2.Мистецтво Англії 17 століття.

В архітектурі другої половини XVII - початку XVIII століть відчутні переваги ренесансно- класицистичних рис при дуже стриманому використанні бароко. Першим видатним архітектором Англії був Іньїго Джонс (І573- І65І), який розвивав на національному грунті пізньоренесансні тенденції, зокрема - пропагував творчість Паладіо. Завдяки його уподобанням англійська архітектура прилучилась до антично-класичних традицій І надалі розвивалась в руслі класицизму. Його найзначнішими роботами були "Банкетна палата" в Лондоні та "Куїнсхаус" /Дім Королеви/ в паладіанському дусі. Своєрідність архітектури початку XVІІ ст. виявилась в творчості Кристофера Рена (І632-І723) - фізика, математика, астронома і будівничого. Головною роботою К. Рена стало спорудження Собору св. Павла в Лондоні. Серед цивільних споруд К.Рена виділяється Хемптон Корт. Пізньою спорудою К.Рена став Гринвічський госпіталь. Сучасником К.Рена був Джон Ванброу (І664-І726). В основному він займався садибно - палацовим будівництвом для англійської аристократії. Типовим для його творчості є замок Бленхейм для герцога Мальборо. Архітектура другої половини століття має послідовно класицистичну орієнтацію. Активним послідовником Палладіо на новому рівні розвитку був Уїльям Чемберс (1723-І796). Його найзначнішою роботою став Соммерсет-Хаус в Лондоні. Його кращим твором став замок Холькхем, що є найтиповішим зразком палладіанської архітектури Англії. Центральною постаттю в архітектурі цієї доби став Роберт Адам (І728-1792). Разом із братом Джеймсом він відпрацював прийоми цілісної забудови міських кварталів і активно займався житловими спорудами Лондона. Найбільш вагомою спорудою Адамів є Кедльстон-Холл. Розвивається і прикладне мистецтво, зокрема, меблярство. По малюнкам Р.Адама виконувались вироби із срібла з вільною інтерпретацією античних форм. Великий успіх в тогочасній Англії мали меблі Томаса Чіппендейла, Хепплуайта та Шарантона. Всі три майстра декларували захоплення античністю і їх вироби позначені класичною простотою форм, елегантністю, обігруванням краси текстури великих площин полірованого гладенького червоного дерева. Живопис. Початок XVІІІ століття в живописі представлений постаттю Годфрі Неллєра (І646-І723). Типовий портретист репрезентативного напряму. До кращих робіт відносять портрет скульптора Г.ГІббонса. Головна увага в галузі культури приділяється проблемі перевиховання людини в дусі буржуазних цнот. Проблемі нормування "правильної" особистості відводиться центральне місце і в філософії Т.Локка, і в творах Д.Дефо і у всіх газетах і журналах. Уільям Хоггарт (І697-І764), майстер багатогранний: писав і гравіював гостросюжетні сцени, створював чудові портрети, а також - теоретично-літературну працю "Анатомія краси", Хоггарт першим звертається безпосередньо до сучасного життя Англії, безжалісно висвітлюючи його негативні сторони. Продажність парламенту, зубожіння народу, падіння моралі, занепад армії - найгостріші проблеми стали темою його творів. Джойшуа Рейнольдс (І723-І792). Його творча особистість грунтується на компромісному поєднанні різнонаправлених тенденцій: барочної пишності і потягу до виявлення передусім соціального становища людини. Типовим взірцем парадних композицій Рейнольдса є портрет видатної актриси Сари Сіддонс у вигляді Музи трагедії. Фігури Злочину і Покарання. Томас Гейнсборо(І727-І788) - митець був самоучкою і його дійсним вчителем була натура, реальне життя. Ранні роботи - пейзаж «Вид Дедхема». Гейнсборо недаремно любив музику: його твори позначені особливою мелодійністю ритмів і барв. Він уславився - на протилежність Рейнольдсу - сріблясто- блакитною гамою своїх кращих, портретів.

Крім портрету певного розвитку з англійському живописі досяг і побутовий жанр. Новими і талановитими для свого часу були роботи Джозефа Райта з Дербі. Він писав переважно романтичні "Кузні" з фантастичною грою світла і тіней та не менш романтичні сцени наукових експериментів, що так яскраво характеризують добу Просвіти. Джордж Морланд (І763-І804). Він є типовим представником сентиментального напрямку в пейзажно- побутовому жанрі. В "Циганах", "Наближенні грози" та інших роботах Морланд він постає як ідилічний співець сільської природи і повсякденного життя селян.