1. Інтелектуальні здібності, їх значення в життєдіяльності людини

«Інтелект – це здатність планувати, організовувати і контролювати свої дії з досягненню цілі з урахуванням співволодіння істини і блага» (Мигашкин Н.В.)

Інтелект (від латів.intellectus — розуміння, пізнання) — загальні здатність до пізнання, розумінню і вирішенню проблем. Поняття інтелект об'єднує все пізнавальні здібності індивіда: відчуття, сприйняття, пам'ять, уявлення, мислення, уяву .

 

1.1 Складові інтелекту та її роль

Під сучасним визначенням інтелекту розуміється спроможність до здійсненню процесу пізнання і до ефективного виконання проблем, зокрема за оволодінні новим колом життєвих завдань. Тому рівень інтелекту можливо розвинути, як й тимчасово підвищити чи понизити ККД інтелекту людини. Часто це характеризують стосовно завданням, яке трапляється у житті. Наприклад, стосовно завданню виживання: виживання — основне завдання людини, інші йому — лише які з основний, або до завданням у галузі діяльності. Відповідно до академіку М. М. Моїсєєву, інтелект — це, передусім,целеполагание, планування ресурсів немає і побудова стратегії досягнення цієї мети.

1.2 Інтелектуальні процеси: уяву

Уява, чи фантазія, як і мислення, належить до вищих пізнавальних процесів, у яких чітко можна знайти специфічно людський характер діяльності.

Будь-який трудовий процес із необхідністю включає у собі уяву. Воно постає як необхідна сторона художньої, конструкторської, наукової, літературної, музичної, взагалі творчої діяльності.

Уява- це необхідний елемент творчої діяльності, відтворений у побудові образу продуктів праці, і навіть який би створення програми поведінки у тому випадку, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю.

Уява був із мисленням. Подібно мисленню вона дозволяє передбачити майбутнє.

Цінність уяви у цьому, що його дозволяє прийняти рішення і знайти вихід проблемної ситуації навіть за відсутності потрібної повноти знань що необхідні мислення.

 

1.3 Види уяви: пасивне, активне, що відтворює, творче

>Бесплодная мрійливість, як зручна змогу відійти від діяльності називається пасивним уявою. Якщо пасивне уява може працювати бутиподразделено на навмисне і ненавмисне, то активне уява може працювати бути творчим і що відтворює.

Уява має у своїй основі створення образів, відповідних опису, називається що відтворює.

Багато школярів пропускають чи побіжно переглядають у книжках опис природи, інтер'єру чи міського пейзажу. У результаті вони не дають чудову поживувоссоздающему уяві і дуже збіднюють художнє сприйняття і емоційне розвиток своєї постаті.

Творчу уяву, на відміну що відтворює, передбачає самостійне створення нових образів, які у оригінальних та обігу цінних продуктах діяльності.

Цінність людської особи в що свідчить залежить від цього, які види уяви переважають у її структурі. Якщо в підлітка і хлопці творче уяву, реалізоване у певній діяльності, переважає над пасивної порожній мрійністю, це свідчить про рівні розвитку особистості.

Інтелект як здатність зазвичай реалізується з допомогою інших здібностей. Таких як: вміння пізнавати, навчатися, мислити логічно, систематизувати інформацію шляхом її аналізу, визначати її придатність (класифікувати), знаходити у своєму ній зв'язку, закономірності й того, асоціювати її з цією тощо. буд.

Суттєвими якостями людського інтелекту є:

- цікавість — прагнення різнобічно пізнати ту чи іншу явище в істотних відносинах, лежаче основу активної пізнавальної діяльності;

- глибина розуму — здатність відокремлювати головне від другорядного, необхідне від випадкового;

- гнучкість і рухливість розуму — здатність людини широко використовувати наявний досвід, оперативно досліджувати предмети у нових зв'язках, і відносинах, долати шаблонність мислення;

- логічність мислення — здатність дотримання суворої послідовності міркувань, з урахуванням всіх істотних сторін у досліджуваному об'єкті, всіх можливих його взаємозв'язків;

- доказовість мислення — спроможність до ужитку під час потрібну факти і що закономірності, що підтверджують правильність суджень і висновків;

- критичність мислення — здатність суворої оцінки результатів мисленнєвої діяльності відкидання неправильних суджень, висновків, і рішень (здатність відмовитися від розпочатих дій, якщо вони суперечать вимогам завдання);

- широта мислення — спроможність до всебічномуохвату об'єкта мисленнєвої діяльності, зі урахуванням вихідних даних завдання й багатоваріантності її рішень.