1.Архітектура Індії.

Храми. Значні кліматичні і культурні, расові та інші відмінності між різними територіями обумовили виникнення різних архітектурних еталонів. СТИЛЬ НОГАРА – північний стиль, характерний шинхара параболічної форми з приплюснутим кінцем (амалата) зверху. Основа – квадрат. Стіни часто розбиваються елементами декора, тому здається, що план круглий. Такі храми нагадують гори, каскади падаючої води. Орнаменти поєднуються зі статуями. Храми розміщені на рівнині. Більш оздоблений. Вімала Вісахі, Тейпал. СТИЛЬ ДРАВІД – південний стиль. Шинхара у вигляді східчастої піраміди з чітко виділеними поперечними поясами, яка завершується багатогранним коловидним покриттям. Із-за того, що яруси повторюються, дає вигляд приземленості. Моду рай, ШріРанга. ГАПУРАМ – ворота в храм. В північному стилі – скромний, в південному – навпаки. Вхідний гапурам символізує велич зовнішнього світу. Бордюри і скульптури на зовнішніх стінах храму, що зображують світ тварин і людське життя, свідчать про велику релігійну спадщину. Часто храм в плані представляє собою мандалу. СТУПА – монументальне спорудження для зберігання реліквій, на могилі вождя, царя або вчителя, дуже поширений в буддизмі. Є два види ступ: реалікварні, з останками або з цінними предметами, меморіальні – в честь пам’ятних подій. (на них пункти «коні вітру», на яких написані мантри). ЧЬЯТЬЯ – храм в скелі. Продовгуватий зал з двома рядами колон, статуй із ступою, що розміщуються в заокругленому кінці храму напроти входу. Це храм моління, розташований в скелі. Також важливе зображення якшинь і якши.

2.Порівняльна характеристика мистецтва Фландрії та Голландії.

У результаті революції у 17 ст. Нідерланди поділилися на дві частини: на Голландію і Фландрію (сучасна Бельгія), що залишилася під владою Іспанії. Центральною постаттю фламандського мистецтва цього періоду був Пітер Пауел Рубенс Рюбенс, 1577—1640 pp. Його живопис дуже характерний для бароко, але має свої національні особливості: переважання почуття над безпристрасністю, цілковита відстороненість від містики та екзальтації, фізична сила, захоплення природою. Рубенс прославив національний тип краси. Діва Марія і Магдалина — світлокосі, волоокі, пишнотілі. Христос і на хресті здається атлетом. Усі композиції ніби в русі. Навіть античні сюжети митець вибирав динамічні: викрадення Юпітером своїх коханих, амазонки в борні... Його приваблюють вакханалії з насолодою сп'яніння, полювання на левів з їх нестримним запалом та інші образи класичної давнини, що набувають земної достовірності і суто фламандського "обличчя" ("Персей та Андромеда"). У 20-ті pp. Рубенс створив 21 картину для прикрашення Люксембурзького палацу — сцени з життя французької королеви Марії Медічі (на її замовлення), в яких історичні особи змальовані поруч з античними божествами, реальні події уживаються з алегоріями. В останнє десятиріччя музою художника стала його юна дружина Олена Фоумен. Він малює її на прогулянці разом з собою, у саду, з дітьми, одягненою й оголеною. Рубенс славить жінку як символ життя. У Рубенса було багато учнів. Найвідоміший з них — Антоніс Ван Дейк (1599—1641 pp.). Знаменитим майстром фламандського натюрморту був Франс Снейдерс (1579—1657 pp.). В його картинах купами лежать на столах чудово зображені дари землі й води. Головне досягнення голландського мистецтва XVII ст. — станковий живопис. Об'єкти спостереження і зображення художників — людина і природа. Природа є дійсністю сама по собі. Ця ідея, яка набула в Новий час широкого світоглядного значення, вперше втілилась у Голландії (а взагалі в Новий час наука стає провідною формою свідомості). Головними виражальними засобами для Рембрандта були не лінії й маси, а колір і світло. Композиція побудована здебільшого на рівновазі кольорових звучань. У колориті переважали відтінки червоного і коричневого, що немовби спалахували зсередини. Колір інтенсивний, барви наче випромінюють світло. Складна взаємодія кольору і світла створювала певне емоційне середовище, яке підсилювало психологічну характеристику образу. Найкращим полотном Рембрандта (й епілогом творчості) можна вважати картину "Блудний син". Тут передано стільки почуттів, стільки тонких душевних порухів — потрясіння, щастя від повернення втраченого, всепоглинаюча батьківська любов, але водночас і гіркота втрат, приниження, сором, каяття... Дивовижна колористична єдність жовтогарячих і червоних тонів, фону й образів — це все єдиний живописний потік. 3.Дайте характеристику сучасній мистецькій течії «фотореалізм». Фотореалізм — напрям в живописі, що виник в США в кінці 1960-х, а потім поширився в 1970-х роках в Європі. Термін переважно застосовується по відношенню до робіт американських фотореалістів кінця 1960-х — початки 1970-х років. Слово «фотореалізм» було придумане Луї Мейзелем (Louis K. Meisel) в 1968 році, а вперше опубліковано — в 1970 році в каталозі Музею Уїтні для виставки «Двадцять два реалісти». Луї Мейзель, двома роками пізніше склав визначення фотореалізму з п'яти пунктів: 1. Фотореаліст використовує камеру і фотографію для збору інформації , 2. Фотореаліст використовує механічні і електромеханічні засоби для перенесення інформації на полотно, 3. Фотореаліст повинен мати технічну можливість зробити фінальний результат таким, що виглядає фотографічно, 4. Художник повинен мати виставлену роботу як фотореаліст від 1972 року для того, щоб вважатися значним фотореалістом, 5. Художник повинен присвятити як мінімум п'ять років створенню і показу робіт в стилі фотореалізму. Фотореалістичний живопис неможливий без фотографії. У фотореалізмі зміна і рух має бути заморожене в часі, який скрупульозно мав бути представлене художником. Зазвичай знімки робилися на слайд, а потім переносилися на полотно. Це робилося за допомогою проектування слайду або з використанням сітки.