22. Мультиплікатори фіскальної політики

Податковий мультиплікатор 

де С – гранична схильність до споживання. Податковий мультиплікатор показує, що зростання податків на певну величину зменшує обсяг виробництва на більшу величину. Сукупний ефект від зростання по­датків визначається за формулою:

де DV– зміна доходу;  DТ – зміна податкових надходжень.  Мультиплікатор державних витрат

де t – частка податків у сукупних доходах.  Мультиплікатор державних витрат відображає, скільки зміна державних витрат може змінити суку доходи. Загальний ефект від зміни витрат визначається добутком:

де DV–зміна доходу;  DG – зміна державних витрат.

23. Автоматичні стабілізатори та недискреційна фіскальна політика

Автомат́ичні стабілізáтори — економічні інструменти, що зменшують амплітуду коливань самостійно, без здійснення спеціальних заходів економічної політики. Один із найважливіших автоматичних стабілізаторів – прогресивний подохідний податок. Недискреційна фіскальна політика Політика вбудованих стабілізаторів або недискреційна фіскальна політика – політика, що здійснюється без участі державних органів, автоматично, завдяки тому, що величина податкових надходжень до бюджету прямо залежить від рівня ВНП навіть за стабільних податкових ставок. В періоди перевищення сукупного попиту над потенційним ВВП доцільним є його зменшення, чого можна досягти через збільшення податків; у випадку різкого зменшення обсягів сукупного попиту варто зменшувати податки для досягнення попереднього стану. Політика вбудованих стабілізаторів ґрунтується на пропорційній залежності величини податків від ВВП і оберненій залежності ВВП від величини податків. Схожу дію мають і деякі трансфертні виплати – допомога безробітним чи малозабезпеченим. За скорочення виробництва відбувається ріст безробіття, що спричиняє до збільшення обсягів трансфертних виплат, а, отже, зменшення величини чистих податків. Зменшення безробіття відповідно збільшує обсяг чистих податків.[Семюелсон, 390] Механізм їх впливу наступний. Зі збільшенням ВВП збільшується обсяг податків і надлишок бюджету, що стримує зростання ВВП. Зменшення ВВП викликає скорочення податкових надходжень, з’являється дефіцит бюджету, ВВП відповідно збільшується, наближаючись до рівноважного. В даному випадку, очевидно, Y2 і є потенційним ВВП – економічна система стабілізується саме на цьому рівні. Варто зазначити, що за більших податкових ставок – а отже й більш тісної залежності між ВВП і податками вплив вбудованих стабілізаторів стає все більш помітним. Так само реагує економіка і на впровадження прогресивних податків, за яких обсяг податку зростає швидше, ніж лінійно через збільшення доходу чи випуску. Такий ефект досягається через встановлення залежності між податковою ставкою й величиною доходу. Втім, використання автоматичних стабілізаторів не забезпечує економіку від значних коливань – воно може лише зменшити та вповільнити їх. Для регулювання економіки у випадку кризи використовують дискреційну політику.

24. Дискреційна фіскальна політика

Дискреційна фіскальна політика – це цілеспрямована маніпуляція витратами і доходами державного бюджету, яка здійснюється на підставі спеціальних державних рішень (парламенту, уряду)[Макконел, Брю; 252] В реальності, не обмеженій науковою абстракцією, величина податкових надходжень не затверджується державою. Її вплив визначається лише у встановленні податкових ставок, що створює залежність між доходом або обсягом виробництва і величиною податку, який держава збирає. Що більша ставка оподаткування, то, логічно, більші надходження відбудуться в бюджет. Втім, збільшення податкових ставок не викликає пропорційного збільшення величини податкових надходжень. В довгостроковому періоді вона описується «кривою Лафера», зображеною лівіше. Як видно, величина податкових надходжень збільшується разом зі зростанням ставки оподаткування лише до певної величини. Після цього, величина зібраних податків постійно падає, досягаючи за ставки оподаткування в 100% нуля. Це відбувається через збільшення обсягів ухиляння від сплати податків і скорочення рівня виробництва. Як видно з графіка можна досягти однакової величини податкових надходжень як за низького, так і за високого рівня оподаткування. Кращою як для фірм, так і для держави є, звісно, низька ставка. В той же час, державні видатки затверджуються владою в повній мірі – залежно від прогнозованої величини податкових надходжень і затвердженої величини дефіциту бюджету. Отже, держава може змінювати або ставки податків або величину державних видатків для впливу на економічну систему. Дискреційна фіскальна (бюджетно-податкова) політика передбачає проведення заходів уряду, що спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництва неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.