = eo/h = 52.1/100 = 0,521 > e,min = 0,167 – приймаємо е = 0,521;
– умовна критична сила
Ncr
=
=
= 473562 Н = 4735 кН > N = 1412 кН – розміри перерізу достатні;
– коефіцієнт = 1/(1 – N/ Ncr) = 1/(1 – 1412/5680) = 1.33.
– збільшений ексцентриситет e = eo + 0,5 h – a = 52.1 1.33 + 0,5 90 – 4 = = 110.3 см.
Умова N > Rbb2 виконується (1412000 Н > 717750 Н), отже границя стиснутої зони проходить в межах ребра і розрахунок арматури виконуємо як для перерізу двотаврової форми.
Визначаємо необхідні дані для розрахунку симетричної арматури:
– коефіцієнт n = N/ Rbb2bho = 1412000/27,5(100)0,9 8 86 = 0.82;
– відносна висота стиснутої зони = n – f = 0.82 – 0,59 = 0.24;
– коефіцієнт m = N е / Rbb2bho2 = 1412000 110.3/27,5(100)0,9 8 862 = 1,06;
– значення 2 = ( + R)/2 = (0.25 + 0,5)/2 = 0,375;
– коефіцієнт
– значення
1 =
=
Площа перерізу симетричної арматури
As
=
cм2.
Приймаємо з кожного боку по 4 18 А–ІІІ з As = 10.18 см2.
Армування перерізу аналогічно зображеному на рис. 5 – а. Поперечна арматура середніх блоків 8 А–І, крок 300 мм.
6.7.3. Розрахунок підвісок
Розрахуємо середню, найбільш навантажену підвіску на осьове розтягання від власної ваги G1 та ваги ділянки затяжки G2 довжиною 5920 мм :
G1 = b h l fn = 0,15 0,4 (5,1 – 0,5 1 – 0,5 0,44) 25 1,1 0,95 = 6,87 кН;
G2 = b h l fn = 0,44 0,44 5,920 25 1,1 0,95 = 29,94 кН;
N = G1 + G2 = 6,87 + 29,94 = 36,8 кН.
Необхідний переріз арматури підвіски As = N/Rs = 36800/365(100) = 1,008 см2.
Приймаємо конструктивно 4 10 А–ІІІ з As = 3,14 см2.
Поперечне армування підвіски виконуємо сталлю А–І діаметром 6 мм. Крок хомутів 200 мм.
Армування перерізу підвіски:
6.7.4. Розрахунок опорного вузла
Теоретично необхідна довжина анкерування – попередньо напружуваної арматури – канатів К–7 діаметром 15 мм за лінією АВ lan,sp = 150 см (в разі використання канатів 12 мм – lan,sp = 150 см; 9 мм – – lan,sp = 120 см; стержневої арматури – lan,sp = 35d; дроту класу Вр–ІІ – lan,sp = 100 см).
Фактичне
значення
=
90 см . Розрахункове зусилля в попередньо
напружуваній арматурі:
Nsp = Asp Rsp / lan,sp = 11.3 1080(100) 90/150 = 732240 H.
Розрахункове зусилля в поперечних стержнях на довжині від грані опори до внутрішньої грані вузла N=Hmax = 1437 кН та при визначеному куту нахилу лінії відриву АВ = 230, ctg 230 = 2,356 та куту нахилу поперечних стержнів 1 = 600, sin = 0,866 Nsw sin 1 = (N – Nsp) ctg = (1437000 – 732240)/2,356 = 299134;
Nsw = 299134/0,866 = 345420 Н.
При двох каркасах у вузлі і кроці поперечних стержнів 250 мм їх кількість, що перетинається лінією АВ n = 2 8 = 16 шт.
Площа перерізу одного поперечного стержня :
Asw = Nsw / n Rsw = 345240/16 290(100) = 0,74 см2,
приймаємо поперечні стержні 10 А–ІІІ, Asw = 0,785 см2 з кроком 250 мм.
Фактичне зусилля, що сприймається прийнятою поперечною арматурою:
=
n
Asw
Rsw
=
16
0,785
290(100) = 364240 Н.
При визначеному армуванні вузла міцність на згин в похилому перерізі (по лінії АВ) буде забезпечена, якщо виконається умова:
R1(l1 – a) (l2 – 10)/2 + [Nsp(hop – 0,5x)],
де R1 = 1122 кН – опорна реакція арки ; hop = 84 см (рис. 7); x – висота стиснутої зони в похилому перерізі, що визначається за формулою
x = Nsp / Rbb2b = 732240/14,5 (100) 0,9 44 = 12,75 см.
Перевіряємо міцність на згин в похилому перерізі за наведеною вище формулою 1122000(230 – 28) = 226644000 Н см < 364240(1960 – 10)/2 + [732240(84 – – 0,5 16)] = 410784240 Н см – умова виконується, міцність на згин в похилому перерізі забезпечена.
Остаточно приймаємо поперечну арматуру опорного вузла – 18 12 А–ІІІ. Вказану арматуру розміщуємо в двох плоских каркасах по дев’ять поперечних стержнів з кроком 250 мм.