13. Покоління 80-х: ю. Винничук «Танго смерті»

80-ки - це умовна назва літератури генерації, яка в 2 пол. 80 рр 20 ст створила 1 в історії повоєнної літератури опозицію традиц. Рад. Дискурсу, представивши феномен нового літерат покоління.На творч. 80ків наклав свій відбиток суспільний злам початку 90 рр. риси 80-ків:орієнтація на культ. Здобутки європейської літерат.Також вони орієнтувалися на Кафку, Маркес, Еко. Характерними для них була орієнтація на художню форму. Відхід від нарративного спрощення до інтертекстуальності. Хотіли бути відомими на заході.Характ. урбаністичний індивідуалізм.

Ю́рій Па́влович Винничу́к — український журналіст, письменник, редактор. Освіту здобув у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут), філологічний факультет (1969–1973 роки), учитель української мови і літератури. Член Асоціації українських письменників. Письменник отримав титул «Галицький лицар» став першим лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за роман «Весняні ігри в осінніх садах». отримав відзнаку «Золотий письменник України»^[7].У грудні 2012 року роман Винничука Танґо смерті був відзначений премією Книга року Бі-Бі-Сі^[8].

«Танго смерті» – це роман про Львів 30-их років. У творі йдеться про долю чотирьох повстанських родин: української, німецької, польської і єврейської. Манеру Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літератур. Але манера письма у цьому романі – це також і новий Винничук із захоплючим сюжетом, в якому є і пошуки давнього манускрипту, і таємниця «Танга смерті», яке виконували в’язні Янівського концтабору у Львові. Це книга, яку мовби не читаєш, а живеш у ній. Андрій Любка: «Отримавши змогу стати першим читачем роману «Танго смерті» в рукописі, мушу визнати, що з його появою маємо тепер українського Умберто Еко та ще й з нотками Борхеса. В тканину твору і трагізм, і гумор, і любовну та детективну інтригу, і цілі сторінки енциклопедичних знань та переказів, описати довоєнний Львів так живо, так смачно – для цього треба було оволодіти неабиякою майстерністю і неабиякими знаннями. Українцям текст у такому історичному світлі давно був потрібен».

З видавничої анотації

Події у романі «Танго смерті» розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові та під час Другої світової війни четверо друзів — українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули у 1921 році під Базаром, — переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких катаклізмів не зраджують своєї дружби.Паралельно у наші дні відбуваються інші події з іншим героями. І не лише у Львові, але й у Туреччині. Обидві сюжетні лінії сходяться докупи у несподіваному фіналі.

=Загалом "танго смерті" - це танго, яке виконували в Янівському концтаборі на території Львова. Під час виконання цього танго людей розстрілювали. Але є певна таємниця, яка пов’язана з цим танго.

14. Покоління 80-х: г. Пагутяк «Жорстокість існування»

80-ки - це умовна назва літератури генерації, яка в 2 пол. 80 рр 20 ст створила 1 в історії повоєнної літератури опозицію традиц. Рад. Дискурсу, представивши феномен нового літерат покоління.На творч. 80ків наклав свій відбиток суспільний злам початку 90 рр. риси 80-ків:орієнтація на культ. Здобутки європейської літерат.Також вони орієнтувалися на Кафку, Маркес, Еко. Характерними для них була орієнтація на художню форму. Відхід від нарративного спрощення до інтертекстуальності. Хотіли бути відомими на заході.Характ. урбаністичний індивідуалізм.

Москале́ць Галина Василівна—свої твори підписує як Пагутя́к Гали́на українська письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури. Книги:«Діти» «Господар» «Потрапити в сад» «Гірчичне зерно» «Записки Білого Пташка» «Захід сонця в Урожі»і)«Писар Східних Воріт Притулку».

У  незалежному  культурологічному  часописі  „Ї“  №  26  від 27 липня 2002 року Г. Пагутяк надрукувала есей „Жорстокість існування“.  Це  роздуми  письменниці  над  тим,  як  людина  нищить  природу,  що  „здригається  від  передсмертних  конвульсій зірваної квітки, розчавленої комахи, риби, викинутої на берег, підстреленого птаха…“Нищить не тільки природу, а й живих істот заради грабунків і наживи, а інші ходять голодні. Письменниця висловлює свій біль з приводу того ганебного нищення людей на нашій планеті.Нам не треба пекла на тому світі, бо ми проходимо його ут, нанашій землі. Г. Пагутяк звернулася до публіцистики. У ній во-на  порушує  наболілі  проблеми  нашого  сьогодення:  нищівне ставлення  до  природи  („Небо  і  земля“),  прагнення  державнихмужів  фальсифікувати  нашу  історію  („Системне  непорозуміння“); про нещасних біженців з чужих країн йдеться у статті  „Чужі  далекі“;  її  турбує  зневага  українців  до  рідної  мови(„Урок  української  мови“),  війна  в  Іраку,  моральна  й  духовна деградація нашого суспільства. „Засвітім світильник нашого сумління, оновім і зміцнім під- валини  нашого  суспільства“,–  закликає  письменниця,–  бо  мидеградуємо, „ми тремтимо від вимог Заходу і Сходу і не стоїмоміцно на своїх національних ногах“ („Боятися Москви“).Останніми роками в її прозі помітний вплив літератури Сходу, зокрема японської. Роман „Книга снів і пробуджень“ написаний у жанрі дзуйхіцу, традиційному для японської літератури.Г. Пагутяк у розквіті творчих сил. Нові задуми тривожть їїдушу,  і  вона  ще  не  раз  порадує  читача  своїми  цікавими  йоригінальними творами. А ми бажаємо їй щастя й успіху.