18.Види грошово-кредитної політики (гнучка, жорстка та проміжна), надайте графіки.

Гнучка грошово-кредитна політика – політика центрального банку, за якої проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні. Пропозиція грошей у моделі грошового ринку в цьому випадку характеризується горизонтальною кривою (див. рис.9.1). За гнучкої грошово-кредитної політики підвищення попиту на гроші супроводжується зростанням пропозиції грошей. І навпаки, скорочення попиту на гроші веде до зменшення пропозиції грошей, оскільки центральний банк регулює пропозицію грошей таким чином, щоб підтримати номінальну процентну ставку на фіксованому рівні.

Жорстка грошово-кредитна політика спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грошової маси в економіці. У моделі грошового ринку їй відповідає вертикальна крива пропозиції грошей .За жорсткої грошово-кредитної політики зростання попиту на гроші призводить до зростання процентної ставки, а зниження попиту на гроші спричиняє падіння процентної ставки, оскільки центральний банк підтримує пропозицію грошей на певному рівні.

Проміжному типові грошово-кредитної політики відповідає така модель пропозиції грошей: при зміні попиту на гроші пропозиція грошей змінюється, але в обсязі, недостатньому для підтримки процентних ставок на фіксованому рівні. Тобто зростання попиту на гроші супроводжується зростанням і пропозиції грошей, і ставки процента .

19.Сутність та класифікація податків

Податки - це обов'язкові і без еквівалентні платежі, що сплачуються платниками податків до бюджету відповідного рівня і державні позабюджетні фонди на підставі федеральних законів про податки і актах законодавчих органів суб'єктів країни. Податки класифікують за такими ознаками: 1. За економічним змістом об’єкта оподаткування: - податки на доходи, - податки на споживання, - податки на майно, - податки на різні дії, - інші податки. 2. За рівнем встановлення: - загальнодержавні, - місцеві. 3. За формою оподаткування: - прямі, - непрямі. 4. За способом стягнення: - розкладні - окладні. 5. За порядком використання: - загальні, - спеціальні. 6. За платниками податків: - податки з юридичних осіб, - податки з фізичних осіб, - податки змішаного складу. 7. За ступенем врахування фінансового стану платника: - реальні, - особисті.

20.Поняття податкового тягаря. Крива Лаффера

Податковий тягар (навантаження) – це втрата ефективності при оподаткуванні, тобто надмірне зниження рівня добробуту споживачів понад того рівня, який можна було б пояснити чистою втратою доходу в результаті сплати цього податку. Між доходом бюджету, величиною податкової ставки і податком та частиною національного продукту (податковою базою) існує кореляційна залежність, яку вперше встановив американський економіст А. Лаффер. Він дійшов висновку, що підвищення податкової ставки до певного критичного рівня сприяє зростанню доходів бюджету і не пригнічує підприємницький стимул. Вище цього рівня розміщена так звана «заборонена зона» шкали оподаткування. Податки, стягнені відповідно до цієї частини шкали, стримують економічну ініціативу, призводять до скорочення інвестицій, внаслідок чого знижуються доходи (рис. 135).

Сп — ставка податку; Н„ — надходження податків до бюджету; М — оптимальний розмір податкової ставки; 1,2 — відповідно нормальна і заборонена зони шкали. Слід зазначити, що зростання виробничої активності тотожне поняттю розширеного відтворення на основі нагромадження. Останнє, як відомо, означає використання прибутку для збільшення основних фондів та оборотних засобів. Податки впливають на розміри норми нагромадження, тобто на відношення фонду нагромадження до національного доходу (в масштабі країни) або прибутку, що нагромаджується, до чистого доходу підприємств (у масштабах окремого підприємства). Існує певна межа норм нагромадження, нижче якої не забезпечується зростання виробництва, а також збільшення виробничого нагромадження. Отже, при встановленні податкових ставок слід ураховувати їх критичний рівень і не порушувати «заборонену зону». За цієї умови бюджетні доходи не зменшуватимуться, а податки не будуть негативно впливати на підприємницьку діяльність, зменшувати капітальні вкладення, гальмувати науково-технічний прогрес, уповільнювати економічне зростання.

21. Види фіскальної політики(бюджетно-податкової) Фіскальна політика вирішує питання, пов’язані з інфляцією і безробіттям Стимулююча, або експансивна фіскальна політика – підвид дискреційної фіскальної політики, спрямований на підвищення сукупного попиту й рівня виробництва. До заходів стримувальної фіскальної політики належать: 1)Зменшення державних витрат 2)Зменшення трансфертних виплат 3)Збільшення податків Дискреційна фіскальна політика – це цілеспрямована маніпуляція витратами і доходами державного бюджету, яка здійснюється на підставі спеціальних державних рішень  Політика вбудованих стабілізаторів або недискреційна фіскальна політика – політика, що здійснюється без участі державних органів, автоматично, завдяки тому, що величина податкових надходжень до бюджету прямо залежить від рівня ВНП навіть за стабільних податкових ставок. Податки — це частина доходу, що сплачується фірмами та домогосподарствами у розмірі, встановленому законом.  В цілому зниження податків стимулює зростання при­ватних витрат і сукупної пропозиції. Зростання податків, навпаки, призво­дить до їхнього скорочення. Податки є основним джерелом доходу держави.