16.Інструменти грошово-кредитної політики

Інструменти грошово-кредитної політики — це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики. За характером впливу на грошовий ринок інструменти грошово-кредитної політики поділяються інструменти прямої дії (адміністративні) - це регулятивні заходи центрального банку, що мають форму обмежень, лімітів, директив. Вони спрямовані на обмеження сфери діяльності комерційних банків, зокрема визначають або обмежують ціни (процентні ставки) чи обсяги (кредитів). опосередкованої, непрямої дії (ринкові) - це регулятивні заходи впливу центрального банку на грошовий ринок шляхом формування на ринку відповідних умов, які визначають подальшу поведінку суб’єктів ринку. Залежно від спрямованості регулятивного впливу інструменти грошово-кредитної політики поділяються на інструменти загальної спрямованості - поширюється на всі банки, на грошовий ринок у цілому. селективні інструменти - поширюється вибірково — на окремі банки або їх групи, на певні види банківської діяльності, на регулювання окремих видів кредиту тощо. Залежно від періодичності використання інструменти грошово-кредитної політики поділяються інструменти постійної дії - центральні банки використовують для проведення як активних, так і пасивних операцій. інструменти разового використання - установлення спеціальних процентних ставок, наприклад, кредити певної компанії надаються за найвищою процентною ставкою на грошовому ринку, а депозити певної компанії приймаються за найменшою процентною ставкою на грошовому ринку. Залежно від характеру впливу на ліквідність комерційних банків розрізняють інструменти, спрямовані на підтримання ліквідності комерційних банків (наприклад, політика рефінансування комерційних банків, купівля центральним банком цінних паперів на відкритому ринку), та інструменти, спрямовані на вилучення (стерилізацію) надлишкової ліквідності (наприклад, розміщення центральним банком депозитних сертифікатів, проведення операцій «зворотного» репо). Ефективність інструментів грошово-кредитної політики визначають такі чинники: 1)гнучкість інструментів регулювання, тобто можливість маневру при застосуванні того чи іншого інструмента; 2)зворотність дії інструмента, тобто можливість проведення протилежної операції, наприклад, операції «прямого» репо і «зворотного» репо; 3)відповідність отриманих результатів наміченим цілям; 4)швидкість дії

17.Вплив грошово-кредитної політики на рівень національного виробництва (передавальний механізм грошово-кредитної політики)

Ефективність монетарної політики залежить насамперед від надійності передавального механізму між монетарними командами (змінами) та змінами обсягів виробництва (ВВП). Дія цього механізму була і є предметом гострих суперечок в економічній науці передусім між монетаристами та кейнсіанцями, що негативно позначається на практиці грошово-кредитного регулювання. Ключовими особливостями перехідної економіки, що найбільш відчутно деформують передавальний механізм та ускладнюють проведення монетарної політики, можна назвати такі: 1. Принципова відмінність кризової динаміки в перехідній економіці порівняно з класичними кризовими коливаннями фаз ділового циклу в розвинутих ринкових економіках. 2. Небувало висока за мирних умов гіперінфляція «з’їла» заощадження населення та грошові капітали в реальному секторі і призвела до критичної демонетизації економіки. 3. У перехідній економіці діє ряд чинників, які деформують та послаблюють дію сукупного попиту як чинника впливу на сукупну пропозицію. 4. Ряд особливостей перехідної економіки України деформують окремі канали впливу передавального механізму, зокрема процентної ставки та кредиту. 5. Висока питома вага зовнішньоекономічної діяльності у формуванні сукупного попиту зумовлює високу залежність кон’юнктури внутрішнього ринку України від зовнішніх чинників. Зокрема на передавальний механізм грошово-кредитної політики діють нерозвинутість ринкових інститутів та інструментів, низький розвиток ринку цінних паперів, все ще високі інфляційні очікування, висока розбалансованість державних фінансів. Ще залишається надто високою швидкість обороту грошей, і в міру економічного зростання та формування ринкових відносин вона неминуче буде сповільнюватися. В таких умовах найбільш повно відповідає потребам грошово-кредитного регулювання спрощена монетаристська модель передавального механізму, яка орієнтується на прямий зв’язок динаміки пропозиції грошей з динамікою ВВП з урахуванням передбачуваної зміни швидкості обороту грошей та забезпечення відносної їх стабільності.