
- •2. Український романтизм: основні характеристики. Поети –романтики 20-40-х років х1х ст.
- •3. Основні стильові риси Шевченка-поета. Метафора у творчості Шевченка.
- •4. І. Нечуй-Левицький – захисник української мови і культури
- •5. І. Франко про основні стильові риси творчості «молодої генерації» письменників-модерністів. Робота і. Франка «Старе й нове в українській літературі»
- •6. Новаторство письменників – шістдесятників хх ст.
- •7. Основні риси постмодернізму в українській літературі.
- •11 Новаторство роману о. Забужко «Польові дослідження з українського сексу»
- •12.Покоління 80-х: Юрій Покальчук «Заборонені ігри»
- •13. Покоління 80-х: ю. Винничук «Танго смерті»
- •14. Покоління 80-х: г. Пагутяк «Жорстокість існування»
- •15. Поезія с. Жадана. Образна система, стильові особливості.
- •16. Проза с. Жадана: «Депеш мод» / «Ворошиловград»
- •17. Масова література. Загальна характеристика. Адреналінова та ендорфінова література.
- •18. Детективно-пригодницька проза а. Кокотюхи: загальна характеристика.
- •19. Стильові риси Любко Дереша-прозаїка. «Голова Якова».
- •20. В. Даниленко – прозаїк і критик. «Кохання в стилі бароко»
- •24. Є. Кононенко – перекладачка і письменниця. Феміністична проблематика творчості.
- •25. Сучасна українська фантастика. Олді, Марина і Сергій Дяченки тощо.
- •27. Кібер-роман м. Кідрука «Бот».
- •28. Наталка Сняданко: проблемно стильова палітра прози.
- •29. Проза двотисячників. Загальна характеристика творчості (т. Малярчук, д. Корній, с. Ушкалов, і. Ликович (на вибір).
- •30. Лесь Ульяненко-прозаїк. Головні проблеми творчості.
20. В. Даниленко – прозаїк і критик. «Кохання в стилі бароко»
Проза Володимира Даниленка - це постійне і безперервне експериментування з формою і стилем. Вона пружна й позбавлена будь-якої сентиментальності, часом видається дещо холодною. А ще у ній заховано багато таємних звуків й недомовленого, що особливо притаманно його раннім оповіданням. В. Даниленко постійно осмислює і сучасний літературний процес, хоча дуже часто його дослідження мають міфотворчий характер.
У творчості Володимира Даниленка критики відзначають домінування трьох стихій: магічної, ліричної, комічної. У його творах магія тяжіє до містики, фаталізму, дотримуючись доктрини, що земний світ – це простір, де людська душа змагається з демонами і стихіями. Сатира Володимира Григоровича зриває маски з канонізованих офіційною пропагандою національних кумирів, подаючи їх як одержимих пристрастю людей, нестримних перед гріхом і спокусами. Критикуючи національний характер, письменник зображає українські вади як пародію на європейський егоїзм і дрібнобуржуазну обмеженість. Не випадково критика назвала його творчість психотерапією від нарцисизму і шизофренії нашого часу.
«Кохання в стилі бароко» - Це любовний детектив, побудований на кросворді, пов’язаний з київською архітектурою та ландшафтом. Та передовсім «Кохання в стилі бароко» пронизано тугою за великою любов’ю, яка пробуджує в людині глибокі переживання і наповнює кожну мить відчуттям своєї неповторності. Суворий реалізм, містика, іронія, тонка психологічна пластика письма у поєднанні із загадковими сюжетами витворюють багатоликий міф сучасного світу, який розривають інформаційні технології, егоїзм, споживацтво, самотність і гострий дефіцит любові.
24. Є. Кононенко – перекладачка і письменниця. Феміністична проблематика творчості.
Євгенія Кононенко закінчила механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка у 1981 р. та французьку філологію Київського інституту іноземних мов 1994 р.
Нині Кононенко проживає в Києві, працює науковим співробітником Українського центру культурних досліджень. Є членом Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників
Євгенія Кононенко є автором низки новел та багатьох перекладів. Вона перекладає з французької та англійської мов. Переклади з французької поезії друкувались у «Березолі» (1992 — Ч 3-4), «Всесвіті» (1995 — Ч 2) та інших виданнях.
25. Сучасна українська фантастика. Олді, Марина і Сергій Дяченки тощо.
Ге́нрі Ла́йон О́лді — творчий псевдонім українських письменників-фантастів з Харкова Дмитра Громова і Олега Ладиженського[1], разом пишуть з 1990 року, активно публікуються з 1993 року. На сьогодні вони стали одними з найвідоміших авторів російськомовної фантастики. В літературному багажі Генрі Лайона Олді близько 30 романів.
В 1991—1993 рр. займалися літературними перекладами зарубіжної фантастики. В 1991 році Дмитро Громов та Олег Ладиженський заснували творчу майстерню «Второй блин», разом з російськими та українськими видавництвами підготували більше 100 книжок, є одними з організаторів найбільшого на території СНД фантастичного конвенту — Міжнародного фестивалю фантастики «Зоряний міст».
Олег Ладиженський є режисером театру-студії «Пелікан», Дмитро Громов грає на сцені. Вийшли три компакт-диски з піснями на вірші Олді та рок-опера Broken Circle (англійською мовою) на вірші Громова.
На Євроконі-2006 Генрі Лайон Олді став найкращим європейським письменником-фантастом.[2]
Марина та Сергій Дяченки, Сергій Сергійович Дяченко (нар. 1945 у Києві) та Марина Юріївна Дяченко (нар. 1968 у Києві) — подружжя та співавтори, письменники і сценаристи. Пишуть українською та російською мовами. Автори п'ятнадцяти романів та більш ніж шістдесяти повістей та оповідань. Лауреати багатьох літературних премій у галузі фантастики. На Всесвітніх і Всеєвропейських зборах фантастів«Єврокон—2005» у Глазго Марину і Сергія Дяченків визнано найкращими письменниками-фантастами Європи. В 2009 році залишили Україну і переїхали до Москви, де взяли участь в роботі над сценаріями російських фільму "Залюднений Острів" та телесеріалу "Біла гвардія".Марина і Сергій говорять про себе, що пишуть в жанрі т. зв. «м-реалізму» («м», можливо, від слова магія. Вони не пояснюють значення цієї літери).
Особливо цікавим є стилістика написання творів подружжя Дяченків. Характеристики персонажів романів письменників описані достатньо детально. Унікальністю їхніх описів є те, що вони створюються поступово та продумано. Кожна риса висвітлюється за допомогою додаткових сюжетних ліній, що потім зливаються в цілісний образ.
26. Літературні премії (Бібісі, Літакцент, 1+1, Смолоскип, Шевченківська премія)
«ЛітАкцент року» — книжкова премія літературного порталу «ЛітАкцент». Надається у трьох номінаціях: «Художня література», «Літературознавство» та антипремія «Золота булька». Розмір грошової нагороди у перших двох номінаціях становить 5000 гривень, за премію невдалій книзі «Золота булька» не надається грошова нагорода. Переможці визначаються групою експертів у кількох етапах протягом року. Нагорода надається враховуючи художню або наукову якість книги, а також поліграфію видання.
З 1993 року видавництво «Смолоскип» проводить конкурс для українських літераторів та молодих науковців. Вік учасників: від 18 до 28 років. На конкурс приймаються написані українською мовою, раніше не публіковані поетичні, прозові, драматичні твори, а також художні твори для дітей; історичні, політологічні, культурологічні та літературознавчі дослідження, котрі стосуються проблематики ідеологічних та культурних трансформацій у ХХ сторіччі, рухів опору проти тоталітаризму та імперського шовінізму, ролі молоді у згаданих процесах. Твори приймаються на розгляд журі до 31 грудня кожного року. Підсумки конкурсу підводяться раз на рік, у місяці травні.
Твори лауреатів І і II премій видавництво публікує окремими книжками, а твори лауреатів III і IV премій та кращі ненагороджені твори можуть з’явитися друком в антологіях і збірниках «Смолоскипа». Подаючи рукопис на конкурс, автор тим самим дає право видавництву упродовж наступних п’яти років друкувати поданий текст або певну його частину окремою книжкою чи в періодичних виданнях.
Націона́льна пре́мія Украї́ни і́мені Тараса́ Шевче́нка (Шевченківська премія) — державна нагорода України, найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Заснована 1961 року.
Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.