20. В. Даниленко – прозаїк і критик. «Кохання в стилі бароко»

Проза Володимира Даниленка - це постійне і безперервне експериментування з формою і стилем. Вона пружна й позбавлена будь-якої сентиментальності, часом видається дещо холодною. А ще у ній заховано багато таємних звуків й недомовленого, що особливо притаманно його раннім оповіданням. В. Даниленко постійно осмислює і сучасний літературний процес, хоча дуже часто його дослідження мають міфотворчий характер.

У творчості Володимира Даниленка критики відзначають домінування трьох стихій: магічної, ліричної, комічної. У його творах магія тяжіє до містики, фаталізму, дотримуючись доктрини, що земний світ – це простір, де людська душа змагається з демонами і стихіями. Сатира Володимира Григоровича зриває маски з канонізованих офіційною пропагандою національних кумирів, подаючи їх як одержимих пристрастю людей, нестримних перед гріхом і спокусами. Критикуючи національний характер, письменник зображає українські вади як пародію на європейський егоїзм і дрібнобуржуазну обмеженість. Не випадково критика назвала його творчість психотерапією від нарцисизму і шизофренії нашого часу.

«Кохання в стилі бароко» - Це любовний детектив, побудований на кросворді, пов’язаний з київською архітектурою та ландшафтом. Та передовсім «Кохання в стилі бароко» пронизано тугою за великою любов’ю, яка пробуджує в людині глибокі переживання і наповнює кожну мить відчуттям своєї неповторності. Суворий реалізм, містика, іронія, тонка психологічна пластика письма у поєднанні із загадковими сюжетами витворюють багатоликий міф сучасного світу, який розривають інформаційні технології, егоїзм, споживацтво, самотність і гострий дефіцит любові.

24. Є. Кононенко – перекладачка і письменниця. Феміністична проблематика творчості.

Євгенія Кононенко закінчила механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка у 1981 р. та французьку філологію Київського інституту іноземних мов 1994 р.

Нині Кононенко проживає в Києві, працює науковим співробітником Українського центру культурних досліджень. Є членом Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників

Євгенія Кононенко є автором низки новел та багатьох перекладів. Вона перекладає з французької та англійської мов. Переклади з французької поезії друкувались у «Березолі» (1992 — Ч 3-4), «Всесвіті» (1995 — Ч 2) та інших виданнях.

25. Сучасна українська фантастика. Олді, Марина і Сергій Дяченки тощо.

Ге́нрі Ла́йон О́лді — творчий псевдонім українських письменників-фантастів з Харкова Дмитра Громова і Олега Ладиженського^[1], разом пишуть з 1990 року, активно публікуються з 1993 року. На сьогодні вони стали одними з найвідоміших авторів російськомовної фантастики. В літературному багажі Генрі Лайона Олді близько 30 романів.

В 1991—1993 рр. займалися літературними перекладами зарубіжної фантастики. В 1991 році Дмитро Громов та Олег Ладиженський заснували творчу майстерню «Второй блин», разом з російськими та українськими видавництвами підготували більше 100 книжок, є одними з організаторів найбільшого на території СНД фантастичного конвенту — Міжнародного фестивалю фантастики «Зоряний міст».

Олег Ладиженський є режисером театру-студії «Пелікан», Дмитро Громов грає на сцені. Вийшли три компакт-диски з піснями на вірші Олді та рок-опера Broken Circle (англійською мовою) на вірші Громова.

На Євроконі-2006 Генрі Лайон Олді став найкращим європейським письменником-фантастом.^[2]

Марина та Сергій Дяченки, Сергій Сергійович Дяченко (нар. 1945 у Києві) та Марина Юріївна Дяченко (нар. 1968 у Києві) — подружжя та співавтори, письменники і сценаристи. Пишуть українською та російською мовами. Автори п'ятнадцяти романів та більш ніж шістдесяти повістей та оповідань. Лауреати багатьох літературних премій у галузі фантастики. На Всесвітніх і Всеєвропейських зборах фантастів«Єврокон—2005» у Глазго Марину і Сергія Дяченків визнано найкращими письменниками-фантастами Європи. В 2009 році залишили Україну і переїхали до Москви, де взяли участь в роботі над сценаріями російських фільму "Залюднений Острів" та телесеріалу "Біла гвардія".Марина і Сергій говорять про себе, що пишуть в жанрі т. зв. «м-реалізму» («м», можливо, від слова магія. Вони не пояснюють значення цієї літери).

Особливо цікавим є стилістика написання творів подружжя Дяченків. Характеристики персонажів романів письменників описані достатньо детально. Унікальністю їхніх описів є те, що вони створюються поступово та продумано. Кожна риса висвітлюється за допомогою додаткових сюжетних ліній, що потім зливаються в цілісний образ.

26. Літературні премії (Бібісі, Літакцент, 1+1, Смолоскип, Шевченківська премія)

«ЛітАкцент року» — книжкова премія літературного порталу «ЛітАкцент». Надається у трьох номінаціях: «Художня література», «Літературознавство» та антипремія «Золота булька». Розмір грошової нагороди у перших двох номінаціях становить 5000 гривень, за премію невдалій книзі «Золота булька» не надається грошова нагорода. Переможці визначаються групою експертів у кількох етапах протягом року. Нагорода надається враховуючи художню або наукову якість книги, а також поліграфію видання.

З 1993 року видавництво «Смолоскип» проводить конкурс для українських літераторів та молодих науковців. Вік учасників: від 18 до 28 років. На конкурс приймаються написані українською мовою, раніше не публіковані поетичні, прозові, драматичні твори, а також художні твори для дітей; історичні, політологічні, культурологічні та літературознавчі дослідження, котрі стосуються проблематики ідеологічних та культурних трансформацій у ХХ сторіччі, рухів опору проти тоталітаризму та імперського шовінізму, ролі молоді у згаданих процесах. Твори приймаються на розгляд журі до 31 грудня кожного року. Підсумки конкурсу підво­дяться раз на рік, у місяці травні.

Твори лауреатів І і II премій видавництво публікує окремими книжками, а твори лауреатів III і IV премій та кращі ненагороджені твори можуть з’явитися друком в антологіях і збірниках «Смо­лоскипа». Подаючи рукопис на конкурс, автор тим самим дає право видавництву упро­довж наступних п’яти років друкувати поданий текст або певну його частину окремою книжкою чи в періодичних виданнях.

Націона́льна пре́мія Украї́ни і́мені Тараса́ Шевче́нка (Шевченківська премія) — державна нагорода України, найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Заснована 1961 року.

Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.