Причини смерті населення станом на січень 2013 р.

Серед причин смерті населення України в січні 2013р., як і в січні 2012р:

1) (перше місце посідали) хвороби системи кровообігу,

2) новоутворення,

3) третє – зовнішні причини смерті.

Ірина Курило, завідувач відділу проблем якості демографічних процесів Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України стверджує,що на сьогоднішній день "можна впевнено говорити про стійку тенденцію депопуляції, тобто перевищення числа смертей над числом народжень. Українці в сумних лідерах у світі за рівнем природного убутку населення. Конкуренти нам – хіба що Росія, Болгарія, Білорусь. В Україні на тлі низької народжуваності, що не є чимось екстраординарним для багатьох країн, сильно підвищений рівень смертності. Плюс до цього в нас дуже мала тривалість життя. Останні три роки спостерігається деяке поліпшення у цій царині, та чи буде воно стійким – покаже час. Тож усупереч усталеним стереотипам, не низька народжуваність є головною нашою проблемою, а саме негативні тенденції щодо високої смертності"

Еміграція (від лат. емігро - виселяюсь), або переселення людей, - виїзд громадян із своєї країни в іншу на постійне проживання. Останніми роками в Україні посилився еміграційний процес. Негативним у ньому є те, що країну покидає молодь, соціально активна частина населення. Причиною цього є нестабільність соціально-економічних процесів. Втрата такої частини населення завжди негативно позначається на розвитку держави.

У січні 2013р. у 19 регіонах країни зафіксовано міграційний приріст населення, у 8 регіонах – міграційне скорочення.

Серед прибулих в Україну впродовж січня 2013р. іммігранти з країн СНД становили 45,4%, решта (54,6%) – з інших країн. Серед вибулих з України 42,1% виїхали до країн СНД і 57,9% – до інших країн.

З 1990-ті року постійно було реєстровано від’ємне міграційне сальдо, тобто з країни їхало більше, ніж поверталося. Однак від 2005-го спостерігається хай і дуже помірне, на рівні 14–16 тис. людей за рік, позитивне. Звісно, це невелика кількість, але принаймні можна стверджувати, що нині зупинився постійний відтік населення. Та все одно цього замало, щоб компенсувати масштабні втрати населення внаслідок депопуляції⁵.

3.Шляхи подолання демографічних проблем

Принципово важливою є державна підтримка сім’ї та сімейних цінностей, які є фундаментом, на основі якого формується вся система заходів демографічної політики, зокрема:

- забезпечення якості життя сімей, створення належних економічних передумов для реалізації потреби в дітях;

- формування сприятливого соціально-психологічного клімату й орієнтації суспільства на сімейні цінності, формування, як мінімум, дводітної, а згодом – тричотиридітної сім’ї;

- сприяння зміцненню інституту сім’ї, запобігання її руйнуванню, зменшенню кількості розлучень;

- збереження і зміцнення здоров’я сімей, передусім, репродуктивного, підвищення рівня культури репродуктивної поведінки;

- сприяння і підтримка виховної функції сім’ї ^3.

У цій ситуації вбачається доцільним розроблювати концепції подовження віку проживання населення шляхом формування концепції здорового способу життя, активно впроваджуючи її із застосуванням стимуляційних та адміністративних механізмів ^7.

На думку О. Палій, «відсунути» ранню смертність і знизити захворюваність можна передусім проведенням профілактичних оглядів, диспансеризації населення. Це продовжило б життя чоловіків на 5 років, а жінок – на 2 роки ⁶.

Необхідно активізувати роботу з поліпшення стану здоров’я, зниження смертності та підвищення тривалості життя населення шляхом:

- усунення перешкод у масовій доступності населення до засобів збереження і поліпшення здоров’я ;

- створення умов праці, які забезпечуватимуть творчий розвиток працівника, його фізичне і психічне здоров’я;

- формування у населення активної та свідомої поведінки самозбереження;

- створення безпечного для життя і здоров’я населення природного середовища;

- подальший розвиток ефективної системи охорони здоров’я і медичних послуг.

Важливим є прийняття програми подолання негативних наслідків старіння населення на основі: забезпечення економічних передумов гідного життя в пенсійному віці; створення умов для реалізації творчого й трудового потенціалів похилих людей; сприяння розвитку в суспільстві взаємодії поколінь і зміцненню взаєморозуміння між представниками різних вікових груп.

Програма регулювання міграційних процесів повинна орієнтуватися на сприянні поверненню етнічних українців і колишніх громадян України, забезпеченні повернення зовнішніх трудових мігрантів, забезпеченні соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном, запобіганні нелегальної транзитної міграції, вирівнюванні вікової еластичності зовнішніх міграційних процесів.